У церкві 18 грудня вшановується пам'ять святого Сави.
Преподобний Сава Освячений народився в V столітті, у Кападокії в благочестивій християнській сім’ї Іоанна та Софії. Його батько був воєнноначальником. Поїхавши по службовим справам до Александрії він взяв з собою дружину, а п’ятирічного сина залишив на дядькову опіку. Коли хлопчику йшов восьмий рік він вступив до монастиря святої Флавіани, який знаходився поблизу. Обдарована дитина скоро навчилася читати і добре вивчила Священне Писання. Марно батьки вмовляли святого Саву повернутись в світ і одружитись.
В 17 років він прийняв чернечий постриг і мав такий успіх в пості так молитвах, що був удостоєний дару чудотворення. Провівши десять років в обителі Флавіани, преподобний вирушив до Єрусалима, а звідти в обитель преподобного Євфимія Великого. Але преподобний Євфимій направив святого Саву до авви Феоктиста, настоятеля монастиря, що знаходився поблизу зі спільножительним уставом. У тій обителі пробув преподобний Сава послушником до тридцятилітнього віку.
Після смерті старця Феоктиста, його преємник благословив преподобного Саву затворитись в печері. Лише в суботу святий покидав затвор і приходив в обитель, брав участь в Богослужінні і приймав їжу. Через деякий час преподобному дозволили зовсім не покидати затвору, і святий Сава подвизався в печері протягом 5 років.
Преподобний Євфимій уважно слідкував за життям юного інока і, бачачи, як він духовно виріс, став брати його з собою в пустелю Рув ( біля Мертвого моря). Вони виходили 14 січня і перебували в ній до Неділі Ваій (Вербної). Преподобний Євфимій називав святого Саву отроком-старцем і турботливо виховував його у найвищих чернечих чеснотах.
Коли преподобний Євфимій відійшов до Господа ( +473 р.), святий Сава пішов з Лаври і оселився в печері поблизу обителі преподобного Герасима Йорданського( +475 р.). Через декілька років до преподобного Сави почали збиратися ученики – всі, хто бажав чернечого житія. Так виникла Велика Лавра. За вказівкою з Неба ( через вогненний стовп) ченці влаштували в печері церкву.
Преподобний Сава заснував ще декілька монастирів. Багато чудес було явлено за молитвами преподобного Сави. Посеред Лаври забило джерело, під час засухи пройшов рясний дощ, відбувались зцілення хворих і біснуватих. Слід зазначити, що преподобний Сава написав перший устав церковних служб, так званий « Єрусалимський», прийнятий всіма Палестинськими монастирями. Святий мирно відійшов до Господа в 532 році.
Народні традиції
У народі Варвари і Сави називали «миколаїними» святами. На відміну від свята Варвари, наступний день, Сави, вважався здебільшого чоловічим. На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора “і савити, і варварити, і куделю кучматити”. Хто ж не працював, то казали: “Савила та варварила і сорочки собі не справила; Сави і Варвари на мені сорочку обірвали”...
Цього дня зазвичай випадають великі сніги, настають морози.
Народна мудрість і спостережливість відтворена в таких приповідках:
- Варвара мостить, Сава гострить, а Микола кіл ставить.
- Варвара снігом стелить, Сава завірюхою загладжує, а Микола морозом давить.
- Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці.
- Сава приїхав на білих санках.
- Варвари ночі увірвали, а Сава став день доточувати.
- Сави дні прибавили.
- Сава мостить, а Микола гвоздить.
- Савка бідний, Микола багатий.
У старовину на Саву погоду дізнавалися, не виходячи з хати: Червоний вогонь у печі та дрова тріщать, на дворі холоднеча люта.
Якщо дим стовпом - до морозу, дим волоком - до негоди, коли дим без вітру б'є до землі - чекай снігу.
З Сави встановлюється міцний санний шлях і не можна лаятися тому господареві, у кого є кінь.
На день Сави - працювати гріх, святого скривдиш. Сава дорогу стелить, Сава цвяхи гострить, Сава шлях засалить.