загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Історія української анімації: все про Грая, Тура і Око – наших мультяшних козаків

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Режисер придумав героїв завдяки Дюма і напророкував перемогу "Динамо" (Київ). Цей матеріал "Сегодня" публікує у рамках проекту "Історія української анімації". Нагадаємо, що його мета – розповісти про найперші наші мультики, про тих, хто їх створював: художників, режисерів, сценаристів. У цьому матеріалі зібране все про культовий (той випадок, коли за це слово не соромно) український мультсеріал "Як козаки ..." Володимира Дахна

ЯК НАРОДЖУЮТЬСЯ ГЕРОЇ. Як це часто буває, одна блискуча ідея породжує іншу: ідея створення мультфільму про козаків спала на думку  талановитому мультиплікатору-самоуку Володимиру Дахну завдяки ... "Трьом мушкетерам" Олександра Дюма: забіяка і товстун Портос – це силач Тур, ліричний Араміс – довготелесий і розважливий Грай, войовничий Атос – бравий Малишок Око.

А те, що вони стали народними улюбленцями, можливо, пояснюється місцем, в якому народився Дахно, – в Запоріжжі. "Думаю, завдяки саме цьому місту в мене і моїх героїв таке почуття гумору і любов до всіляких пригод, – зізнавався Володимир Авксентійович. – Ну а крім того, я завжди зачитувався історією Запорізької Січі, працями Костомарова і Грушевського. Думаю, це все було не даремно ... ".

КУМЕДНОСТІ. У мультфільмі "Як козаки в футбол грали" життєрадісна трійця подорожує країнами Європи і грає в футбол. І як грає! Не те, що, як то кажуть, нинішнє плем'я, що складається суцільно з найманих легіонерів. Так, броньованих латами німців козаки обіграють із рахунком 2: 1. А перемога над англійцями взагалі виявилася пророчою: через кілька років "Динамо" (Київ) здобуде свою першу перемогу в Кубку володарів кубків УЄФА! І треба віддати нашим футболістам належне: при зустрічі з режисером вдячні динамівці завжди радісно пригощали "пророка" пивом – за допомогу.

ТАТО ВІННІ. Мало хто знає, але авторський текст в "Козаках" читає зовсім не Дахно, як це багато хто думав, а чудовий мультиплікатор Едуард Назаров ( "Вінні Пух", "Жив-був пес"). Він же озвучував капітана "Чорної Каракатиці" в "Пригодах капітана Врунгеля" режисера Давида Черкаського.

ЯК ПІШЛА ЛЕГЕНДА. Володимир Дахно помер у віці 74 років в 2006 році. Помер він на самоті – його рідні в цей час відпочивали в Криму. Причому, він навіть встиг викликати швидку, а та – приїхати. Щоб подивитися, помацати і буркнути: "Панкреатит". І поїхати ...

Володимир Авксентійович пішов тієї ж ночі, уві сні – від серцевого нападу. Похований режисер був на Байковому кладовищі – місце рідні вибивали у влади довго і нудно. Але таки дали.

За словами тих, хто добре знав Дахна, він був непростою людиною. Про таких кажуть: весь  у собі. Після розлучення жив сам, доглядав за мамою-інвалідом, годував із десяток котів. Після нього залишилося два десятки мультиків. До речі, Дахно мріяв зняти продовження "Козаків" під назвою "Як козаки в тридев'яте царство ходили ", але не встиг знайти спонсорів.

"Я мрію працювати з професійними продюсерами, – часто з сумом говорив режисер, – з серйозними бізнесменами. Анімація – це ж теж бізнес. Не миттєвий, але прибутковий. Чекаю, коли з'являться хлопці, які захочуть заробляти на наших мультфільмах".

В цьому році вийшла чудова книга Алли Підлужної "Код Володимира Дахна" – рекомендуємо: це найбільш повне видання про життя видатного мультиплікатора.

