В Україні зараз 12,5 мільйонів пенсіонерів – найбільш численна категорія населення. Минулого тижня, 14 листопада, міністр соціальної політики Андрій Рева на засіданні Кабміну запропонував внести у Верховну Раду законопроект "Про внесення змін в деякі законодавчі акти України щодо справедливого механізму нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а точніше – відкласти введення другого накопичувального рівня пенсійної системи на рік до 1 січня 2020 року. Чому? Навіщо прем'єр-міністр Володимир Гройсман доручив доопрацювати цей документ? Адже на сьогоднішній день мінімальна пенсія в країні становить лише 1452 гривні. Як на неї можна прожити?
Так, треба чесно визнати, що виконання Закону про запровадження трирівневої пенсійної системи в Україні нижче всякої критики. Давно всім відомо, що українська бюрократія – дуже слабка і неефективна, перш за все, за своїми професійними якостями. До того ж на підготовчому етапі впровадження другого накопичувального рівня було допущено дуже багато помилок. Ну, і наші топ-чиновники ніяк не могли усвідомити, що у всяких соціальних реформ є 3 обов'язкових правила. По-перше, вони повинні бути справедливими. По-друге, рішучими. І, по-третє, швидкими. У нашій країні до цього часу жодне з цих правил так і не було виконано.
Відповідно, досі не забезпечений баланс між адекватністю і фінансовою стійкістю для створення накопичувального рівня пенсійної системи України. А гарантувати щедрі пенсії тонкому шару обраних топ-чиновників за рахунок покоління, яке працює, навряд чи буде перспективно в довгостроковому періоді. У той же час система, яка є фінансово стійкою протягом багатьох років, може видавати скромні пенсії. Питання лише в тому, яким повинен бути компроміс між поколіннями платників податків плюс пенсійних внесків і самими пенсіонерами.
І це в умовах, коли в Україні пенсіонерів більше, ніж їх онуків. Як підкреслює консультант проекту USAID "Трансформація фінансового сектора" Володимир Яценко: "За останні 60 років частка населення у віці 60 років і старше зросла більш ніж вдвічі - з 10% за даними перепису 1959 року до 23% в 2018 році. У той же час частка населення до 19 років зменшилася з 34% до 20%. Медіанний вік населення країни за 60 років зріс у півтора рази: з 27,6 року до 40,8 року". Також за даними МВФ, наприклад, в минулому 2017 році в Нідерландах валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення за паритетом купівельної спроможності становив 56,6 тис. дол. США, в Данії - 51,8 тис. дол. США, а в Україні - 9,2 тис. дол. США. При цьому сукупний держборг цих європейських країн є безпечним і дорівнює 53% і 35% ВВП, зате у нас в Україні – це чи не 80% ВВП. Ось такі невтішні й безпристрасні цифри.
Але саме головне – за підсумками 2017 року Данія посіла I місце в світі за вартістю приватних пенсійних активів, що у відсотках до ВВП країни склало 208%. Нідерланди опинилися на II місці зі 184% до ВВП. До речі, приватними пенсійними схемами в Нідерландах охоплено до 94% працівників, у Данії – до 90%. На превеликий жаль, в Україні недержавні пенсійні фонди мають активи в розмірі 0,1% до ВВП країни, і охоплюють всього лише 5% працездатного населення. Тому цілком логічно, що за оцінками Організації економічного співробітництва і розвитку, середній чистий коефіцієнт заміщення пенсії в Нідерландах досяг 100,6% середнього передпенсійного заробітку, в Данії - 80,2%, а в Україні - 40%. І це ще з урахуванням того, що тільки з 1 січня 2018 року для осіб, які досягли 65-річного віку за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу, нарешті, встановлено мінімальний розмір пенсії в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, але не менше прожиткового мінімуму (1435 гривень) для осіб, які втратили працездатність.
Отже, що ж робити? Звичайно, не можна відкладати ще на один рік впровадження другого накопичувального рівня пенсійної системи. Відверто кажучи, розраховую на краще, але поки що виходить, як завжди. Однак, надію не втрачаю і пропоную, по-перше, створити при Кабміні робочу групу з представників міністерств, відомств, учасників ринку та їх об'єднань для узгодження концептуальних основ запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування. По-друге, передбачити в державному бюджеті на 2019 рік виділення коштів на підготовку та впровадження другого накопичувального рівня. По-третє, розробити умови розміщення емісії облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП) для інвестування пенсійних активів, сформованих у системі накопичувального пенсійного забезпечення, дохідність за якими буде враховувати рівні інфляції.
У свою чергу Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку належить уніфікувати вимоги до складу та структури пенсійних активів з метою внесення змін до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і "Про недержавне пенсійне забезпечення". А Національній комісії з регулювання ринків фінансових послуг визначити особливі вимоги та порядок допуску недержавних пенсійних фондів до роботи з пенсійними внесками накопичуваної системи пенсійного забезпечення.
За попередніми оцінками експертів, у разі повного охоплення накопичувальною системою всіх категорій застрахованих осіб (у віці до 40 років) і розміру внесків - 7% від фонду оплати праці - щорічна сума страхових надходжень може скласти понад 20 млрд гривень. Однак таке навантаження на українську фінансову систему може не витримати, перш за все, бюджет Пенсійного фонду України і національний фондовий ринок. Але як вихід з цієї ситуації пропонується поступове і поетапне впровадження другого накопичувального рівня пенсійної системи, починаючи з 1 січня 2019 року.
Також з метою додаткового захисту пенсійних накопичень 2-го рівня на першому етапі (до 3-х років) пропонується така структура інвестиційного портфеля:
- до 40% - спеціальні державні пенсійні облігації, що враховують показник інфляції;
- до 20% - "пенсійні" депозити державних банків;
- до 40% - акції публічних акціонерних товариств, які перебувають у лістингу і які обертаються на організованому фондовому ринку, контрольний пакет яких належить державі.
Нарешті, запуск другого накопичувального рівня і надходження постійно зростаючих обсягів інвестиційних ресурсів на ринки капіталу призведе до стійкого зростання фондових індексів і до розширення пропозицій українських цінних паперів з якісними інвестиційними характеристиками, активізує розвиток недержавного пенсійного забезпечення (3-й рівень) завдяки припливу коштів у НПФи, сприятиме залученню на фондовий ринок коштів населення, які перебувають поза межами банківської системи.
Олександр ГОНЧАРОВ, Директор Інституту розвитку економіки України