У минулому році жителі багатоквартирних будинків, які витратили гроші на установку вузлів обліку теплової енергії, зіткнулися з тарифною зрівнялівкою. Так, будинкам, що не були обладнані теплолічильниками, рахували не по 31 гривні за квадратний метр, а за середнім тарифом для будинків з теплолічильниками такої ж поверховості, тобто сума виходила нижчою.
З одного боку, людям пішли назустріч і скоротили суму найбільшого платежу за комуналку.
З іншого боку, це автоматично позбавило людей без теплолічильників стимулу купувати і встановлювати прилади теплообліку. І це очевидний провал політики впровадження енергоефективних підходів в ЖКГ.
Чому облік – це важливо для країни і споживача.
ЗА ЗАКОНОМ. В українців залишилося менше року на те, щоб виконати вимоги закону «Про комерційний облік комунальних послуг» та обладнати свої будинки приладами обліку тепла і води. З одного боку, це вимоги Євросоюзу, з іншого – нагальна необхідність, продиктована міркуваннями енергоефективності.
Інше питання, що цей закон робить акцент на загальнобудинкових обліку (розрахунки будуть проводитися виходячи з загальнобудинкового споживання), а це не зовсім коректно по відношенню до індивідуальних споживачів. До того ж тільки облік – це половина справи. Експерти вказують на те, що ідеальним рішенням в сфері обліку тепла є поєднання вузла обліку тепла і індивідуального теплового пункту, який допомагає контролювати обсяги надходження тепла, – тільки тоді починається реальна економія на оплаті енергоносія.
Олександр КАРПЕНКО, засновник і керівник сервісу «Єдиний енергооблік»:
Облік повинен бути загальнобудинковим за замовчуванням з подальшим переходом до поквартирного. Загальдомовий облік – це інструмент співвласників для захисту своїх прав на надання якісного і врахованого товару – теплової енергії. Це гарантія того, що недобросовісний постачальник послуг не буде вами маніпулювати і приписувати мережеві втрати до вашого фактичному споживання.
НАВІЩО РАХУВАТИ? Зупинимося на обліку тепла. Ключова проблема України в сфері енергоефективності – це відсутність зведеного енергетичного балансу країни. Тобто співвідношення генерації тепла, обсягів тепловтрат і споживання.
Лише генерацію (виробництво) тепла на даний момент можна більш-менш адекватно оцінити, тому що дані щорічно публікуються. А от втрати і споживання – це «чорна діра», без розуміння обсягу якої вкрай складно вибудовувати енергетичну політику держави.
Загальнобудинковий та комерційний облік – це можливість оцінити масштаби проблеми. Загальнобудинковий облік відповість на питання – скільки тепла витрачається на обігрів всього будинку, включаючи приміщення загального користування, а поквартирний – дасть оцінку енергоспоживання кожної квартири в будинку. У цьому випадку різниця між генерацією і споживанням тепла дасть повне розуміння обсягів тепловтрат. А це перший крок до розробки плану по мінімізації цих втрат і підвищення енергоефективності.
ПРОБЛЕМИ. Їх як мінімум три.
Проблема перша – в підході до вирішення проблеми. Закон про облік прийняли – це добре. Ось тільки його реалізацію держава на себе не взяла – віддала на відкуп населенню. Частково цю проблему вирішують місцеві бюджети, оплачуючи програми з купівлі та встановлення теплолічильників і ІТП (індивідуальних теплових пунктів), але на 100% вони попит не задовольняють. Іноді це роблять постачальники послуги, але теж покривають далеко не всі будинки. Іноді – сторонні інвестори або самі мешканці. Це позбавляє процес планомірності.
Проблема друга – в грошах. Вартість забезпечення обліку, а ще краще – регулювання подачі тепла – справа не з дешевих. Залежно від поверховості та особливості комунікацій витрати можуть досягати 150 тисяч гривень (і це тільки для загальнобудинкового обліку).
Проблема третя – технічна. Це відноситься до особливостей поквартирної розводки комунікацій в старих будинках. Проблема в тому, що замість одного вузла обліку та розподілу тепла на вводі труби в квартиру українцям потрібно ставити по одному лічильнику на кожну батарею. Згоджуються на це одиниці – занадто дорого.
В 2-2,5 рази знижується рахунок за тепло в будинку, що утеплює з ІТП (індивідуальним тепловим пунктом)
ЕКОНОМІЯ. Кампанія по установці теплолічильників проходить під гаслом економії. Однак насправді прилади обліку – це не економія, а саме облік. Заощаджувати ж допомагають енергоефективні заходи: заміна та ізоляція комунікацій, утеплення, встановлення енергозберігаючих вікон та обладнання з регулювання подачі тепла (як на будинок, так і в кожній квартирі окремо). Таким чином, наявність приладу обліку сприяє справедливому і раціональному споживанню.
Якщо ці заходи повсюдні і всеохоплюючі (на відміну від клаптикового утеплення фасадів, наприклад), це дає можливість вибудовувати послідовну політику в сфері енергетики, слідувати енергетичній стратегії, виводити на енергоринок нових гравців і поступово демонополізувати цю сферу. Якщо говорити про ще більш глобальні речі, то облік і, як результат, економія тепла, – це шлях до зменшення залежності України від імпортних енергоносіїв, тобто можливість зіскочити з «газової голки».
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
