Українці оцінили свою бідність: на що найбільше не вистачає грошей

Чверть жителів країни змушена економити навіть на харчуванні.

Раз на два роки Держстат проводить дослідження домогосподарств, спрямоване на вивчення їх сприйняття власної бідності. Соціологи в цьому випадку говорять про депривацію, під якою розуміється скорочення або повне позбавлення можливості задовольняти потреби людини – психофізіологічні або соціальні.

Не менш 95% опитаних восени 2017 року вважали ознаками бідності відсутність таких можливостей:

• • не відмовляти собі в найнеобхідніших недорогих продуктах харчування;
• • хоча б через день споживати страви з м'ясом, курятиною, рибою (або їх вегетаріанським еквівалентом);
• • оновити верхній одяг і взуття для холодної пори року для дорослих один раз на 5 років, придбати при необхідності новий одяг і взуття для дітей;
• • купити телевізор, холодильник, пральну машину або телефон (в тому числі мобільний);
• • мати житло в нормальному стані, водопровід, ванну або душ, збільшити наявну житлову площу, яка не перевищує 5 кв. м на людину, своєчасно оплачувати рахунки за житло і послуги, підтримувати досить теплу температуру в своїх оселях (придбати паливо, обігрівач тощо) протягом опалювального сезону;
• • оплачувати послуги лікаря (крім стоматолога) і призначені ним обстеження і процедури, життєво необхідну хірургічну операцію або лікування в стаціонарі, купувати ліки, призначені лікарем;
• • забезпечити особам, що входять до складу домогосподарства, отримання професійної освіти;
• • дозволити собі несподівані необхідні витрати за рахунок власних ресурсів.

Держстат відзначає, що поліпшення споживчих можливостей населення порівняно з 2015 р. (попереднім дослідженням), відбулося за більшістю ознак і практично у всіх групах населення. Однак показники 2013 року залишаються абсолютно кращими в період з 2007 р.

Поліпшення проте не торкнулося кількості родин, які оцінили себе як "глибоко бідні".

Найпоширенішими нестатками (фінансовими обмеженнями) у всіх групах населення були:

• • нестача коштів для задоволення несподіваних необхідних витрат за рахунок власних ресурсів – 60% (2015-го – 64%)
• • нестача для тижневого сімейного відпочинку поза домом один раз на рік – 52% (55%);
• • нестача коштів для оплати необхідних товарів і послуг охорони здоров'я – 30-27% (32-27%);
• • відсутність автомобіля – 29% (29%);
• • відсутність в населеному пункті закладів, які надають побутові послуги – 20% (22%)
• • незабезпеченість населеного пункту послугами екстреної медичної допомоги – 15% (15%);
• • відсутність комп'ютера – 14% (15%).

ХАРЧУВАННЯ ТА ОДЯГ. Про наявність поневірянь в сфері харчування висловилися 25% (2015-го – 28%). Серед регіонів найбільша частка таких респондентів у Закарпатській, Івано-Франківській, Черкаській, Сумській, Херсонській та Вінницькій областях (91-34%), найменша – в м. Києві, Рівненській, Полтавській та Київській областях (7-12%).

Сказали, що не мали достатньо коштів для щоденного споживання недорогих продуктів харчування, 9% населення (2015-го – 11%).

Не могли дозволити собі раз на п'ять років оновити одяг і взуття для холодної пори року 26%, придбати за потребою новий одяг і взуття для дітей – 12% (2015-го відповідно 30% і 15%).

ЖИТЛО. Кожен десятий повідомив про відсутність житла в нормальному стані. Житлова площа 5% населення не перевищувала 5 кв. м на людину. При цьому зменшилася частка українців, у яких через брак коштів були відсутні всередині житла туалет зі зливом (з 22% до 21%), ванна або душ (з 19% до 17%), водопровід (з 17% до 15%).

Найбільша частка населення, в житло якого був відсутній туалет, відзначена в Закарпатській, Вінницькій, Івано-Франківській, Сумській, Житомирській, Рівненській та Кіровоградській областях (39-32%). Найменша ж частка відзначена в урбанізованіших регіонах – Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській, Одеській та Київській областях (11-15%). Серед опитаних респондентів з Києва не було таких, житло яких не мало водопроводу, ванної або душу, туалету.

ЗДОРОВ'Я І ОСВІТА. Залишаються обмеженими споживчі можливості населення в сфері охорони здоров'я.

Майже кожен третій опитаний повідомив, що не зміг купити призначені лікарем ліки, медичні товари та обладнання, 27-28% – не могли дозволити собі скористатися необхідними платними послугами лікаря (крім стоматолога), зробити аналізи, обстеження, процедури, призначені лікарем, або оплатити життєво необхідну хірургічну операцію або лікування в стаціонарі.

Зменшилася на 1,6 в.п., до 8%, частка респондентів, які не мали коштів для отримання професійної освіти.

ВІДПОЧИНОК та ін. Більше половини опитаних (52%) не мали коштів для тижневого родинного відпочинку поза домом один раз на рік (2015-го – 55%). 60% не могли здійснити за рахунок власних ресурсів несподівані необхідні витрати.

13% респондентів повідомили, що страждали від екологічних проблем (забруднення, вугільний пил і тощо), 9% сказали, що районам, де вони проживають, властиві злочини, насильство і акти вандалізму.

Рівень бідності за ознаками депривації 2017-го був найбільшим за період з 2007 року майже в усіх групах домогосподарств. Найбільший ріст відбувся в групі домогосподарств, у складі яких є неповні родини (на 11 в.п.), в багатодітних домогосподарствах (на 6 в.п.).

На зростання за останні два роки бідності за ознаками депривації найбільше вплинуло погіршення можливостей домогосподарств підтримувати досить теплу температуру в своїх оселях, мати житло в нормальному стані, своєчасно і в повному обсязі сплатити за житлово-комунальні рахунки, а також орендні, іпотечні платежі, платежі за споживчими кредитами. Поширеність цих ознак в домогосподарствах збільшилася порівняно з 2015-м в 1,1-2 рази.

Також був проведений аналіз поширення бідності за ознаками депривації серед населення, яке страждало від інших форм бідності. 2017 року серед населення, яке вважається бідним за видатками, 11% були одночасно бідними і за ознаками депривації. Серед населення, бідного за критерієм доходу нижчим за фактичний прожитковий мінімум, 16% були одночасно бідними за ознаками депривації (2015 року – 20%). Страждало одночасно від всіх трьох форм бідності (за витратами, доходами нижче фактичного прожиткового мінімуму і за ознаками депривації) 9% населення (2015-го -10%).

Частка населення, яке потерпає хоча б від однієї з цих форм бідності, становила 57% проти 66% 2015-го.

Нагадаємо, Кабмін підрахує, скільки українців живуть за межею бідності. Для цього розроблена методика оцінки витрат людей. Все це потрібно для реалізації держстратегії з подолання бідності, розрахованої до 2020 року.