загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

"Квіти продаю і книги. Гроші збираю, потім усе купую і везу вам на передову", - волонтер-інвалід із Дніпра допомагає українським воїнам

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Волонтер-інвалід із Дніпра Наталія Павлівна усіма силами намагається допомагати українській армії.

Про це на своїй сторінці у Фейсбуці написав користувач Андрій Миколайович.

"Казка про невідомого волонтера. Вчора хлопцям на позицію, до якої я прикомандирований, зателефонувала жінка-волонтер із Дніпра і сказала, що їде до нас в Айдар, везе смаколики, тільники, кросівки. Попросила вказати дорогу. Я чув раніше про неї, хлопці з першої роти розповідали про тітоньку-інваліда, яка на своїх жигулях - іржавій червоній копійці - їде з Дніпра по всій лінії фронту, розвозить хлопцям смаколики та теплі речі. Розуміючи, що на іржавих жигулях вона і півдороги не дотягне від Сєверодонецька в Кримське розбитою вантажною та гусеничної технікою дорогою, було прийнято рішення шукати машину, щоб її зустріти. Дякую Петровичу, і ось ми їдемо її зустрічати. ​​Дорогою вона часто телефонує, питає куди далі їхати. Петрович її коригує і в ході розмови з'ясовується, що в неї не хоче повертати кермо, а ззаду щось починає відвалюватися. Потім закипіла машина. Просимо її далі не їхати, а дочекатися нас. Самі 46 км долаємо на джипі за 1 год 20 хв. Приїжджаємо. І що я бачу: червона іржава копійка з жовтим значком інваліда під зав'язку забита коробками з печивом, варениками, пиріжками, якимись сумками та одягом. Від такого навантаження опущена, як спортивний автомобіль. Спереду з-під капота щось тече, ззаду пожоване праве колесо, і маленька жінка зростом трохи вище цієї копійки, мило посміхається побачивши нас. Хоча ми і поспішали, але перекинути волонтерку і залишити жінку одну з поламаним автомобілем ми не могли", - розповів він.

"Петрович відразу взявся до справи, обійшов навколо її машини, відкрив капот, зазирнув під днище і сказав: справа - гі*но! До Дніпра ваша машина не доїде, треба терміново варити те, міняти це, робити ось це. Потрібна яма, зварювальний апарат і магазин із запчастинами. І доля розпорядилася так, що саме цього дня було свято, а наступного дня офіційний вихідний і не знайти нам відкритої СТО та магазину запчастин. Вирішили перевантажити все важке в наш автомобіль і спробувати дотягнути до РМЗ, що розташовувався за 17 км від того місця, де ми зустрілися. Сказано - зроблено, поїхали. Приїхавши на місце вже темним вечором, ми пояснили все хлопцям і почули рятівне "NO PROBLEM! Є зварювальний апарат, викопана оглядова яма, все зробимо!"", - додав Андрій Миколайович.

"Тітонька-волонтер мотає головою на всі боки.
- А ви їдете? - запитує вона мене.
- Да, - кажу. - Треба їхати на позиції, самі знаєте (і справді ми поспішали, два 200, один 300 за останню добу, йде війна).
І тут я зрозумів що їй не по собі. Ми привезли її в темний час доби в розташування, де немає жодної знайомої їй людини, а тепер їдемо.
Я сідаю поруч із нею і намагаююся розрядити обстановку, дістаю телефон і показую їй фотографії.
- Це мій братик, він теж волонтер. І до речі, один з найкращих волонтерів, допомагає армії від самого початку війни. Возить це і ось це.
- Ого! - вигукнула тітонька-волонтер, - а де він гроші бере?
- Люди допомагають, - кажу я.
- А мені ніхто не допомагає, я квіти продаю і книги. Гроші збираю, потім усе купую і везу вам на передову. Ось, збирала на нову машину, щоб до вас зручніше їздити було, але вирішила, що вам потрібніше і витратила все на волонтерку.
- Як? - дивуюся я. - У Вас же є сторінка в фейсбуці?
- Є.
- А на сторінці номер картки для допомоги є?
- Є.
- І що, ніхто не скидає Вам гроші?
- Ні. Сама я в фейсбуці нічого не розумію, тому її веде інша людина, і цій людині на картку має приходити допомога, але ніхто ще нічого не скидав.
І тут я підозрюю недобре, що гроші йдуть наліво. Адже не може так бути, щоб зовсім ніхто нічого не скидав на картку.
- Гаразд, розберуся", - зазначив він.

"На щастя, в темряві я зустрів Нелю. Пояснюю ситуацію. Неля мене перебиває, каже - все зрозуміла. Виділяє тітоньці-волонтеру кімнату, приносить матрац, спальник, розтоплює буржуйку. Нелю, вже не перший раз ти мене виручаєш. Проходить повз наш друг, бачить тітоньку-волонтера і питає: а Ви не з Дніпра випадково? На Тополі живете? Я у вас підручники купував, коли в школі вчився. (Оце так номер! Земля квадратна) Ми з хлопцями перевантажили все назад їй у машину і вирішили, що буде повною хернею, якщо ми залишимо її тут одну з незнайомими їй людьми, а самі загрузимося волонтеркою та поїдемо. Тому ми вирішуємо нічого не брати. Прощаємося з тітонькою-волонтером і мчимо на позиції. Дорогою я знаходжу її сторіночку в фейсбуці і розумію, чому їй ніхто не скидає гроші. Її сторінку ніхто не веде. Остання публікація за лютий 2017 р. Але ж вона приїжджала до нас восени на Новолуганське. Чому цей пост називається "Казка про невідомого волонтера?" Тому що казок не буває, а таких волонтерів - світлих, безкорисливих теж майже не буває. А ім'я тітоньки-волонтера НАТАЛІЯ ПАВЛІВНА. Але ж тільки вчора з брательником говорили про те, що зараз деякі волонтери годуються в МО, а волонтерство перетворили в ПР і бізнес. Хочу заздалегідь подякувати РМЗ, що на момент виходу цього поста доводить до пуття автомобіль Наталії Павлівни. Особлива подяка Петровичу та Нелі за те, що ніколи не відмовляють у допомозі", - резюмував Андрій Миколайович.

Квіти продаю і книги. Гроші збираю, потім усе купую і везу вам на передову, - волонтер-інвалід із Дніпра допомагає українським воїнам 02
Квіти продаю і книги. Гроші збираю, потім усе купую і везу вам на передову, - волонтер-інвалід із Дніпра допомагає українським воїнам 03
Квіти продаю і книги. Гроші збираю, потім усе купую і везу вам на передову, - волонтер-інвалід із Дніпра допомагає українським воїнам 04

 

Джерело:
До списку новин