Сповідь під час посту. Священики відповідають на найбільш обговорювані запитання

У християн східного та західного обряду триває найголовніший піст у році — Великий. Згідно з традиціями, у цей час люди сповідаються та причащаються.   Більшість з тих, хто поспішає начебто покаятися у своїх гріхах до Великодня, не задумуються над,  що до сповіді потрібно ретельно підготуватися, наголошують священнослужителі, пише газета "Експрес".  

Що священики мають на увазі?   Про це розповідають отець-настоятель храму Володимир Вінтонів (УГКЦ), протоiєрей Євген Заплетнюк, кандидат богословських наук (УПЦ КП) та Василій Стадник, митрофорний протоієрей, декан Тлумацький (УАПЦ).  

—  Як часто віруюча людина має сповідатись?  

о. Євген: —  Загалом священики рекомендують приступати до Таїнства Сповіді та Причастя не менше як чотири рази впродовж року (саме стiльки багатоденних постiв). А сучаснi пастирi рекомендують сповiдатися i причащатися хоча б двiчi на мiсяць, але винятково за покликом душi, а не для годиться.  

—  Як належно підготуватися до сповіді? Що цьому передує?  

о. Василій: —  Люди часто плутають сповідь із просто розмовою зі священиком, під час якої вони звіряються у тому, які в них невдячні діти, остогидла робота... Та це —  не сповідь. На сповіді ми визнаємо свою провину перед Богом і каємося у гріхах, а не нарікаємо на життя чи когось засуджуємо.  

о. Володимир: —  Перед сповіддю треба зробити іспит сумління. Пригадати собі, коли ви востаннє сповідалися? Чи виконали покуту? Чи помирилися з тими, з ким були посварені? Чи не забули розповісти на попередній сповіді про якийсь гріх?  

—  Від чого слід утримуватися перед сповіддю та причастям?  

о. Володимир: —  Достатньо годину утриматися від їжі —  це якраз той час, коли ви будете присутнім на Святій Літургії.  

о. Василій: —  Православні ж постять від початку доби перед сповіддю та причастям, тобто з опівночі перед сповіддю та причастям нічого не їдять, не п'ють, а подружні пари утримуються від статевих стосунків.  

о. Євген: —  Не можна навіть курити чи жувати гумку. За порушення Євхаристiйного посту духiвник може вiдмовити в причастi або благословити його на iнший день. Вважається, що причастя без належного приготування не лише не принесе жодної користi, але й, навпаки, може бути небезпечним. Така пiдготовка згiдно з церковною термінологiєю має назву "говiння" (скорочена версiя слова "благоговiння"). Традицiйне говiння триває приблизно тиждень, а в особливих умовах може бути скорочене до трьох днiв. У цi днi слiд поводитися як у днi посту, давати милостиню, робити добрі справи, читати ранковi та вечiрнi молитви, а напередоднi Сповiдi та Причастя —  молитву до Сповiдi та канон до Святого Причастя.  

—  Чи можна причащатися без сповіді?  

о. Євген: —  У наш час обов'язковою умовою Таїнства Причастя є Таїнство Покаяння або Сповiдi. Сповiдаємося напередоднi причастя ввечерi або вранцi того самого дня.    Святе Причастя або Євхаристiя —  це таїнство, пiд час якого вiруючi приймають найсвятiшi Тiло та Кров Спасителя нашого Iсуса Христа під видом освяченого хліба та вина для вiдпущення грiхiв та здобуття вiчного життя з Богом. Це Таїнство встановлене Iсусом Христом на Тайнiй вечерi. Причащаючись, людина освячує себе та поєднується з Богом. Звiдси й походження слова "причастя" —  мати частку (з Христом).  

—  З яких ще причин священик може відмовити у сповіді? А в причасті?  

о. Володимир: —  Коли людина сповідається і при цьому добре знає, що знову грішитиме, то священик може не прийняти такої сповіді й не дозволити причащатися. Насамперед це стосується людей, які живуть без церковного шлюбу, лікарів, які роблять аборти, корупціонерів. Під час сповіді священики дають вибір: або не грішити й сповідатися і причащатися, або замислитися над своїм життям і прийти наступного разу.  

о. Василій: —  У православній церкві є певні канони (правила), у яких чітко сказано, хто не може причащатися. Це люди в стані смертного гріха, наприклад, після свідомого вбивства, аборту, відвідин ворожки, подружньої зради чи ті, що живуть у цивільному шлюбі. Такі гріхи вимагають щирого покаяння та виправлення життя, тільки тоді можливе причастя. Але сповідатися ці люди можуть.  

о. Євген: —  Не можна причащатися в православних храмах неправославним, нехрещеним, тим, хто не допущений священиком до причастя, а також усiм жiнкам у час мiсячного очищення.  

— До речі, а причащатися слiд навколiшки чи стоячи?  

о. Євген: —  Православна традицiя не знає причастя на колiнах, і в день причастя не можна ставати на колiна навiть для молитви. До причастя православним та греко-католикам слiд пiдходити з побожнiстю, склавши руки хрестоподiбно на грудях (праву руку кладуть на лiву), i чiтко та зрозумiло промовити своє iм'я. Священик спецiальною ложечкою бере частинку Тiла (просфору) та Кровi Христової (вино) i причащає того, хто пiдходить. У цей час не потрiбно заплющувати очi, виставляти язика чи хреститися.    У деяких храмах є традицiя одразу пiсля причастя цiлувати руку священику та святу чашу. Цiлуючи руку священика, ми цiлуємо руку самого Iсуса Христа, який подає нам через пресвiтерiв церковних святi Таїнства. Цiлуючи святу чашу, ми прикладаємось до ребра Христового.   Пiсля причастя слiд взяти порiзану просфору та випити теплої води, змiшаної з вином для того, щоб у ротi випадково не залишилися частинки Святого Причастя.  

—  У храмах практикують і загальну сповідь.   

о. Василій: —  Так, для тих, кому важко визнавати перед священиком гріхи, є загальна сповідь, коли отець зачитує гріхи, а люди каються подумки. Але найкраще —  це індивідуальна сповідь.  

о. Євген:  — На загальній сповіді люди не відкривають перед священиком своєї гріховної душі, а імітують покаяння. У такий спосіб можна сповідатися лише тоді, коли іншого варіанту справді немає.