Вона бачила на власні очі останні секунди життя рідного сина - камера випадково зафіксувала загибель десантника Володимира Сергєєва на фронті. Та вже за три дні після похорону й пережитого шоку Наталя Степанівна Сергеєва знайшла в собі сили рятувати інших.
На роботі в неї стоять світлини хлопця, котрому назавжди тепер 23 роки.
Лікар-кардіолог обухівської лікарні Наталя Степанівна Сергеєва має на своєму рахунку тисячі врятованих сердець. Цей орган вона називає найміцнішим і найважливішим для людського життя.
У своєму ж серці медик носить біль: її 23-річний син, солдат-десантник 122 батальйону, загинув на Донбасі. "Він худорлявий був, коли пішов, а потім налягав на майонез і розкабанів, і його хлопці прозвали "Кабан", - розповіла вона. Жінка твердить, що Володимир дуже постарів за рік служби. А потім із фронту прийшла звістка, що його більше немає.
Російська журналістка виклала в інтернет відео останніх хвилин життя пораненого бійця. "Я лікар, я розумію: осколки порвали всі нутрощі, один осколок під ліве око в мозок. Ці травми несумісні, ця кровотеча несумісна з життям", - каже матір. Вона поховала сина і через три дні повернулася на роботу. Пояснює, що інакше внутрішній біль просто з’їв би її, а відчай – то великий гріх.
Наталя Степанівна рятується від депресії тим, що рятує інших людей. Себе жаліти вона забороняє. "Вся віддалася роботі. Казала тільки: добре, що я не співачка, що я не танцюристка – і можу рятувати інших", - розповіла заступник головного лікаря з медичної частини Надія Якубишина. Кожен день пані Сергеєвої на роботі означає, що чиєсь серце битиметься довше. Кращої винагороди немає, зізнається жінка.
Свою медичну діяльність лікар тепер присвячує загиблому синові. "Вони заради цього стояли, вони заради цього нічого не боялися. Я маю право сказати, що наші діти загинули за те, щоб ми жили щасливо", - пояснила вона.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
