Усі ми такими стали: свій гнів спрямовуємо або проти сусіда, який краще живе, або проти того, кого показують по телевізору. А на всіх інших наш гнів за провали в економіці й за низьку якість життя якось не фокусується. Ось і 20 вересня президент Петро Порошенко виступив у Верховній Раді зі щорічним посланням і традиційно заявив про свої досягнення за рік, про нові завдання зовнішньої і внутрішньої політики. Однак словом не обмовився, що іноземні інвестори через відсутність законодавчого забезпечення для розвитку у нас цивілізованого ринку давно стали нас називати "Україною в джунглях".
Саме таке порівняння зарубіжні колеги наводять у зв'язку з нашою нинішньою економічною моделлю Адже в структурі української економіки сільське господарство і видобувна промисловість займають понад 60%, тобто наша економіка — сировинна більш ніж наполовину. Але так, ще крім РФ, ані в Європі, ані в Америці не розвивається більше ніхто. Плюс до цього нормально займатися бізнесом в Україні з такою високою адміністративною рентою і потужним податковим тиском просто неможливо. Запитайте старшокласників і студентів, ким вони хочуть бути? Більшість відповість: чиновником. А бути підприємцем стало не тільки не вигідно, але й небезпечно.
До всіх цих негативних факторів загроза дефолту стала абсолютно очевидною. І хоча представники Міжнародного валютного фонду промили мізки Кабміну, але далі – все одно на нас чекає шокова девальвація гривні. Судіть самі. Минулого тижня, а саме 19 вересня, місія МВФ завершила свою роботу в Києві, залишивши нас без відповіді на ключове запитання: наскільки зростуть для населення тарифи на газ і чи буде цього достатньо, щоб фонд надав Україні такий довгоочікуваний транш кредиту у розмірі 1,9 млрд дол.? Адже напередодні цього візиту Володимир Гройсман відверто писав у своєму Twitter про те, що на нас чекають "дефолт, зупинка виробництва, девальвація гривні та інфляція", якщо не буде грошей від МВФ.
До речі, без цієї позики не буде обіцяних кредитних грошей від Європейського Союзу і Світового банку. І це в умовах, коли наступного року (згідно з проектом держбюджету-2019) нам треба виплатити 400 млрд грн, розраховуючи ще на стабільність курсу національної валюти. Але про яку стабільність можна говорити? Гривня сьогодні – це передвиборча валюта, а тому вона відчуватиме величезний тиск. Плюс до цього чиновникам треба рятувати надприбутки експортерів, затикати "дірки" в держбюджеті-2018, зводити платіжний баланс тощо.
Ну а після різкого знецінення гривні й розкручування інфляції на нас чекає ще й обвал піраміди держоблігацій, які Мінфін вже розміщує з рекордним процентним доходом у 18,5% річних без оподаткування. Відповідно, емісія ОВДП, як система, увійшла в режим із загостренням, за яким лише один результат – саморуйнування. Причому нерезиденти дедалі активніше почали скидати раніше придбані ОВДП, фіксуючи прибуток і виводячи його з України. Спекулятивний капітал тікає, його не утримує навіть суперприваблива "замануха", коли облікова ставка НБУ – 18%, а очікуваний рівень інфляції до кінця 2018 року, за прогнозами Нацбанку, – 8,9%.
Впевнений, населення все це терпітиме і з оптимізмом дивитиметься українське цифрове TV, не розуміючи, наприклад, що ми на порозі 4-ї промислової революції і в світі давно одна технологічна зона, одні Сполучені Штати Америки. Але замість того щоб отримувати з цього вигоду, уряд Гройсмана лише фіксує збитки і продовжує клянчити по всьому світу все нові й нові кредити. А адже сьогодні в усьому цивілізованому світі ціни на будь-який базовий актив, зокрема газ, нафту, пшеницю, кукурудзу, електроенергію та інше, визначаються на ринку деривативів, де обертаються ф'ючерси, форварди, опціони та інші фінансові похідні. Вони ж і хеджують, або страхують, ризики. До балансу попиту й пропозиції це не має ніякого стосунку. І вже точно нині Кабмін не знає, як формується рівноважна ціна базового активу на спотовому ринку і ринку деривативів, наприклад, на газ, а для міністрів і нардепів той факт, що щонайменше 40% інфляції закладено в інвестиційних товарах і продукції, – це взагалі порожній брязкіт.
Тому аналітики МВФ вже нічого не намагалися втовкмачити нашим топ-чиновників, просто дали без пояснень їм конкретні цифри для підвищення цін на енергоресурси і все. Ну а як інакше? Адже з нульових років USAID та ЄБРР надають нам технічну підтримку у створенні законодавчої бази для розвитку ринку капіталу в Україні і, зокрема, ринку деривативів. Однак дотепер законодавці навіть у першому читанні не проголосували за законопроект № 7055 "Про ринки капіталу і регульовані ринки". Я вже почав замислюватися, а "вгорі" взагалі розуміють, чому американці та європейці наполягають на ухваленні Верховною Радою цього ключового проекту закону? Впевнений, Захід втомився спостерігати, як наша влада тільки те й робить, що фіксує збитки. Але скільки років поспіль можна фіксувати збитки і циганити нові кредити? Найімовірніше, Адміністрація президента США незабаром поставить жирну крапку в цьому питанні.
Отже, наші західні партнери та інвестори бачать: дефіцит держбюджету-2018 величезний, валютні резерви Нацбанку скорочуються кілька місяців поспіль, прямих інвестицій немає, гроші міжнародні кредитори не дають, адже знають, що ці чиновники нахабно крадуть вже не з прибутків, а зі збитків і кредитів. І все ж, де можна знайти гроші для виплат пенсій та зарплат бюджетникам, а головне – на підйом національної економіки? Перше: економіку України від корупції тепер може врятувати лише жорстка авторитарна влада, яка має проявитися в послідовній боротьбі з казнокрадством, хабарництвом і кумівством. Тобто рубати буквально з плеча, ув`язнювати публічно, причому ув`язнювати не дрібних "пішаків", а реальних політичних ляльководів. Друге: провести чіткий детальний аудит зобов'язань держбюджету.
Третє: створити і впровадити комплекс ефективних стимулів для розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, позаяк підприємець – це платник податку, без якого ніякого держбюджету не буде. І найголовніше: хто в Україні вірить у реалізацію першого пункту? Особливо враховуючи той факт, що два Майдани ми вже пережили. Пам'ятаємо, як тоді на мітингах політики переймалися добробутом країни і благополуччям українців! А обійнявши "хлібні" посади, одразу забули про всі свої обіцянки. Тому проблеми стануть ще більш серйозними, якщо знову не струсити суспільство. Півень вже клюнув, але тепер потрібні батіг і пряник, суспільству треба правильно їх розкласти щодо чиновників і політиків.
Нарешті, чи не час нам, українцям, на самих себе подивитися? Може, досить вже показувати пальцем у телевізор, мовляв, ось через нього в сім'ї немає грошей? Тепер всім треба усвідомити, що протягом найближчих років краще не буде. Тільки-но це зрозуміємо, відповідно й треба діяти. Ну і час звернути увагу на те, що слово "совість" взагалі зникло з виступів наших керманичів. Цього слова просто не стало на TV. Слово "мораль" теж відсутнє. Щоб знову повернулися ці слова в мову політиків, треба багато працювати і над собою, і над державою.
Олександр Гончаров, директор Інституту розвитку економіки України
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
