Втім, якщо нинішні пенсіонери уже звикли і до розмірів пенсій, і до необхідності отримувати субсидію, і до певної вторинності у житті після відчуття власної значимості поки вони були у працездатному віці, то пенсіонерам майбутнім до цього ще треба буде звикати. Як і до того, що завдяки нещодавній «пенсійній реформі» «нові» пенсіонери будуть зовсім не такими, як «старі». Ризикнемо припустити, що тут всьому виною виборчі перспективи, адже майбутні пенсіонери, на думку нинішньої влади, мали б стати «головним болем» для її наступників. А ощасливлені підвищенням виплат виборці потрібні їй уже незабаром.
Пенсійні несправедливості
Найперша і, здається, найочевидніша несправедливість нещодавніх змін до пенсійного законодавства полягає у тому, що всі пенсії, призначені після набуття закону чинності, фактично урізали. Нинішній рік є перехідним, і пенсії нараховують за більш вигідними умовами. А ось уже з наступного року, коли «пенсійна реформа» запрацює на повну, ці умови будуть значно гіршими для майбутніх пенсіонерів. Почнемо з того, що пенсію нараховують з огляду на три складові: стаж, власну заробітну плату та середню зарплату в Україні. Отже, коли раніше за рік стажу нараховували 1,35 відсотка від розрахункового заробітку, то після впровадження нового закону рік стажу коштуватиме лише 1 відсоток. Тож цю зміну формули відчують ті, хто за рівних умов вийшов на пенсію раніше, і ті, хто вийде уже незабаром. Пенсія у них буде різною.
Так само не можна не згадати і про те, що середня заробітна плата в Україні, яка впливає на розмір призначеної пенсії, за останні роки різко змінювалась. Втім, для призначення пенсії її братимуть за три останні роки перед виходом на пенсію (у 2018-му — за два роки). Треба врахувати, що середня зарплата за цей час зростала з 4 300 гривень на початку 2016-го до 7 700 гривень на початку 2018-го. Середнє між цими показниками і стане для когось основою для визначення розміру пенсії. Цього року, як стверджують знавці, середня зарплата у формулі розрахунку пенсії — 5,3 тисячі гривень. Власна заробітна плата у цій формулі фігурує як коефіцієнт. Заробляв удвічі більше, ніж в середньому, — коефіцієнт 2, якщо мінімальну зарплату — менше одиниці.
Не так давно довелось зустріти розрахунок того, скільки ж отримуватиме українець, який вийде на пенсію наступного року, маючи 26 років страхового стражу (це коли всі ці 26 років було сплачено внески до Пенсійного фонду). Для наступного року саме 26 років страхового стажу є підставою для призначення пенсії. В інтернеті є чимало пенсійних калькуляторів, які дозволять прикинути, що, маючи усі перераховані вище умови і зарплату на час виходу на пенсію у 6 100 гривень, ви можете претендувати на пенсію у розмірі орієнтовно 1 670 гривень.
Зауважимо, що середня пенсія в Україні на січень 2018 року, за даними Пенсійного фонду, становить 2 480 гривень (при цьому більше половини українців насправді отримують пенсію у розмірі до 2 тис. грн.), а мінімальна пенсія з липня цього року становитиме 1 435 гривень. Що цікаво: цю мінімальну пенсію зможуть отримувати навіть ті, хто не має достатнього страхового стажу для виходу на пенсію, а скажімо, лише 15 років отримував «мінімалку». Саме такий висновок можемо зробити із постанови уряду №1098 від 27 грудня 2017 року, якою передбачено призначення тимчасової державної соціальної допомоги особі, котра не працює, але досягла пенсійного віку та не отримала права на пенсію. Така допомога призначатиметься через органи соцзахисту, переглядатиметься кожні шість місяців до того часу, поки особа не досягне віку, коли матиме право на пенсію.
інакше кажучи, якщо ви офіційно пропрацювали лише 15 років і отримували мінімальну зарплату або пропрацювали на 11 років більше і отримували середню зарплату, різниця у пенсії у вас буде близько 200 гривень — 1 670 та 1 435. Цікаво і те, що, отримуючи мінімальну зарплату всі максимальні 35 років страхового стажу, як передбачено законом, такий громадянин також зможе претендувати на ту ж таки мінімальну пенсію. Втім, наразі важко сказати, якою вона буде у 2028 році, коли потрібний для призначення пенсії страховий стаж зросте максимально.
Таким чином, ми бачимо, що у новому пенсійному законодавстві уже закладено, м’яко кажучи, несправедливий підхід при визначенні розміру пенсій працівникам з різним стажем офіційної роботи, та й навіть різними заробітками. Бо чи ти працюєш 26 років, сплачуючи 2 200 гривень щомісяця єдиного соцвнеску, чи 15 років і платиш приблизно 800 гривень того ж соцвнеску, пенсія буде приблизно однакова. Звідси логічне запитання: чи є сенс платити державі більше?
Наводять експерти й інші, менш помітні несправедливості нової пенсійної системи. Наприклад такий: за стандартами Міжнародної організації праці розмір пенсійних виплат (так званий коефіцієнт заміщення) повинен становити як мінімум 40 відсотків від звичного заробітку. Це співвідношення у нашому випадку справедливе для мінімальної зарплати і липневої пенсії (нагадаємо, це — 3 723 та 1 452 грн. відповідно). Втім, експерти наполягають на тому, що зі збільшенням заробітної плати це співвідношення зменшується.
