Подробиць повернення в Україну захопленого в полон в Афганістані Ігоря Білокурова не розкривають, але у десантно-штурмових військах зазначили, що "були численні перемовини, різні зустрічі, незліченна кількість оббитих порогів та експедиція до країни вічних воєн".
Українця Ігоря Білокурова, який під час війни в Афганістані 30 років тому зник безвісти та якого нещодавно виявили під час археологічної експедиції, повернули на батьківщину. Про це повідомило у Facebook командування Десантно-штурмовими військами Збройних сил України.
"Щойно дана новина (про знайденого українця) сколихнула інтернет, як ветерани афганської та російсько-української війни негайно вирішили допомогти колишньому прапорщику Десантно-штурмового батальйону повернутися на батьківщину. Так була сформована пошукова група "Пернач". Рішення було таким: якщо це дійсно наш солдат, то за будь-яких обставин повернути його додому. Адже десант своїх не залишає", – ідеться в пості.
Подробиць повернення не розкривають. Ідеться, що "були численні перемовини, різні зустрічі, незліченна кількість оббитих порогів та експедиція до країни вічних воєн, суворих гір і пісків".
Українець, якого в Афганістані знають як Амредіна, прибув "до визначеного місця" 8 липня і за кілька днів повернувся у Волинську область, звідки він родом. Там він зустрів рідних і близьких.
Він родом зі села Велика Глуша Любешевського району. Воював в Афганістані в окремому десантно-штурмовому батальйоні 70-ї окремої мотострілецької бригади 40-ї Загальновійськової армії ТуркВО. 9 квітня 1988 року під час ведення бойових дій під Кандагаром прапорщик Білокуров зник безвісті. Тоді тривав вивід військ СРСР з Афганістану, точились запеклі бої, тому особливо його ніхто і не розшукував. Його захопили бойовики під час обстрілу колони військ. У полоні він прийняв іслам. У зв'язку з чисельними пораненнями і травмами голови (на потилиці відстежуються сліди ударів, на тілі, руках і ногах – застарілі шрами) та 30-річною тривалою паузою у мовній практиці, зовсім забув рідну мову. Своїх родичів нікого не пам'ятає, не пам'ятає нічого зі свого дитинства, пам'ятає себе лише з того часу, як почав воювати з талібами у складі підрозділів об'єднаних сил Північного Альянсу. На батьківщині українця – в селі Нова Глуша – у 2008 році родичі встановили символічну могилу.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
