Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.
Уряд змінив правила надання субсидій в Україні. Як висловилися у Кабміні, «верифікація субсидіантів, почата Мінфіном, виявила системні проблеми з призначенням такої допомоги». Із 1 травня субсидію скасовують на квартири площею понад 120 метрів і будинки понад 200 квадратних метрів. Якщо у власності родини є автівка «віком» до п’яти років, субсидії теж – зась. А орендодавці (зокрема ті, хто здає квартири) мусять віднині вказувати у своїх деклараціях доходи від оренди майна. І також від 1 травня соціальну норму на газове опалення обіцяють наблизити до реальних обсягів споживання. Ця норма становитиме чотири з половиною кубічні метри на квадратний метр площі. А електроопалення – 30 кіловат-годин на квадратний метр.
На питяння відповідають Андрій Нікончук, директор Українського інституту аналізу і менеджменту політики; Святослав Павлюк, виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України»; Олексій Кучеренко, колишній міністр ЖКГ.
Пане Нікончук, це крок до справедливості? Чи все ж таки уряд занадто різко вчиняє?
Андрій Нікончук: Верифікація субсидіантів – це абсолютно очікувані кроки, перш за все спрямовані на зменшення видаткової частини бюджету. Тому що запланована сума субсидій на 2018 рік становить 71 мільярд гривень. Це майже 10% загальнодержавного бюджету. Не менше від 6,5 мільйонів субсидіантів.
Необхідно збільшувати можливості для того, щоб люди більше заробляли і мали можливість платити за житлово-комунальні послуги, не претендуючи на субсидію. Тому що ідеологія субсидії – це ідеологія для бідних людей. У країнах-сусідах 2%, 3%, до 5%.
В Україні діють соціальні інспектори від 2001 року. Вони є працівниками органів соцзахисту на місцях. Їх надзвичайно мало і не було необхідності в їхніх послугах. Майже рік тому було подано відповідний законопроект щодо встановлення нової системи соціального інспектування. Законопроект передбачає можливість впровадження в щоденний обіг поняття «соціальний аудитор». Це співробітник вертикально інтегрованої держустанови (при міських, районних радах), яка віддаватиме відповідні доручення соціальним аудиторам, які на місцях контактуватимуть з конкретними субсидіантами, разом ухвалюватимуть відповідні рішення.
На підставі огляду місця проживання, аналізу даних з відповідних реєстрів, обміну інформації з органами податкової служби чи реєстру речових прав на предмет наявності чи відсутності того чи іншого рухомого і нерухомого майна, інформації щодо внесення чи невнесення відповідним субсидіантом доходів від оренди житла та інших фактичних даних – вони лягатимуть в основу для ухвалення рішення щодо або донарахування субсидій, або зняття чи зменшення розміру субсидії. За рішенням відповідного соціального інспектора.
Держава, встановлюючи зазначену систему, ніби доганяє тарифи, які стрімко зросли. Це рефлективна реакція держави на те, що люди не можуть платити за тарифами.
– Пане Кучеренко, яка Ваша оцінка новацій уряду щодо верифікації субсидіантів?
Олексій Кучеренко: Це поки що не верифікація. Це визнання своєї багаторічної помилки – були дуже розмиті критерії. Це вимушений захід – уряд зрозумів, що немає грошей. Тим більше, стоїть завдання монетизації субсидій. Велика армія субсидіантів, таку суму монетизувати неможливо. І уряд починає скорочувати.
Там не просто по метрах, розміру квартири чи будинку, чи п’ятирічній автівці, але й пішло обмеження соціальних нормативів.
Цей захід свідчить, що немає ніякого прогнозування, а проводиться суцільний експеримент на живих людях. 20% людей, які звикли до субсидій, будуть їх позбавлені.
Якщо змінилися правила, то треба перепровіряти усіх. Мова йде про приховані доходи, за логікою уряду, про тих, у кого є орендне житло, про так званих заробітчан, які вимушено поїхали закордон, хто не зареєструвався у службах зайнятості – йому нараховуватимуться інші доходи – три мінімуми.
Уряд збагнув: субсидії не беруться з повітря, а з податків іншої частини населення. Виконання цього заходу нелогічне і важке. Воно призведе до соціального незадоволення, на превеликий жаль.
А щодо верифікації, то мова про підготовлений законопроект уряду, що соціальні інспектори можуть робити перевірки. Це дуже небезпечний закон. Навіть якщо 5 мільйонів домогосподарств лишиться – як їх перевірити? Хто ці соціальні інспектори? Який там рівень корупції буде? Які наслідки такої перевірки? Такий неординарний крок! Перевіряти треба – це бюджетні кошти. Але коли 2% населення, як у Польщі, верифікувати – одне завдання, а половину населення… У мене більше питань, ніж відповідей.
Немає сумнівів – треба робити монетизацію. Але не бачу механізму ефективної монетизації на рівні отримувача, коли мова про 5-6 мільйонів домогосподарств і про суми у десятки мільярдів.
Поки не буде повноцінного обліку, я в монетизацію так само не вірю. Немає обліку – вона придумана. По суті справи ми готівкою розраховуємося за ті домогосподарства, в яких немає обліку. Одна частина населення готівкою дотує іншу. Мало того, що безкоштовно дали газ, та ще й компенсувати живими грішми. На все енергозбереження в цьому році виділили 200 мільйонів гривень, а на так звану монетизацію вже обіцяють у десятки разів більше. Може, навпаки треба робити?
– Пане Павлюк, такі заходи уряду сприятимуть тому, щоб українські громадяни ефективніше використовувалися енергоносії?
Святослав Павлюк: Субсидії, як ми їх розподіляємо – це один із елементів гри з нульовою сумою. Якщо не вистачає грошей у країні на все, то, як не діли, завжди будуть незадоволені. Але грошей на все не вистачає – з цієї логіки треба виходити.
Було б легше робити оцінку тих чи інших дій уряду, якби ця стратегія була довгостроковою і зрозумілою. Наприклад, ухвалене рішення у зміні до постанови Кабміну про надання субсидій, що власники автомобілів, котрі купили їх за останніх 5 років, не повинні отримати субсидію, а які придбали, впродовж 50 днів повинні повідомити органи соцзахисту. Це означає, що вони повинні повернути отримані субсидії? Відповіді на це немає.
Є питання – не надається субсидій у принципі (єдине – за умови, якщо є троє або більше дітей) у будинку на 200 квадратних метрів або у квартирі на 120 квадратів. Можемо мати ситуацію, коли маємо субсидіантів – стареньких бабусь і дідусів, котрі живуть у великому будинку, котрий був Бог зна коли збудований... Було б справедливо виплачувати їм субсидію, виходячи з соціального мінімуму, грубо кажучи, на 45 квадратних метрів. Не на весь будинок, але на якусь частину.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