НАШІ ДНІ. ПОВЕРНЕННЯ. Вже набагато пізніше, аж у 2016 році, вийшли нові, модернізовані "Козаки". Через 21 рік (останні "Козаки" виходили в 1995 році) браві герої, пригладивши "вуса та оселедці", знову з'явилися на наших екранах. Причому, відразу у вигляді серіалу, що складається з 26 серій по дві хвилини кожна. "Заточений" же мультсеріал був під чемпіонат Європи з футболу.

Повернути культову трійцю на екрани вирішив Едуард Ахрамовіч – генеральний продюсер студії анімації "Baraban", яка, власне, і займалася виробництвом серіалу. Режисером мультсеріалу стала учениця Черкаського Марина Медведь, а художником виступив Едуард Кирич – творець і художник оригінальних "Козаків". Всього ж над серіалом працювали понад 30 осіб.

"Знаєте, чому мені було не страшно братися за це? – пояснила  Медведь. – Та тому що я перебуваю в надійних руках Кирича! Він не тільки великий художник, а ще і дуже милий. І крім того, просто невичерпний на вигадки".

Що приємно: нові Грай, Око і Тур, як і їх старі версії, залишилися німими. "Я вважала і вважаю, що наше головне завдання – відродити тих козаків: улюблених, рідних, яких всі добре знають з дитинства", – зізнавалася Марина Медведь.

До речі, старі козаки – герої мальованої анімації: їх створювали вручну на папері, і робив це особисто Кирич. Нові теж "зіскочили" з олівця: "Я малюю їх по-старому, – каже режисер. – Потім наші хлопці переганяють їх в комп'ютери, а далі все створюється на машинах".

З ТОГО, ЩО НЕ УВІЙШЛО. Ідей і вигадок для нових "Козаків" було так багато, що сценарій нових серій часто переписувався від і до. Наприклад, одних тільки варіантів того, як герої пустували в Голландії, було шість! Зміни торкнулися і німецької частини мульта: в перших версіях козаки гуляли поблизу берлінської стіни і милувалися знаменитим графіті "Поцілунок Брежнєва і Хонеккера". Але в підсумку всі ці варіанти відкинули, вирішивши, що наші хлопці повинні познайомитися з місцевими фрау (у білих фартушках) і німецьким пивом. "Нам важливо було, щоб в кожній серії час було приділено національному колориту, козакам і, звичайно ж, футболу", – розповіла нам Ведмідь.

Франшиза "Як козаки ..." складається з наступних серій:

"Як козаки куліш варили" (1967 р.)

"Як козаки в футбол грали" (1970 р.)

"Як козаки наречених визволяли" (1973 р.)

"Як козаки сіль купували" (1975 р.)

"Як козаки олімпійцями стали" (1978 р.)

"Як козаки мушкетерам допомагали" (1979 р.)

"Як козаки на весіллі гуляли" (1984 р.)

"Як козаки інопланетян зустрічали" (1987 р.)

"Як козаки в хокей грали" (1995 р.)

Поза серією: серіал "Козаки. Футбол" (2016 р. 26 серій)

Едуард Кирич: "Я створив козакам їхні обличчя і тіла"

Художник "Козаків" розповів нам, як працював з Дахном і на що витратив премію за серіал.

- Едуарде Іллічу, наскільки я знаю, ваше знайомство з мультиплікатором Володимиром Дахно відбулося в 60-х, коли ви працювали над мультиком "Людина, яка вміла літати".

- Ви все правильно говорите! Знаєте, наше покоління аніматорів – це дивовижна солянка. Адже ми всі, по своїй суті, були самоуками. Той же Дахно – він же за професією архітектор! До приходу в мультиплікацію навіть встиг побудувати в Києві школу (школа №204 у Дніпровському районі столиці досі функціонує. – Авт.). І Давид Черкаський (режисер "Острова скарбів". – Авт.) теж архітектор. Вони все кинули і віддалися мультиплікації. І знаєте, ми по-справжньому насолоджувалися тим, що робили. Дивились до дірок діснеївські мультфільми, запозичили звідти якісь ідеї. Взяти той же діснеївський шедевр "Білосніжка і сім гномів" – особисто я його разів двадцять бачив! Ми брали звідти все: руху, анатомію, пластику наших героїв ... Ми вчилися у великого Діснея.

