загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Пенсійна реформа: Міністри не врахували ефект подвійного тягаря

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Як відомо, з 1 січня наступного 2019 року Кабмін планував запустити другий накопичувальний рівень української пенсійної системи. Передбачалося платити пенсійні внески всім працюючим, кому на даний момент менше 35-ти років, у розмірі 2% від заробітку (у наступні роки ці відрахування мають зрости максимум до 7%). При цьому Верховна Рада повинна була прийняти ряд змін і доповнень до окремих Законів України з метою збільшення функцій і завдань державних регуляторів в частині розширення і реструктуризації їх повноважень у системі недержавного пенсійного забезпечення.

Однак, залишився останній пленарний тиждень у цьому році, і вже навряд чи український парламент покаже ударну результативність. До того ж і без законодавців для запуску накопичувальних пенсій залишається багато складних проблем. І перш за все, хотілося б відзначити, що ми вже дійшли до "точки": тепер в Україні на 10 працюючих припадає 11 пенсіонерів. Ці голі цифри нещодавно озвучив новий глава Пенсійного фонду України Євген Капінус. Чому раптом взялася така тривожна статистика? А походить вона від провальної пенсійної реформи. Ще тоді, коли екс-віце-прем'єр-міністр Сергій Тігіпко невдало і непрофесійно намагався перейти від розподільного механізму до накопичувальної пенсійної системи. Нарешті, в останні роки віце-прем'єр-міністр Павло Розенко і міністр соціальної політики Андрій Рева наштовхнулася на шалений опір.

А що, власне, сталося? А сталося наступне. Коли влада заявила, мовляв, була одна солідарна система, а з 1 січня 2019 року ми хочемо ввести ще накопичувальний рівень, ось тут ті, кому залишилося кілька років до виходу на пенсію, почали жорстко питати: "А де моя пенсія, адже ми вже десятки років відпрацювали, і у нас немає ніяких накопичень?" Та не врахували політики у владі, що належить одночасно виплачувати пенсії нинішнім пенсіонерам і накопичувати пенсійні активи тим, хто працює зараз. І в цьому випадку неминуче виникає ефект подвійного тягаря, тобто коли треба одночасно і виплачувати пенсії, і формувати пенсійні накопичення. За розрахунками провідних аналітиків, цей ефект подвійного тягаря буде тривати близько 50 років і досягне свого максимуму через 22 роки після початку введення другого накопичувального рівня нашої 3-х рівневої пенсійної системи, а саме в 2041 році.

Ну, а тепер головне питання: "Чи варто через ефект подвійного тягаря братися за пенсійну реформу за українським сценарієм?" До речі, є група експертів, яка стверджує, що математично доведено, що якщо у нас не нульові адміністративні витрати на обслуговування накопичувальної системи, а такого на практиці не може бути, то вона свідомо менш ефективна, ніж розподільна. Інша група експертів припускає, що профільних міністрів просто зобов'язали не чіпати систему спецпенсій, не скасовувати пенсійне забезпечення для суддів, прокурорів, народних депутатів, міністрів, митників, податківців і так далі. Треті висловлюють обґрунтовані побоювання, мовляв, у нас ще немає ефективних способів попередження зловживань і шахрайства з пенсійними накопиченнями, а тому пенсійні гроші можуть просто розікрасти.

Є і четверта група експертів, яка також скептично оцінює можливість запуску другого рівня пенсійної системи з 1 січня 2019 року, так як в силу волатильності і очевидної слабкості гривні у нас, як і раніше, висока інфляція і постійні очікування її подальшого зростання. А значить, як показує практика, соціальні зобов'язання Кабміну Володимира Гройсмана швидко знецінюються, що дуже ускладнює інвестиційний процес фахівцям компаній з управління активами з пенсійними внесками. Словом, поки ці проблеми вирішуються "м'яко", за рахунок курсових коливань. Але вже в наступному 2019 році такі підходи можуть зіграти злий жарт, і таке відчуття, що у нас в країні реальна, а не віртуальна економіка все менше і менше стала визначати соціальну політику і, звичайно ж, накопичувальну частину пенсій.   

Але якщо ми бачимо такі плачевні результати, то чому Кабмін і Верховна Рада не відмовляються від неефективних соціально-економічних рішень, що опинилися помилкою або грубим прорахунком? Чи не тому тепер у всіх літніх людей сидить цвяхом в голові одне і те ж саме тривожне питання, а де гарантії подальших виплат пенсій? Адже величезна, страшно подумати, майже 140-мільярдна "діра" в Пенсійному фонді кілька років поспіль так і не скорочується, навпаки, зростає. Так і в 2018 році пенсії не індексувалися, хоча на наступний 2019 рік це передбачено. У зв'язку з цим заступник міністра соціальної політики Микола Шамбір зазначив: "Формулу індексації пенсій передбачено законодавством. Береться пенсія, розрахована згідно із Законом про загальнообов'язкове пенсійне страхування, підвищується на 50% від зростання середньої зарплати за попередній рік, плюс 50% від інфляції за попередній рік. Враховуючи, що 10,2 мільйони пенсіонерів отримали підвищення пенсій у жовтні 2017 року, то практично всі вони і підпадають під індексацію пенсій 2019 року".

Думаю, якщо і в наступному 2019 році не запустять накопичувальний рівень пенсійної системи, то не за горами той час, коли народні депутати приймуть Закон про те, що держбюджет країни стане додатком до Пенсійного фонду. І це не жарт, зараз нашим пенсіонерам далеко не до сміху. Адже в державному бюджеті на 2019 рік закладений дефіцит Пенсійного фонду України на рівні 167 млрд гривень, а з урахуванням передбачених надбавок, грошей на пенсії необхідно буде ще на 20% більше – це близько 400 млрд гривень! Нарешті, чи є якісь гарантії того, що через 5, 10 або 15 років, коли пенсії будуть оформляти ті українці, хто з наступного року почне збирати пенсійний капітал, наше пенсійне законодавство кардинально не зміниться? Чи є взагалі державні гарантії, що нова пенсійна система проживе стільки років?

Так, біда не пішла, її влада лише намагається відсунути. Але далі буде болючіше різати по живому. А ілюзії того, що моя держава відповідає за мою гідну пенсію, думаю, давно вже у всіх розвіялися, як дим. Тому спільно зі своїми роботодавцями треба самим дбати про свою благополучну старість і про свою гідну пенсію. Як мінімум, для цього постійно задаватися питаннями, де формується моя майбутня пенсія і куди фахівці інвестують мої пенсійні накопичення?

Олександр Гончаров, Засновник «Київського фондового центру»

 

Джерело:
До списку новин