В.Гройсман: Про перші результати пенсійної та медичної реформ

Ексклюзивне інтерв'ю прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана.

Чи задоволені ви тим, що зроблено за два роки прем’єрства, чи, можливо, є якісь речі, які поки не вдалися?

Бути задоволеним означає, що потрібно йти на пенсію. Я думаю, що принаймні ці два роки я не сидів на місці і намагався максимально ідентифікувати ті проблеми, які є, і визначити підходи, як їх можна вирішити. І ми розпочали вирішувати ті проблеми, які не вирішувалися роками. Я вважаю, що останні чотири роки, з яких два роки мого прем’єрства, є достатньо складними з огляду на той багаж нерозв’язаних проблем, який був до 2014 року, який і спричинив слабкість самої України.

Два роки були складні, але є відчуття того, що певний етап завершився і ми переходимо на новий етап вирішення глобальних проблем. Хоча, водночас, я думаю, що за цих два роки нам вдалося відкрити можливості для багатьох змін. І найголовніший виклик, на мій погляд, сьогодні – це реформа національної економіки. Більш швидкий ріст економіки, який потягне за собою і більш швидке вирішення багатьох і багатьох проблем, які на сьогодні є.

Тому говорити можна про єдине: енергія і запал є і будемо йти далі, для того, щоб робити правильні речі для країни. Я думаю, що найголовніше так діяти, щоб у людей зникала зневіра в сьогодення і в майбутнє України. Я бачу, що у нас є колосальні можливості при правильному врядуванні і об’єднанні всіх заради ідеї сильної України.

Що стосується недоліків чи самокритичних речей, то я все ж таки вважаю, що необхідно швидше приймати рішення і впроваджувати їх. Час має критичне значення. Тут не все від мене залежить, від прем’єр-міністра чи від уряду. Але те, що нам вдалося розпочати шлях до створення якісної освіти, охорони здоров’я, відновлення соціальної справедливості по пенсіях – хтось задоволений, а хтось ні, але все ж таки ми відкрили можливості до цього.

Величезним викликом залишається у нас питання державного боргу.

Якими є перші результати пенсійної реформи? Можливо, щось потрібно змінювати?

МВФ наполягав на тому, щоб просто підвищити пенсійний вік. Я запропонував зовсім іншу модель – побудова справедливої системи. Там є два показники, на яких ми базувалися: стаж і зарплата. Фактично ми сьогодні знову ж таки віддали те, що належало тим, хто все життя заробляв право на пенсію, і що їм не додавала держава роками. Зрівнялівка робила всіх одночасно бідними.

Ми розуміємо, що у нас є питання щодо тих людей, які мали великий стаж і маленькі зарплати. Зараз ми по ним думаємо, яким чином їм більше підвищити. Ми забезпечили ліквідацію зрівнялівки, а далі будемо підтягувати тих, хто має низькі пенсії.

І тут я дякую міністру Андрію Реві за повну координацію процесів і розуміння мети.

Насправді питання в дефіциті самого Пенсійного фонду. Якби в мене були гроші, я би всім все віддав ще позавчора. Але окрім 130 млрд обслуговування боргів, які не ми створили, 140 млрд грн потрібно ще на погашення дефіциту Пенсійного фонду, який теж не ми створили. Ці борги створені не після Революції гідності, це роками створені проблеми пенсійної системи, які вистрілили зараз. Вони були, але їх просто приховували від людей. А я нічого не збираюся приховувати. Треба дивитися в очі проблемам і їх вирішувати.

Якою ви бачите динаміку дефіциту Пенсійного фонду на цей та майбутні роки?

Ми бачимо ліквідацію дефіциту за сім років. Багато залежить напряму від детінізації заробітних плат. Ми передбачали, що на три роки буде збережений дефіцит такий, який був, – майже 140 млрд грн. Він зараз зберігається, ми знаходимося в таргетованих межах. Далі будемо дивитися на ситуацію. Нам потрібно працювати більше над детінізацією, тому що сьогодні багатьом працівникам продовжують платити зарплатню в "конвертах", і це величезна проблема для України.

Щодо накопичувальної пенсійної системи. Чи готова українська економіка, саме в питанні стабільності, уже з 1 січня 2019 року до другого рівня пенсійного забезпечення?

Тут питання не тільки стабільності економіки – тут і питання гарантування збереження, надійного інвестування. Це серйозна річ. Це не питання пенсійної системи – це питання функціонування всієї фінансової системи країни. І тут є ініціативи депутатів, достатньо непогані, але це треба все ще дискутувати. Складне питання, але зараз воно в роботі.

Реформа освіти та охорони здоров'я. Якими є нагальні проблеми у їх впровадженні?

По освіті. По-перше, треба віддати належне міністру Лілії Гриневич. Її внесок у справу – надзвичайний.

