Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.
Півстоліття Надія Коцюбинська захоплюється шиттям. Їй уже 80, але попри поважний вік вона не лише не покидає улюбленої справи, а ще й допомагає іншим.
І дрібний ремонт, і пошиття ексклюзивних речей – це все під силу 80-річній пані Надії. З ранку і до вечора майстриня кроїть, шиє, зашиває. І жоден день у неї не проходить без замовлень.
У родині кравчині шили всі, навіть дідусь. Сама пані Надія за голку з ниткою взялась у 24 роки. Тоді, пригадує, в одному із ательє їй зіпсували сукню з японської помаранчевої тканини.
«Я двічі її підшивала, щоб вона мене не душила. А ще половина спини була голою», – розповідає кравчиня-волонтер Надія Коцюбинська.
Після цього вона вирішила піти на курси, крім цього працювала за фахом – економістом. А вечорами, майже до світанку, обшивала усіх охочих. Через це її чоловікові якось увірвався терпець.
«Я наробила викройки, потім дивлюсь, а їх немає. Я не знаю, куди він їх подів», – пригадує пані Надія.
Та, попри це, саме її чоловік допоміг знайти роботу кравчині, коли вона вийшла на пенсію.
Жінка не сидить вдома і тепер. Вона вже 17 років поспіль у благодійному фонді шиє кожному потребуючому. За роботу люди дають, скільки можуть. Окрім цих замовлень, з 2014 року пані Надія шиє комплекти постільної білизни для родин вимушених переселенців та у лікарні для захисників Батьківщини. Тканину закуповує благодійний фонд.
«З 9-ої ранку і до 6-ої вечора ми чуємо, як працює машинка. Ми завжди розуміємо, що за стіною є приклад для наслідування», – розповідає колега волонтерки Алла Кочубей.
За місяць Надія Коцюбинська нашиває до 150 комплектів постільної білизни, але за жоден не взяла ані копійки.
Колеги називають її героїнею. Вона ж у відповідь скромно посміхається, каже: робити добро – просто.