- Це правда, що Володимир Авксентійович був людиною, скажімо так, нелегкою в спілкуванні?

- Знаю, що не всі хотіли з ним працювати. Чи не зросталося у них там щось. Але це суто людське. А режисером він був просто від Бога – приголомшливим. Особисто я вдячний Дахну за те, що він приходив на роботу о другій годині дня. За цей час я встигав зробити купу компоновок, придумати масу ідей. Так що ми один одному не заважали (сміється).

- Як все-таки народилися знамениті козаки?

- Дахно намалював для мене довгу паличку і сказав, що це козак Грай, великий клубок – силач Тур, маленький – верткий Око. Я ж, як художник-аніматор, зробив із його ідеї персонажів. Що значить "зробив"? Створив особи, наростив тіла. Зробив такими, якими їх сьогодні знають всі. До речі, не всі знають, але спочатку була ідея зробити повнометражне художнє кіно про козаків, але з тієї ідеї так нічого і не вийшло. В результаті було вирішено зробити мультфільм.

- Ви працювали і над сучасним продовженням "козацького" циклу. Розкажіть про це.

- Всі нові серії крутяться навколо футбольних або навколофутбольних тем. І мені це до душі. Крім того, я обожнюю гумор, а козаки – цінують хороші жарти. Тому мені це все було дуже цікаво. Малював я героїв по-старому – олівцем на листочку (один з таких малюнків художник подарував нашій газеті на пам'ять. – Авт.), А вже хлопці з анімаційної студії  "Baraban" "переганяли" зображення в цифру. На мій погляд, завдяки їм, сучасним технологіям і таланту режисера Марини Медведь козаки стали красивішими і витонченішими.

Що стосується сюжету, то Око, Грай і Тур вирушають у подорож по Європі. Так, наприклад, наші козаки влаштують кориду в Іспанії, побачать Лох-Неське чудовисько в Шотландії, познайомляться з королевою Англії Єлизаветою II і польським астрономом Миколою Коперником, прогуляються з паном Швейком по Празі – і, звичайно ж, віддадуть належне пиву в Німеччині.

- Вам не образливо, коли ви бачите своїх героїв, своїх козаків всюди, де тільки можна: на футболках, на пачках з сіллю?

- Спочатку я цим шалено пишався. А зараз пішла зворотна реакція: мене це вже швидше дратує – трішки забагато вже.

- Ви поділяєте для себе анімацію на дитячу та дорослу? І якщо так, то в якій вам комфортніше працювати?

- Поділяю, звичайно. Доросла куди гостріша, сатирична, чи що. Але мені абсолютно все одно, де працювати – мені комфортно в обох цих зрізах. Але зауважу, що дитяча, можливо, трохи більше відповідальна. Адже тут важливо розуміти, що ти хочеш сказати дитині, що їй дати і чому навчити. Але це багато в чому, звичайно, завдання режисера.

- Ви – лауреат Шевченківської премії ...

- Так, її вручили мені, Дахну і нашому оператору Анатолію Гаврилову в 1988 році за "Козаків".

- Мені завжди було цікаво: на що лауреати цю саму Шевченківську премію витрачають?

- О, сума цієї премії дорівнювала сумі, за яку імператриця викупила знаменитий портрет Жуковського пензля Брюллова (гроші пішли на викуп Тараса Шевченка) – 2500 рублів! Ці гроші ми поділили на трьох – кожному по 800 рубликів дісталося. Шикарно! Я роздав всі свої борги. Так що ні машину, ні дачу на них не придбав.

- Коли ви вперше відчули, що хочете стати художником? Тільки не на дитячому рівні, а на самому що не є серйозному?

- Як не дивно, ще в школі. На уроках мені було трохи нудно – я крутився, сміявся, підколював однокласників. І малював – карикатури на вчительку. Мені за це неабияк перепадало.

Джерело:
До списку новин