загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Принцеса Сіаму з Луцька: дивовижна історія життя українки

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Ця історія почалась в маленькому місті Луцьку. 27 квітня 1886 року в багатодітній родині Івана Степановича та Марії Михайлівни Десницьких народилась донечка і назвали її Катерина. Батько був головою Луцького окружного суду, а мати займалась вихованням 12 дітей (4 — від свого першого шлюбу, 6 — від першого шлюбу чоловіка та ще 2 спільних). Через 2 роки після народження Катрусі, у 1888 році, помер батько і годувальник родини. Після такої важкої втрати Марія Михайлівна разом з усіма дітьми вирішила залишити Луцьк. Жінка продала всі маєтки і переїхала із сім’єю до Києва.

Мати старших дітей віддала до Київського університету, молодших — до гімназій. А Катерина з 1898 року навчалася у Фундуклеївській жіночій гімназії. У 1903 році взимку, помирає від раку мама Катерини. Так у віці 17 років дівчина залишилась сиротою. У 1904 році вона вирішила продовжити навчання і поїхала до столиці Російської імперії — Санкт-Петербургу, де навчався її брат Іван. У столиці Катя згодом закінчила курси медичних сестер у шпиталі імператриці Марії Федорівни на Фонтанці.

Одного доленосного вечора 1905 року на молодіжній вечірці Катерина Десницька знайомиться з гусаром російської імператорської гвардії. Смуглявий симпатичний молодик виявився принцем Сіаму (Таїланду) Чакрабонгсе. Це була любов з першого погляду, проте дізнавшись про високе походження молодого гусара, Катерина вирішила відректися від кохання. І наприкінці квітня того ж року, під час російсько-японської війни, пішла на фронт як дипломована медсестра.

Проте кохання принца виявилось сильнішим, він з нетерпінням чекав Катю і писав коханій листи на фронт. В одному з них Чакрабонгсе освідчився: «Мені ніхто не потрібен, крім тебе. Це було б неземним щастям, якби ти була поруч!». Катерина ж відповіла йому взаємністю і у своїх листах називала його ніжно по-сіамски «Лек», що означає «малень­кий». Розлука довела, що вони створені один для одного і кохання їх взаємне і щире. До Санкт-Петербурга Катерина Десницька повернулася з трьома бойовими нагородами, серед яких був і Георгіївський хрест за мужність.

У січні 1906 року Чакрабонгсе закінчив Академію генштабу і закохані вирішили одружитись. Але великі перешкоди були щодо їх одруження. Принц сповідував буддизм — Катерина була православною. Вони задумали обвінчатись таємно і спочатку поїздом їдуть до Одеси, а звідти пароплавом — до Стамбула. Церемонія вінчання відбулась в грецькій церкві Святої Трійці в районі Пера.

Молоде подружжя провело медовий місяць у Єгипті. Сіамський король подарував принцу щойно збудований палац Парускаван і Чакрабонгсе перевіз туди Катерину. Сіамська королівська родина сприйняла цей шлюб як мезальянс.

Катерину Десницьку при дворі не прийняли. Король не визнав шлюбу із українською дівчиною. Відношення не змінилось навіть із народженням 28 березня 1908 року сина — королівського онука Чули.

Ситуація змінилась, коли 1910 король Рама V помер і престол під іменем Рами VI зайняв його старший син Вачпровуд. Він офіційно визнав шлюб свого брата. Новий правитель був бездітним і Чакрабонгсе став спадкоємцем престолу.

Катерина одержала титул принцеси Сіаму вищого рангу під іменем На Пхітсанулок, а принц з 1912 року став на чолі Генерального штабу сіамської армії. Влітку 1911 року подружжя відвідало Київ. Сім’я жила щасливо, поки Чакрабонгсе не закохався в далеку родичку принцесу Чаваліт, дочку принца Роді. У королівській родині практикували багатожонство, тому принц просив Катерину змиритись і прийняти другу жінку. Але Катерина не збиралась миритись із суперницею і вимагала розлучення. У 1919 році подружжя все ж розлучилось і Катерина Десницька, відмовившись від великих аліментів, залишила Сіам. Переїхала до Китаю, жила в рідного брата в Шанхаї і працювала в Червоному Хресті.

Коли 1 червня 1920 року Чакрабонгсе помер від запалення легень, то Катерина Десницька приїхала в Сіам ховати його. Король наказав розділити статки на Чаваліт, онука і на Катерину. Повернувшись в Шанхай, Катерина придбала невеличний будинок. Невдовзі вийшла заміж за американця Гарі Клінтона.

Із сином Чулою Катерина бачилася 1923 року (він навчався в приватній школі в Англії). Відносини з сином були ненайкращі, адже Чула так і не вибачив матері того, що вона покинула батька і Сіам.

Через японсько-китайські воєнні дії у 1930-х роках Катерина і Гарі переїхали до міста Портленд (США). Невдовзі вони розлучилися. А після закінчення Другої світової війни Катерина Десницька переїхала до Франції. Оселилася біля Парижа, де мешкала вдова її брата Івана з дітьми. Померла 3 січня 1960 року від серцевого нападу.

Її син Чула Чакрабонс закінчив Кембриджський університет, став істориком. Згодом написав історію про родовід сіамської королівської династії Чакрі, описав долю своїх батьків Катерини і Чакрабонгсе. Досі жива внучка Катерини Наріса Чакрабон.

Джерело:
До списку новин