Священики стривожені новим трендом серед християн

Після запровадження воєнного стану в країні у соцмережах масово залунали заклики долучатися до спільної молитви за Україну із стрітенською свічкою.

Схожі прохання чи заклики промовляти "сильні" молитви, здадтні допомогти, надходять у смс-повідомленнях.

Священики вбачають у таких ініціативах не побожність, а навпаки, гріховність, коли молитву сприймають як заклинання. Тож радять не зводити Бога на рівень ідола, із яким можна вести "духовну бухгалтерію": я тобі — молитву, ти мені — успіх.

Докладніше — піддиякон Володимир Мамчин, докторант Богословського факультету Інсбруцького університету імені Леопольда і Франца та ієрей Артемій Бабленюк, завідувач канцелярії єпархіального управління УПЦ КП.

— Насамперед нагадайте, що таке молитва для християнина? Для чого молитися і чого людина може чекати від молитви?

піддияк. Володимир:

— Молитися — обов'язково. Та не слід так званими дуже сильними молитвами, якими рясніють стрічки у соцмережах, робити з Господа ідола. Вірити у Всемогутнього і Всемилостивого Бога і виконувати напівокультні й напівмагічні ритуали — це несумісні речі.

У Святій Тайні Хрещення кожен християнин і християнка стає сином і дочкою Божою. Тому до молитви треба ставитися як до розмови дитини зі своїм Отцем — Батьком-Богом.

Молитва, як акт спілкування з Богом, не може перетворюватися на формальність, на автоматичне повторювання завчених текстів. Ці слова варто щоразу переживати, осмислювати.

ієр. Артемій:

— Розмовляти із своїм Творцем можна та потрібно і своїми словами, і змовляючи певні молитви, які відображають дух Церкви, дух  святих Отців. Коли стаємо перед Богом, маємо усвідомити свою недостойність і замислитися, чи промовляємо слова молитви від щирого серця, чи ці слова сприяють покаянню та нашому спасінню?

— Чи вимагає молитва додаткових атрибутів, ритуалів?

піддиякон. Володимир:

— Для Східної Церкви дуже важливим виразником Божої присутності в житті людини є ікона. Як чуємо в літургічних текстах, в іконі бачимо відображення Первообраза, тобто віддзеркалення самого Бога. Тому ікона, запалена лампадка, запах ладану допомагають зосередитися на молитві, увійти в молитовний дух. Вони важливі, проте — не основні. Адже в підпіллі перші християни чи ще донедавна греко-католики молилися, не маючи образів.

— Іноді люди моляться, благаючи про щось Бога, а не отримавши того, про що просять, розчаровуються...

піддияк. Володимир:

— Господь дає нам те, чого ми потребуємо. Не варто розчаровуватися в молитві. Вона не є магічним заклинанням, покликаним обов'язково втілити будь-яку нашу забаганку. Зверніть увагу, що наші молитви на 99,9% складаються із прохань. Та варто висловлювати і вдячність Богові, прославу.

ієр. Артемій:

— Господь каже до нас: "Просіть, і дасться вам". Та потрібно розуміти, що не в багатослівності ми почуті, а в щирості й відданості волі Божій. На жаль, ми дивимося по рабськи на Бога і досить часто керуємося язичницькими міркуваннями. Звертаємося із благаннями переважно тоді, коли нам важко, коли прагнемо щось здобути чи досягти. І нарікаємо на Бога, бо Він не дарує те, що ми забажаємо. Та слід пам'ятати слова молитви Господньої "Отче наш", які промовляємо: "Нехай буде воля Твоя".

Досить часто ми просимо Бога про тимчасові цінності, які для нашого спасіння можуть бути некорисними. Бог хоче для нас усіх лише добра. Тому й усе, що корисне для нашого спасіння, Він нам посилає. Втім ми можемо цього не розуміти і не помічати.