Михайло Безпалько 60 років працює… Дідом Морозом!

Найдосвідченіший тернопільський Дід Мороз Михайло Безпалько закликає не забирати в дітей цього персонажа, адже, на його думку, до радянського минулого він має опосередкований стосунок. П’єса Островського й опера Римського-Корсакова були написані в кінці XIX століття.

Михайло Безпалько працює актором Тернопільського академічного театру імені Т. Г. Шевченка, його ім’я внесено в національний реєстр рекордів України за найбільшу кількість зіграних ролей в образі Діда Мороза. Для нього вже стало традицією напередодні новорічних свят перевтілюватись у бородатого чарівника і дарувати оточуючим усмішки та радість.

Михайло Безпалько - найдосвідченіший Дід Мороз Тернополя. У цьому статусі працює з 1957 року. Він досі є головним казковим персонажем у місті. 

- Кажуть, що ніде, крім Тернополя я не бував, - розповідає Михайло Безпалько. – Та це не так. Останніми роками мене кличуть у Карпати на корпоративи, в Івано-Франківську буваю, у Хмельницький їздив на Свято зими, у Рівне. Мій маршрут як Діда Мороза ого який! У кілометрах – не знаю, але є люди, які вже і це порахували. Навіть приписують мені рекорд.

Вирізки з газетних інтерв’ю, грамоти, фотографії артист дбайливо зберігає в спеціальному альбомі. Жалкує лише, що не одразу почав їх збирати. Починається колекція з похвального листа зі Свердловська, яким актора нагородили в 1961 році за проведення свята російської зими і виступів під час зимових шкільних канікул.

- Коли в 60-х роках я виходив до дітей, до публіки на Святі зими в образі Діда Мороза, це було ще під час служби в армії, - пригадує Михайло Безпалько, - одяг у мене був неймовірний. Такого я більше, напевне, не одягав на виступи. Шубу взяли з оперного театру, в ній грали роль Бориса Годунова, з хутром соболя і білого песця. Бороду - з костюма Чорномора. Каміння в перснях було справжнє, це ж Урал.

І Дід Мороз, і Миколай

У радянські часи бути Дідом Морозом на Святі зими було престижно, додає співрозмовник.

- На мене дивилися з пошаною, люди зупиняли, просили сфотографуватися, - пригадує актор. - Потім перестали влаштовувати масові гуляння. Та й масштаб дитячих ранків став меншим. Зараз 200-300 дітей приводять, тоді як у колишні часи - по 600-800 було. Новорічні ранки починалися 23-25 грудня і тривали до 10 січня. Якби тоді на ранок прийшло 200 дітей, то я сказав би, що це провал.

За часів незалежної України творчий доробок Михайла Безпалька поповнився роллю Святого Миколая.

- Наступного року буде 25 літ, як у моєму репертуарі з’явився Миколай, - веде далі чоловік. - Коли на початку 90-х років мене в одній зі шкіл Тернополя попросили провести свято Миколая, я шукав порад у священиків. Пішов у православну церкву і в греко-католицьку. Пригадую, отець Дмитро Лисак розповідав, як одягатися, що казати і робити. Він радив говорити дітям не від свого імені, а нібито на прохання Миколая. Коли приходжу до дітей, то кілька разів повторюю: «З небес, зі святої канцелярії, від святого Миколая ми-побратими прийшли, щоб вітати вас». Доводиться двічі-тричі наголошувати на цьому, бо ж Миколай не ходить відкрито до дітей. Не обов’язково і в костюмі такому ходити, як на іконах намальовано. Можна і в мішковині з палицею прийти, але обов’язково розповідати про вчення святого.

Для слухняних дітей Миколай обіцяє гарні подарунки, а для неслухняних - різочки і мішечки з гречкою.

- Хто буде нечемним, того в кут поставлять на гречку, - каже пан Безпалько дітям. - Але бачу, що тут усі слухняні, тож ми ту гречку віддамо горобцям і синицям, коли буде люта зима. А різки поламаємо і розпалимо ватру.

Нехай мають два свята

Михайло Безпалько переконаний, що Діда Мороза списують з рахунку незаслужено і заміняти його Миколаєм неправильно.

- Днями з однієї школи телефонували в театр, мовляв, хочуть виставу і ранок, але без Діда Мороза, - розповідає актор. – Так, зараз Миколай популярний, але ж хіба свято Миколая 25 грудня можна проводити? Ні, бо це зовсім інше свято. Треба радіти, що діти матимуть два свята. Крім того, тепер є багато російськомовних - скільки переселенців буде на канікулах у театрі, у „Березолі”! Може, настане такий час, коли кимсь замінять Діда Мороза. Але треба знати історію. Дід Мороз був задовго до радянських часів. Оперу „Снігуронька” Римський-Корсаков написав у 1881 році. А пісні „У лісі, лісі темному” - понад 200 років!

За стіл не сідає

На святі актор старається сподобатися батькам, тоді буде легше працювати з дітьми.

• • Коли дитина побачила, що тато і мама усміхаються, то й сама починає усміхатися, - каже чоловік. - Актор повинен бути, як хороший лікар чи психолог.

У пана Безпалька є перевірений спосіб себе підбадьорити – прийшов, переодягнувся, перехрестився, усміхнувся - і до праці.

Коли актор проводить свято у замовника удома, то насамперед починає з подарунків. Тоді діти зразу стають прихильними до Діда Мороза, не бояться розповісти віршика і спілкуватися.

На домашньому святі чоловік просить, щоб під час його виступу за столом не сиділи, чарку не піднімали. 

• • Бувало, приходжу, а люди так зверхньо поводяться, що я повертаюся і йду геть, - пригадує актор.

У Діда Мороза є правило: ніколи не переодягатися вдома в замовників, щоб діти не бачили, бо ж вони вірять у казку.

- Навіть якщо просять до столу – у жодному разі, - каже актор. - Який не був би голодний, як води не хотів би - ні. Я прощаюся і непомітно виходжу.

На початку кар’єри Михайлу Безпальку не все вдавалося. Легкість у виконанні ролі прийшла із роками.

Свого часу ремесло Діда Мороза Михайлу Безпальку передав актор Іван Яроцький. Про свого майбутнього наступника актор поки не думає.

- Я не нав’язуюсь, а до мене ніхто не підходить. Але в мене вже є кому передати і досвід, і костюм – внук вступив на театральне відділення тернопільського педуніверситету, - розповідає Михайло Безпалько. - Цей рік ще ні, а потім хай приглядається. Як захоче – візьму з собою.

Про що у Новий рік мріє Дід Мороз?

– Найперше – це щоби діти і батьки були веселі й здорові. Хочеться, аби батьки більше приділяли часу своїм дітям. Знаєте, зараз часто залишають дітей на дідуся з бабусею, але це не те. Вони більше шкоду роблять, бо не гримнуть на дитину, коли потрібно, бо ж це дорогий онук чи онучка. Батьки знають критерії. Сумно спостерігати картину, коли батьки поїхали за кордон, як дитина пішла в 1 клас, а приїздять на весілля. Мрію, щоби кожна сім’я була повною, з мамою й татом, які дарують дітям свою любов та тепло.

Хотілось би всім сказати, щоби в кожній родині по всій Україні радостей було багато, щоб людей єднало свято, щоб довголіття всім бажали, щоб на душі було не пусто і в кишені було густо, щоб вітання були щирі, щоб жили всі в злагоді і мирі. Хай з року в рік так буде, з Новим роком хочу привітати, люди! Тож з роси вам і води, щоб не знали ви біди…