Маруся Євгенія (Мері) Бек народилася 29 лютого 1908 року у Форд-Сіті, штат Пенсильванія. В історію США вона увійшла як перша жінка, котра змогла побудувати успішну політичну кар'єру в Детройті, здобувши місце у міській раді, очолюючи її впродовж 20 років та певний час виконуючи обов'язки мера. Вона була юристом, державною, політичною та громадською діячкою, доктором права. А ще Мері була першою українкою, котра працювала адвокатом та журналістом. Її визнали однією з найвидатніших жінок штату Мічиган.
Батьки Марусі походили із Лемківщини. І хоч їм довелося мігрувати до США, вони підтримували українські традиції на новій батьківщині, розмовляли із дітьми українською мовою. А коли Марії, яка народилася в Америці, виповнилось 13 років, вони прийняли дуже несподіване рішення - відправити її і молодшого брата Івана в Україну для здобуття освіти.
Діти поїхали в Коломию. Там Марія ходила до гімназії. Вступила до "Пласту" у 13 курінь ім. Орисі Завісної. Дівчинка навчалася у гуртку народних танців відомого хореографа Василя Авраменка, якого у діаспорі згодом називали "батьком українського танцю".
У 1925-ому діти повернулися до США.
Трохи згодом Марія стала першою українкою, яка здобула ступінь доктора юриспруденції у Пітсбурзькому університеті.
"The Lady of Many First's" - так вона увійшла в історію штату Мічиган, бо справді була зачинателькою багато в чому.
У 1949-му Мері обрали до міського уряду Детройту ("радна" - так називали цю посаду українські імігранти). Вперше за 250 років існування міського самоврядування міста до Ради увійшла жінка. Через рік вона стала Президентом Ради, виконувала обов'язки мера за його відсутності й обіймала цю посаду 20 років.
Цікавий факт: працюючи в Раді, виключно в чоловічому оточенні, Мері заснувала так звану "скриньку лихослів'я". Згідно з правилами, кожен депутат, котрий використовував лайливі слова, повинен був класти до цієї скриньки гроші. Навіть за необразливі "прокляття" і "чорт забирай" її колегам доводилося платити по долару. Всі гроші, зібрані таким чином, йшли на благодійність.
Марія активно виступала за права нацменшин і проти расизму - вперше призначила афро-американську жінку у Раду наглядачів Детройта (це у 50-ті роки, ще за десятиліття до руху Мартіна Лютера Кінга). Вона дбала і про екологію міста, особливо про чистоту питної води; оберігала пам'ятки архітектури; допомагала малозабезпеченим; розвивала молодіжний спорт, щоб зменшити кількість малолітніх правопорушень у місті.
Вона ніколи не забувала й про своє коріння - завжди згадувала в своїх виступах про тяжке становище України, яка на той момент потерпала від тоталітарного режиму СРСР. Публікувала власні дописи у виданнях діаспори під псевдонімом Маруся Синенька. Була надзвичайно активною в жіночому русі: організувала відділи Союзу українок Америки в різних містах, заснувала перше Українсько-американське жіноче товариство, діячка Світової федерації Українських жіночих організацій.
Не дивно, що така активність та стійка громадянська позиція принесли їй славу та визнання. Із 85-літтям її привітали чотири американські президенти. У 2003 році, під час Світового конгресу українців Марію також нагородили орденом Святого Володимира.
Померла Мері Бек 30 січня 2005 року. Її поховали на православному цвинтарі Саут-Баунд-Бруку у штаті Нью-Джерсі.
Сьогодні фото Марії прикрашає Залу слави міської ради Детройта.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