Одне із завдань до 2020 року – українські діти не мають стояти в чергах, чекаючи місця в садочку. І я це завдання виконаю спільно з представниками місцевої влади. В рамках децентралізації на місцях є гроші, Ми додаємо ще з державного бюджету і вони будують садочки. Я розраховую, що до 2020 року черги вже не буде.

Наступна позиція – це "Нова українська школа". Перші результати реформи ми отримаємо через 12 років. Зараз ми взяли сегмент 1-4 класи. 23 тисячі українських вчителів отримують перенавчання, і з 1 вересня ми виходимо на нові стандарти української школи.

Ми цього року направляємо на модернізацію початкової школи 1 млрд грн, щоб забезпечити школи сучасним інтерактивним обладнанням і технологіями навчання, поставити сучасні меблі тощо. А далі, коли наситимо всім, чим треба цей сегмент, підемо в наступні класи.

Третя позиція – дуальна освіта в профтехосвіті і кваліфіковані робітничі кадри. Це для нас є принциповим питанням, і ми модернізуємо зараз програми навчання, створюємо 25 центрів професійно-технічної освіти, визначаємо потреби ринку праці. Нещодавно визначили, що таке регіональне замовлення, щоб враховувати специфіку регіонального ринку праці. І дуальна освіта – це коли час навчання в аудиторії і на виробництві зараховується в загальну програму навчання і людина отримує свою спеціальність.

Це все дасть свій результат, і ми будемо мати більше якісних робітничих кадрів, тому що сьогодні в Україні є дефіцит, в тому числі в зв’язку з трудовою міграцією. Вона зараз притаманна всім країнам: поляки їдуть в Британію, українці – в Польщу. Запитання: хто до нас? Я хочу, щоб до нас повернулися українці. Можливо, трошки менше зараз будуть заробляти, але головне, що вдома. У нас в принципі при підвищенні заробітних плат ситуація буде більш благополучна, ніж в деяких країнах Європейського Союзу.

Ну, і питання вищої освіти і науки. Мене дуже цікавить питання науки. Я шукаю нові можливості спільно з Академією наук і також молодими науковцями. Сфера складна, консервативна, але я чекаю наступної зустрічі з науковцями, щоб ми почали змінювати систему фінансування. Вона має бути більш мотиваційна і більш інноваційна.

А яка проблематика в охороні здоров'я?

В охороні здоров’я зрозуміло, з чого треба розпочинати. Перш за все треба змінювати систему фінансування.

Лідером змін у цій сфері є Уляна Супрун (в.о. міністра охорони здоров'я України – ІФ), з якої дехто хоче зробити ворога всієї України. Я її знаю, в неї характер дуже непростий, і, можливо, вона в спілкуванні дуже незручна, але я зручних ніколи і не шукав. Я просто знаю, що вона є чесною, що вона не вплутана в жодні медичні схеми, на яких мільярдами грабували українців. Вона почала наводити порядок, зібрала нову команду – хтось кращий, хтось гірший, але вони починають все це вичищати, що "поналипало" за багато років. Але дехто починає її звинувачувати за те, в якому стані сьогодні лікарні. А хіба вони сьогодні чи вчора такими стали, чи Уляна в цьому винна? Вона навпаки хоче це змінити, і я готовий допомагати. А щодо критиків, то я б сказав, що у нас є два типи політиків: які бачать проблему і готові її вирішувати, а є ті, які намагаються "сипати сіль на рану". Ми взялися за зміни. Так, нас можна ненавидіти і, умовно кажучи, знищувати, але якщо задуматися, то залишати, як було, більше не можна. А у нас сьогодні є шанс все змінити, і я в це вірю.

Але скажіть, коли українці зможуть відчути зміни в охороні здоров’я, так би мовити, на собі?

Я днями відкрив "Охматдит", який роками стояв недобудований. А ми побудували абсолютно нову лікарню, зараз там є все, що потрібно, щоб дітей лікувати від онкозахворювань. В мене запитання: чи це означає зміни? Очевидно, так. Відкрили новий і сучасний перинатальний центр у Львові. Там стане краще з цими питаннями? Звісно, стане краще.

От я нещодавно говорив, кому належать сьогодні лікарні? Вони належать не державі, а районам, містам і областям. Колеги, у вас є мільярди, тому давайте робіть нормальні палати, нормальне обладнання, а ми як держава вам за кожну медичну послугу заплатимо за кожного українця.

Спочатку ми будемо платити на рівні первинної ланки медицини – там, де найбільший рівень обслуговування. І ми почали змінювати цю систему. Люди жодного негативу не відчують. Уже 2 мільйони уклали персональні контракти з лікарями. Це уже зміна свідомості, новий підхід.

Я хочу, щоб лікар дивився пацієнту не в руки, а в очі, на його проблематику, а не на те, що він приніс. Або візьміть програму "Доступні ліки". На сьогодні вже майже 18 млн рецептів виписано, люди отримують свої ліки.