Не варто розраховувати на те, що кількість невтішних висловлювань (а часом – і протизаконних дій) на адресу геїв, феміністок і інших борців за свої права і свободи, в найближчі роки піде на спад. Всупереч природному прагненню суспільства до лібералізації соціальних і політичних інститутів, в Україні дуже сильні патріархальні уявлення про будову відносин і сім’ї. Звідки ж вони взялися, що з себе представляють і чому вважається, що Європа – це загроза для них.
ЩО ЦЕ? Скласти чіткий перелік так званих традиційних цінностей досить складно. З одного боку, всі розуміють, про що йде мова. Це пріоритет духовного над матеріальним і колективного над індивідуальним, творча праця, життя на благо сім’ї та Батьківщини. З іншого – незрозуміло, який ступінь духовності, творчості та вірності Батьківщині необхідний, щоб назвати це цінністю. І що саме мається на увазі під духовністю? Відвідування церкви? А якщо людина атеїст, чи може вона вважати себе носієм традиційних цінностей? І що мається на увазі під творчою працею: вирощування ялівцю? Чи може таким вважатися обмін валют, наприклад, або продаж побутової техніки?
Якщо з традиційними цінностями все досить розмито, то інше поняття – «традиційне суспільство», яке, очевидно, і має бути носієм тих самих цінностей, – цілком певне. Воно характеризує той суспільний лад, який передував капіталістичному і індустріальному. В його основі лежав релігійний порядок, і життя людей було підпорядковане, з одного боку, релігійним догмам, а з іншого – вимогам аграрного суспільства. Що це означає? По-перше, що мораль диктує церква, по-друге, що уклад сім’ї залежить від землі.
ЯК БУЛО? У традиційному суспільстві сім’я представляла собою своєрідний клан, що складається з людей різних поколінь і різного ступеня споріднення. Жили одним будинком, вели спільне господарство, багато народжували (не тільки тому, що робочі руки були потрібні, а й з-за відсутності засобів контрацепції і високої дитячої смертності). У такій сім’ї був важливий досвід ведення господарства і «знання життя», що в той час вимірювалося виключно прожитими роками. Тому носієм такого досвіду завжди був найстарший член родини.
В цілому, життя складалося з важкої фізичної праці, сімейних турбот, що також передбачають фізичну працю, і церкви, що наповнювала цю працю змістом. Без будь-якої однієї складової вижити людині було б вкрай складно, тому такий уклад зберігався і цілком виправдовував себе протягом багатьох століть. Багато в чому, тому в свідомості людей відклалися непорушність сім’ї (бажано великої, а якщо немає, то хоча б повної – як мінімальної моделі того самого клану), шляхетність важкої праці (не так важлива її ефективність, як сам процес і самовідданість) і важливість слідування церковним догмам (адже саме вони надають всьому сенс).
ЩО ТЕПЕР? Цінності, які відповідали рівню і обставинам життя людей кілька століть назад, нікуди не зникли, адже у них залишився дуже потужний фундамент – Біблія. Зате змінилося все інше: клани роз’їхалися по різних квартирах, утримувати 16 дітей стало занадто дорого, технології замінили плуг і серп, і виявилося, що кожен з нас – це велика цінність. Нас не можна морити голодом і принижувати, а за наше життя потрібно боротися до кінця і щосили. Матеріальне і приватне стало дуже важливою складовою нашого життя, його уклад змінився і зажадав зміни правових норм. Саме ці зміни традиціоналісти і вважають загрозою для себе.
Цікаві, з точки зору соціології, процеси почали відбуватися в Україні в 2013-2014 роках. Частина людей, які до цього були пасивними або навіть активними традиціоналістами, зіткнулися з тим, що частина їх цінностей втратила грунт під ногами. Уявлення про дружбу слов’ян, єдність націй, вірувань і поглядів похитнулися. Залишилися непорушними хіба що уявлення про сім’ю, шлюб і виховання дітей. Просто тому, що ці поняття апріорі святі й відображені в сакральному тексті Біблії.
І не біда, що традиційні цінності вже почали протистояти правам людини – це з правами проблеми, а не з цінностями. Наприклад, наші уявлення про «виховання» дітей все ще будуються на тому, що дитина є власністю батьків, що тілесні покарання – прийнятні, так як йдуть «на благо» і застосовуються «з любов’ю». Але чим тілесні кордони дорослої людини відрізняються від дитячих? Чому побитого дорослого закон захищає, а у випадку з дитиною – це називається «вихованням» і навіть заохочується суспільством? Адже завдана шкода, як фізична (як мінімум, біль), так і моральна (страх, приниження) – еквівалентні. Чи можна назвати це цінністю – велике питання.
ЧОМУ ЄВРОПА – ЗЛО? Тому що вона зазіхнула на останню цитадель духовності – Біблію. А в ній написано, що чоловік, покинувши батька і матір, «пристане до своєї жінки». Не до партнера, а саме до дружини і саме чоловік. Там також говориться «Плодіться і розмножуйтеся», а не «вибирайте самі, як і з ким вам жити». І про мужоложство теж сказано. Загалом, сім’ю в її традиційному вигляді створив Бог. Все інше – від лукавого. А він чого домагається? Правильно: ізжити всіх людей з лиця землі. Тому прагнення Заходу забезпечити всім рівні права і прирівняти до злочину недотримання цього принципу сприймається як ворожий наступ.
Але факт в тому, що українські сім’ї розпадаються не через геїв і лесбіянок, які селяться по сусідству, а через пияцтво одного з подружжя, домашнього насильства та непорозуміння. Але всі ці причини вимагають визнання того, що «це всередині моєї сім’ї щось не так: це я веду себе неправильно і мої дії наносять шкоду моїй родині». Набагато легше боротися із зовнішнім ворогом – гучно і пафосно.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
