Колишньому предстоятелю Української греко-католицької церкви 26 лютого виповнилося б 85 років.
Блаженнішого Любомира Гузара називали «людиною з янголом на плечi»… Про цю мудру, щиру, добру людину говорили, що він ніколи не йшов проти совісті, що його вплив на українське суспільство важко переоцінити, що він мислив категоріями вічності, завжди проповідував любов і був справжнім моральним авторитетом для українців.
Кардинал Гузар народився 26 лютого 1933 року у Львові. У 1944 році його сім'я емігрувала на Захід, спочатку в Австрію, а в 1949 році - в США. Вищу освіту Гузар отримав в Католицькому університеті Америки (Вашингтон) і Фордемском університеті (Нью-Йорк).
30 березня 1958 висвячений на священика. У 1958-1969 роках викладав в семінарії. У 1969-1972 роках навчався в Папському Урбаніанському університеті, де пізніше захистив докторську дисертацію з теології. У 1972 році вступив до монастиря Студійського Уставу в Гроттаферрата (Італія), а в 1973 році обраний архімандритом монастирів Студійського Уставу УГКЦ в діаспорі.
2 квітня 1977 верховний архієпископ Йосип Сліпий таємно висвятив на єпископа архімандрита Любомира Гузара, якого бачив своїм наступником. У 1992 році Гузар повернувся в Україну. Через чотири роки його призначили помічником верховного архієпископа.
25 січня 2001 Священний Синод Української греко-католицької церкви обрав єпископа Любомира Гузара предстоятелем. 10 лютого 2011 року папа Бенедикт XVI прийняв відставку Гузара з посади за станом здоров'я. 26 лютого 2013 кардинал втратив право на участь в конклавах. Проживав під Києвом у своїй резиденції в Княжичах.
Гузар помер 31 травня 2017 року. Похований у Львові.
Ось кілька цитат з його висловлювань в різні роки.
«Ми маємо щось лише тоді, коли прагнемо до чогось величного і чистого. Ми будемо пропащими, якщо думатимемо лише про задоволення власних потреб».
«Релігія — це не знання про Бога. Релігія — це зустріч із Богом. Така зустріч може бути лише особиста».
«Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтеся, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро, жити чесно, жити творчо».
«Ми дійшли до того, що людина дивиться на іншу людину як на ворога. Так багато насильства на телебаченні, що людина звикає до нього, думає, що так має бути. Коли нашим богом стає гріш, ми можемо дуже багато зробити, і це дуже небезпечно».
«Між сходом і заходом України немає поділу. Поділ існує між тими, хто любить Україну, і тими, хто її не любить».
«Влада боїться свободи в серцях значно більше, ніж голодного бунту. Тому що голодного можна купити, а вільного — тільки вбити».
«Єдність — це теж є дар Божий. Та здається мені, що всі бажають його прийняти на власних умовах. Ніхто не хоче мінятися, кажуть: нехай цілий світ зміниться, але не примушуйте мінятися мене».
«Корупція — це перш за все хвороба власної душі, а вже потім політична хвороба».
«Ніхто так не шанує нашої свободи, як Бог. Але ми не маємо відваги бути вільними. Бо бути вільними — це бути відповідальними».
«Війна, якою б жахливою вона не була, це й шанс подолати нашу відчуженість один від одного».
«На мою думку, не треба бути генієм, щоб довести, що українці і росіяни — різні народи».
«Націоналізм — це любити своє і не поважати чуже, а патріотизм — любити своє і поважати чуже. В націоналізмі є величезна спокуса нетерпимості, а це не по-християнськи. Потрібно любити своє і поважати чуже».
«Що значить — добре молитися за Україну? Чи можемо ми диктувати Богу, як Він повинен вирішувати наші проблеми? Ні. Я думаю, так відчуваю, що ми повинні Йому доручати з повною довірою, щоб Він вів нас до добра, а ми повинні, виконуючи Його волю, конкретно здійснювати її в нашій і спільного життя».
«Патріотизм, який вчить ненавидіти будь-якого, не є християнською чеснотою. Треба любити своє, бути готовим навіть віддати за це своє життя, але не робити цього за рахунок іншої людини».
«Церква має одну ціль — освячувати. А не пхатися ані в політику, ані в щось інше. Освячувати, в будь-яких обставинах говорити людям про Бога, заохочувати жити по-божому — оце завдання церкви. Якщо церква починає загравати з політикою, це для церкви є фатально. Вона програє».
«Робіть кожен день свою роботу, і не тільки заради самого себе, робіть разом із іншими і для всіх. В єдності — сила, і вона дозволяє встояти перед будь-якими посяганнями, будь то люди, що прийшли відібрати шматок вашої землі, або люди, які прийшли вас обдурити».
«Нам не можна і не треба втрачати надії на кращі часи. Замість того, аби зневіритися — беріться до роботи».
У минулому році Любомир Гузар сказав: «Не дай Боже, щоб ми один одного ненавидiли».
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
