Посадили в тюрму за жменю зерна - дослідниця поділилася спогадами очевидців про Голодомор

Оксана Єршова із села Зелений Ріг Жашківського району на Черкащині протягом кількох років записує розповіді селян про Голодомор 1932-1933-х.

"Селян, які застали роки Голодомору, вже дуже мало. Мені хотілося встигнути записати їх та зберегти спогади", - каже вона.

Чи були у вашій сім'ї постраждалі від Голодомору?

- Моїй бабці Полінарі Лук'янчук тоді було 25 років. Вона не любила розказувати про ті роки, це було дуже боляче. У часи Голоду її на рік посадили в тюрму за те, що вкрала в колгоспі жменю зерна. Хотіла зварити дітям суп.

У селі із місцевих жителів сформували бригаду комсомольців. Вони ходили хатами і забирали у людей все, що ті мали. Спочатку відбирали продукти, зерно, овочі, скотину, птицю, потім - майно, яке можна було обміняти на харчі. Перевіряли все, скрині, посуд, за піччю, на горищі. Вижили ті, хто був хитріший і зміг зберегти припаси. Зерно ховали в очереті, закопували в землю. Бідніші люди вимирали цілими родинами.

Які історії очевидців вразили найбільше?

- Записувала односельчанина Василя Дишлевого, який помер 2014-го. У Голодомор був малий, але дещо запам'ятав. Він вилазив на грушу, яка росла прямо над ямою з мертвими селянами. Годинами сидів на дереві, дивився, як ворушаться живі люди серед трупів і засинав. Тоді у ті ями скидали і тих, хто був при смерті. Були впевнені, що вони днями помруть, а зайвий раз ніхто не хотів їздити збирати тіла.

Ярина Брунь із села Зелений Ріг померла минулоріч. Розповідала, що якось 3 хлопців вкрали вночі у колгоспі коня, хотіли з'їсти. Активісти їх впіймали, начепили на шиї кишки з того коня, змусили ходити селом і бити в затулку від печі.

Був випадок, що жінки назбирали на полі соломи, щоб розтопити піч. Сторож так клято її охороняв, наче зерно. Він кинув сірник на солому і вона загорілася прямо в руках дівчини. Тіло не обпекла, лише обгорів одяг. Від пережитого стресу жінка померла. Солома, яка мала згнити на полі, була дорожчою за її життя.

Чим особлива поведінка людей, які розповідають про Голодомор?

- У них купа емоцій. Люди постійно плачуть. Вони знову усе те переживають, хвилюються, тиск піднімається. Я уже піду, а вони продовжують те згадувати. Буває за кілька днів телефонують і розповідають, що забули. Слухати це надзвичайно важко. Приходила додому - пила заспокійливі.

Чи відчувається вплив Голодомору зараз?

- З'явилися ощадливість, страх, що це знову повториться. Вони завжди залишають про запас продукти, ховають на "чорний день" якісь речі. Літні люди не впевнені у завтрашньому дні, готуються до найгіршого. Багато пенсіонерів запасають мило, сірники, свічки, крупи, хліб. Зараз цього повно в магазинах, але коли воно є в хаті, відчувають себе захищеними.

Що плануєте робити із записами?

- Планую писати далі. Сподіваюся, колись написати книгу на основі історій селян. Вони згадують цікаві ситуації, у які потрапляли самі, сусіди чи родичі. Тому у книзі будуть розповіді не лише про Голодомор чи Другу світову війну, а взагалі про життя людей у селі Зелений Ріг. Можливо, пощастить знайти спонсора, який зацікавиться видати книгу.