Різдво – одне з найважливіших християнських свят. Західні християни, які живуть за Григоріанським календарем, святкують його 25 грудня. В цей день в місті Віфлеємі народився син Божий Ісус Христос.
Історія свята
Вперше про свято Різдва було згадано в першій половині IV століття. З священних писань Матвія і Луки випливає, що схід першої вечірньої зорі в ніч на 25 грудня знаменує собою народження Сина Божого.
Маленький Христос з’явився на світло в печері, де від негоди пастухи переховували худобу. Про те, що на світ прийшов Спаситель, янголи сповістили пастухам, які вирушили до печери і поклонилися новонародженому. А волхви, які прямували за світлом яскравої зірки, принесли Сину Божому свої дари – ладан, золото і миро.
Саме ця сцена стала головним символом свята Різдва Христового. Її втілюють в храмах і в житлових будинках за допомогою об’ємних фігур, виконаних з різних матеріалів (дерево, фарфор, глина).
Дата святкування була встановлена в далекому 431 році на Третьому Вселенському соборі, який відбувся в місті Ефес.
Церковні традиції
Для католиків традиції святкування полягають в певних ритуалах. Один з них Адвент – період покаяння, який триває чотири тижні до свята. Віруючі католики в цей час сповідаються, щоб з чистим серцем брати участь в Різдвяних богослужіннях і прийняти Причастя, а духовенство одягається в шати фіолетового кольору.
У храмах біля вівтарів встановлюється вінок з чотирма свічками, і в кожну неділю Адвенту запалюється по одній свічці. Кругла форма вінка символізує вічність, а його зелений колір – надію, як і гілки різдвяної ялинки.
Святкування починається зі сходом першої вечірньої зорі, яка сповістила всьому світу про час народження Сина Божого і триває протягом восьми днів. У ці дні католики згадують святих.
30 грудня, якщо на цей день не припадає неділя, відзначається свято Святого Сімейства: Немовляти Ісуса, Діви Марії та Йосипа. А завершується святкування Різдва 1 січня, коли з особливою урочистістю відзначається День Пресвятої Богородиці.
Різдвяний час продовжується аж до свята Хрещення, яке в римсько-католицькому календарі відзначається в першу неділю за Богоявленням (6 січня).
Святвечір
Переддень Різдва називається Різдвяним святвечором абоВігілієм (від латинського vigilia, пильнування). В цей день в сім’ях прикрашають ялинки і встановлюють ясла. Ті з членів сім’ї, хто не встиг приступити до сповіді, йдуть до церкви, яка зазвичай відкрита з раннього ранку.
Святкова вечеря за традицією складається з пісних страв. У центрі столу розміщують блюдо з освяченим прісним хлібом – різдвяними облатками (тонкі пластини з вафельного тіста).
Перед тим, як почати вечерю глава сім’ї читає вголос уривок з Євангелія від Луки, що оповідає про народження Ісуса Христа. Потім всі присутні беруть зі столу облатки і діляться ними один з одним, бажаючи один одному миру і добра. Після цього починається вечеря Святвечора.
Після вечері вся сім’я йде на месу, обов’язкову присутність на якій є спільною католицької різдвяною традицією для всіх віруючих.
Поширений звичай залишати за різдвяним столом незайняте місце. Будь-який гість в Святвечір буде прийнятий як рідний. Цей звичай – знак пам’яті про близьких і дорогих людей, які не можуть в цей день зустріти свято разом з сім’єю. Незайняте місце символізує також і покійного члена сім’ї, або всіх померлих родичів.
Санта-Клаус
Різдво незмінно асоціюється з легендарним Санта-Клаусом, який гарцює на оленячій упряжці в оточенні ельфів і приносить заповітні подарунки.
Довгі роки він доповнювався кумедними деталями. Наприклад, Санта обзавівся великим червоним мішком для подарунків лише в 1864 році. А ще пізніше різдвяний чарівник почав пробиратися в будинку через димохідні труби, щоб залишити подарунки дітлахам.
Прототипом цього казкового героя є Святий Миколай (Sanctus Nicolaus), з яким пов’язаний ще один цікавий різдвяний звичай – розвішувати на камінах великі шкарпетки – такі, щоб в них могло вміститися якомога більше подарунків.