Крім того, напевно, не варто нагадувати прикарпатцям про те, що не так багато серед них таких, які працювали весь час і отримували зарплату з усіма належними виплатами, зокрема і до Пенсійного фонду. Не раз стикався з випадками, коли керівники підприємств економили кошти саме на сплаті обов’язкових платежів. Тож люди, котрі у цьому самі не винні, опинялись у ситуації, що страховий, чи то пенсійний, стаж у них мізерний. А ще ж не варто забувати і про заробітчан, котрі працюють за кордоном та надсилають кошти своїм рідним в Україну. Нині вони фактично не мають права на отримання пенсії. Положення про те, що стаж можна докупити, щоб отримувати мізерну мінімальну пенсію, виглядає просто смішним. Адже, як ми уже писали («Пенсійна альтернатива», «Галичина» за 27 червня 2017 року), поклавши необхідні для купівлі стажу кошти на депозит у банк наразі можна отримувати дивіденди і при цьому самостійно розпоряджатися усіма коштами та ще й претендувати на державну соціальну допомогу, яка дорівнює мінімальній пенсії.
Багатообіцяючі рівні
Нині багато говорять і пишуть про те, що пенсія має бути багаторівневою, бо держава через Пенсійний фонд не може забезпечити усім громадянам гідного рівня пенсійного забезпечення (за винятком нардепів, суддів, прокурорів, державних чиновників високого рангу і т. п.). У зв’язку з цим хочеться запитати: а чи усі працюючі українці мають достатню заробітну плату для гідного життя? Відповідь — очевидна. Бо нинішня середня зарплата не дає можливості щось заощаджувати, лише так-сяк забезпечити базові потреби. Відтак і пенсія може бути достатньою лише для виживання. Наприклад, нещодавнє дослідження, проведене проектом USAID «Трансформація фінансового сектору» чітко показало, що майже 60 відсотків українців не мають можливості відкладати гроші на пенсію. А ще більше — 68% — переконані, що не зможуть отримувати достатньої пенсії. При цьому пенсійні апетити українців не є захмарними: майже половина вважає, що їм вистачило б пенсії до 5 тис. грн. на місяць, 36,6% — від 5 до 10 тисяч, і лише 16% хотіли б пенсійного забезпечення у розмірі понад 10 тис. грн.
А тим часом законопроекти, котрі нині обговорюють щодо другого — обов’язкового накопичувального — рівня пенсійної системи, власне, передбачають збільшення оподаткування заробітної плати. Наприклад, один із варіантів запровадження другого рівня пенсійної системи передбачає за перший рік внесок у розмірі 2 відсотків заробітку, а за кожен наступний рік — ще плюс 10 відсотків темпів приросту заробітної плати. Нагадаємо, що нині роботодавець сплачує 22 відсотки єдиного соцвнеску від фонду оплати праці, згодом із заробітку ми ще сплачуємо 18 відсотків прибуткового податку та 1,5 відсотка військового збору. Разом — це 41,5%.
Крім того, наразі чиновники і депутати ламають списи довкола питання, хто мав би розпоряджатись цими пенсійними грошима — єдиний державний орган чи недержавні пенсійні фонди. Однак у зв’язку з цим нагадаю слова керівника органу, котрий відповідає за регулювання цього сегмента ринку, чільника Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку Тимура Хромаєва. Зокрема, в інтерв’ю «Українській правді» він зауважив: «Багато країн світу усвідомили недієздатність децентралізованої моделі пенсійної накопичувальної системи. В Україні видатки на адміністрування чинного третього рівня за останні десять років «з’їли» 30—40% накопичень». А це, до речі, той самий третій рівень, який уже працює в країні певний час — йдеться про недержавні пенсійні фонди, які, якщо вірити рекламним публікаціям, миттєво забезпечать усім безбідну старість. Отже, 30—40 відсотків того, що люди відкладали собі на пенсію, абсолютно на законних підставах недержавні пенсійні фонди використали на зарплати та інші потреби власного керівництва, а не на виплату пенсій. Чи всі готові нині саме у такий спосіб розпорядитися власними пенсійними заощадженнями?
Чекати чи не чекати?
А на завершення вкотре нагадаю про таку важливу річ, як тривалість життя українців. Не так давно натрапив на дані з посиланням на американський інститут оцінки показників здоров’я при Вашингтонському університеті, який називають незалежним та авторитетним дослідницьким центром. Так-от, за даними американців, середня тривалість життя жінок в Україні з 1990 року по 2016 рік зросла з 74,6 до 77 років, а чоловіків — з 65,2 до 67 років. Разом з тим не раз доводилось чути, що ті з українців, котрі таки доживають до пенсії, знову ж таки в середньому отримують її близько 15 років. Зрозуміло, що це справа дуже індивідуальна, але, посилаючись на ці дані, можемо стверджувати, що середній український чоловік має шанс прожити на пенсії від двох до семи років, тоді як жінка набагато довше — близько 20 років. Але це, як у відомому анекдоті про середню температуру в лікарні: хтось уже помер, а у когось гарячка, але в середньому у них все нормально — 36,6. Тож чекати на пенсію чи не чекати? Ось у чому не шекспірівське, а суто українське запитання.
Раніше звернув увагу на те, що про пенсію охочіше говорять ті, кому до неї ще далеко. Ті ж, хто майже на порозі «заслуженого відпочинку», туди уже не поспішають. З різних причин: тут і гроші, і небажання відходити від активного життя. Наразі мені до пенсії ще працювати і працювати. Однак уже можу сказати після того, як порахував свою майбутню пенсію, що я на таку пенсію не хочу. Бо навіть не уявляю, як на неї можна прожити.
Олег БАСОК
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
