Можливо не всі про це знають, але вже півтора року у Фастівській міській бібліотеці діють безкоштовні курси комп’ютерної грамотності для пенсіонерів. Тож кореспондент Інформаційної агенції «Погляд» вирішив поспілкуватись з директором Комунального закладу Фастівської міської ради «Фастівська міська бібліотека» Олександрою Мангер, щоб детальніше дізнатись більше про ці незвичні для міста курси.
– Пані Олександро, розкажіть будь ласка, як взагалі виникла ця ініціатива з комп’ютерними курсами для пенсіонерів?
– Курси виникли ще до мого приходу на цю посаду і з самого початку пенсіонерів навчали старшокласники фастівської 9 школи, але в такому форматі курси довго не проіснували, тому що діти в школах швидкі, а пенсіонерам треба розповідати і пояснювати повільно, враховуючи особливість їхнього сприйняття інформації. Згодом на конкурс малих проектів Громадського бюджету Фастова від Ірини Безкровної та Юлії Зозулі був поданий проект, який мав назву “Інформаційний центр інтелектуального та творчого розвитку”. А коли на гроші виграного проекту була обладнана читальна зала бібліотеки (були закуплені комп’ютери та столи), реалізовувати його і навчати пенсіонерів почала вже я, коли прийшла працювати на посаду директора бібіліотеки.
– Як давно у місті існують комп’ютерні курси для пенсіонерів у їхньому нинішньому вигляді?
– Набір у першу групу у нас був у вересні 2017 року. Кожна група займається півроку. Скоро у нас вже буде випуск третього потоку наших студентів-пенсіонерів. Тобто загалом курси у Фастові вже існують близько півтора року. Беремо на навчання ми тільки пенсіонерів, тим, хто молодший, доводиться відмовляти, хоча такі бажаючі теж є.
– Скільки людей зараз навчаються на курсах?
– Зараз на курсах навчаються дві групи по 15-16 осіб у кожній. 10 чоловік займається на стаціонарних комп’ютерах і 5 чоловік – на власних ноутбуках. Заняття відбуваються раз на тиждень, по середах, на 16.00 та на 17.00 і тривають 1 годину.
Нова група студентів, яка починає навчатись з березня цього року, вже набрана і я вже була змушена відмовити близько 20 людям, які хотіли навчатись у ній, тобто бажаючих навчатись чимало.
У викладанні я стараюсь знайти до кожного студента індивідуальний підхід, підхожу до кожного і показую пальцем. Треба враховувати те, що вони – це не молодь, яка схоплює все швидко, а вже люди похилого віку. Якщо їм сказати «Закрийте сторінку», вони цього не розуміють, їм треба говорити: «Натисніть на червоний хрестик справа зверху» і тільки тоді вони розуміють, що від них вимагається. Їм треба все «розжовувати», я все їм пишу на фліпчарті і засвоєння відбувається досить повільно. Саме тому курс триває півроку.
У нас є студенти, яким і 80 і 82 роки, і хоча вони можуть десь недочувати чи недобачати, але цілком адекватно засвоюють інформацію.
Щоправда інколи трапляються курйозні випадки. Так, назву клавіші «Shift» як вони тільки не називали: і «шрифт», і «шифр» і «шериф»…
– Якщо говорити про статевий розподіл ваших студентів: хто переважає – чоловіки чи жінки?
– Мабуть все таки жінки. Але я не скажу, що це повне домінування, жінки домінують в співідношенні 70/30 %. Просто жінкам це потрібно більше для роботи: у нас навчається багато працюючих пенсіонів – медиків: терапевти, педіатри, оскільки наші лікарні зараз активно комп’ютеризуються, а у них не вистачає комп’ютерних знань, хоча вони дуже стараються…
В когось іншого дуже далеко живуть родичі і у них є потреба спілкуватись з ними через інтернет, використовуючи соціальні мережі, месенджери, Скайп, тощо. Так, у мене є одна студентка-пенсіонерка, у якої у Фастові взагалі немає родичів. Так її родичі з Києва спеціально купили їй ноутбук і відправили до нас на навчання. І зараз вона дуже добре навчилась користуватись тим же фейсбуком і вже знає деякі нюанси, про які навіть я не знала.
– Які теми входять до складу програми курсів?
– Ми вивчаємо клавіатуру, назви клавіш, вчимось друкувати, досконало вивчаємо програму для набору тексту «Word», чимало часу приділяємо роботі браузерів, пошуку інформації в інтернеті, вивчаємо роботу з сайтами, перегляд відеороликів, варіанти завантаження фото та відео з інтернету, створення та перенесення файлів, папок на комп’ютері, вивчаємо роботу електронної пошти.
Серед сайтів я вчу їх в першу чергу користуватись порталом Пенсійного фонду України, оскільки там вони можуть переглянути свій стаж, заробітну платню, замовити довідки та виписки, не виходячи з дому. У їхньому віці це дуже актуально. Також це сайти різноманітних служб: газ, світло, на яких можна передати свої показники та заплатити онлайн. Також це робота платіжних сервісів поширених банків, наприклад той же «Приват24», інформаційні сайти Фастова: сайт міської ради, сайт районної ради, на яких вони дізнатись місцеві новини, оскільки для них дуже актуально знати, коли відключатимуть воду, світло і т. д. Вони з великим інтересом дізнались про електронні петиції міському голові і вивчали цю опцію…
До речі, я не втрачаю контакту зі своїми випускниками: з кожним випуском ми створюємо спільний чат у соцмережах, де студенти можуть вітати одне одного, з’ясовувати зі мною якісь незрозумілі питання, тощо.
– Ви десь даєте по Фастову оголошення про ваші курси?
– Найцікавіше, що ми давали оголошення про курси лише один раз, перед першим набором людей. Другий і третій раз і ніде і словом не обмовилась про те, що буде набір. Тим не менше «сарафанне радіо» у місті настільки потужно працює, що перед кожним новим набором бажаючих більше, ніж ми можемо прийняти.
Ці курси також збільшують охоплення послугами бібліотеки різних вікових категорій категорій та верств населення, тому що до нас приходять школярі і люди середнього віку, а пенсіонери у нас раніше випадали, тепер же ми закриваємо цю прогалину.
Кожного разу перед початком занять з новою групою я хвилююсь, адже я не педагог за освітою, але дуже радію, коли мені вдається пояснити цим старшим людям комп’ютерні ази і вони це розуміють та сприймають.
Хочу сказати, що мета цих курсів – не тільки навчити пенсіонерів комп’ютерній грамотності, хоча це важлива їхня складова. Якщо молодше покоління спілкується між собою на роботі, у соціальних мережах, у кав’ярнях, то старше покоління переважно сидить вдома, у чотирьох стінах. І я б дуже хотіла, щоб виходячи з цих курсів, крім знань, вони отримували ще й друзів.
Олександр Чернишенко
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
