Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.
Головний Отамана військ і флоту Української Народної Республіки Симон Петлюра народився 22 травня 1879-го у Полтаві.
Його батько мав 3 кінні екіпажі і займався візництвом. Мати гляділа дітей. Крім Симона мали ще 3 синів та 5 доньок. Жили в старому 3-кімнатному будинку на вулиці Завгородній - тепер Зигіна.
1895-го Симон Петлюра вступає до Полтавської духовної семінарії. Організовує урочистості до річниці з дня народження Тараса Шевченка. Стає членом Революційної української партії. 1901-го бере участь у Всеукраїнському студентському з'їзді. Підтримує виступ семінаристів, які вимагають звільнення наглядачів. За це його виключають.
Жандарми заводять кримінальну справу проти "підмовників". Симон тікає на Кубань. Там дає приватні уроки, працює в археографічній експедиції і організовує осередок РУП – Чорноморську вільну громаду. Публікує у львівському Літературному науковому віснику статтю про стан народної освіти на Полтавщині.
1903-го царська охранка вистежує і арештовує за виступ та мітинг на Полтавщині, утримують в тюрмі у Катеринодарі – тепер Краснодар у складі Росії. Звільняють під грошову заставу, яку вносить батько. Симон спочатку живе у Києві, а потім їде до Львова. Протягом року працює співредактором часописів "Селянин" і "Праця". 1906-го їде до Петербурга, де редагує місячник "Вільна Україна". За кілька місяців повертається до Києва. Працює секретарем газети "Рада" і часопису "Україна".
За рік перебираэться до Петербурга і працює бухгалтером у транспортному товаристві. Співпрацює з журналами "Мир" та "Образование". За 2 роки перебирається до Москви. Одружується зі студенткою університету Ольгою Більською з Полтавщини. Працює бухгалтером у страховій компанії. 1911-го народжується донька Леся. Симон Петлюра редагує журнал "Украинская жизнь".
У квітні 1917-го виступає ініціатором і організатором проведення Українського з'їзду Західного фронту у Мінську. Обраний головою української фронтової ради. Потім бере участь у Першому Всеукраїнському військовому з'їзді, долучається до роботи Центральної Ради. Стає членом уряду, веде роботу по українізації армії.
На початку 1918-го створює з добровольців Гайдамацький кіш Слобідської України. Отримує перше бойове хрещення у бою проти більшовиків під Полтавою. Організовує оборону Києва.
"У звичайній вояцькій шинелі з багнетом за плечима він ішов на чолі чорних гайдамаків, бадьорий та енергійний. Дивлячись на нього, вірилось, що тепер ми переможемо! Козаки вже й тоді любили його дуже, йшли за ним на все", – писав про участь у війні з більшовиками в лютому 1918-го український громадсько-політичний діяч Ілько Гаврилюк.
Потім Симон Петлюра стає головою Всеукраїнської спілки земств. Вимагає від гетьмана Павла Скоропадського ліквідації поміщицького землеволодіння і повернення землі селянам. За це його арештовують і на 4 місяці садять до в'язниці.
Після виходу на волю бере участь у підготовці повстання проти гетьмана. Стає членом Директорії, яка перебирає владу у Києві. У травні 1919-го очолює її.
"Для мене вже з початку нашого руху ясним було, що наші національно державні змагання повинні перейти довгі щодо терміну і тяжкі своїми пробами митарства, - писав Симон Петлюра до генерала-хорунжого Миколи Удовиченка 1922-го. - Я бачив, що українські партії мають силу революційну, деякі розкладову, а творчої, організаційної - не мають. Вони не усвідомили головного: чи Україна, як самостійна держава, повинна в закордонній політиці спиратись на Европу чи на Москву – Азію. Виявилось, що азійська спадщина в нас – занадто ще сильна. Соціал-демократи перевагу давали Москві, а не Европі. Спиратись треба було на Европу, яка, до речі, нас не знала і не розуміла. Одночасно треба було творити власну силу. Чим скоріше у народу нашого скристалізуються почуття незалежности од Москви, тим скоріше ми матимемо самостійну Україну".
З 1922 року живе в еміграції в Польщі та Швейцарії. Згодом у Парижі видає тижневик "Тризуб". Створює організацію "Прометей", яка об'єднує представників всіх поневолених більшовиками народів для боротьби з радянською Росією.
Головного отамана військ УНР Симона Петлюру вбив 25 травня 1926 року агент НКВС Самуїл Шварцбард. Він розстріляв Петлюру на розі вулиці Расін та бульвару Сен-Мішель о другій годині дня. Про те, що знищення Петлюри було саме операцією радянських спецслужб, свідчив працівник КДБ Петро Дєрябін, який 1954 року перейшов на бік американців. Петлюра похований на паризькому цвинтарі "Монпарнас", на ділянці №10. Відомо, що 40 польських генералів у день похорону Симона Петлюри стали на коліна в костьолі у Варшаві.
"Петлюра був надзвичайно енергійний, відданий ідеї ентузіаст з великою вірою в українську справу. Він умів захоплювати своїм запалом інших, умів вести за собою маси, кликати їх до тяжкої боротьби й жертв", - керівник уряду Директорії Ісаак Мазепа.
ЩО ВАРТО ЗНАТИ ПРО ПЕТЛЮРУ СУЧАСНИКАМ
За часи Петлюри Україна все ще довіряла найбільшому своєму ворогу – Росії. Тоді українські політичні діячі прагнули свободи, миру, процвітання, але не зовсім усвідомлювали, яким чином це можна втілити у життя. Українській Народній Республіці потрібна була сильна армія, і Петлюра чи не єдиний це розумів і намагався над цим працювати.
Сучасній Україні варто пам'ятати свою історію і розуміти, що з ворогом можна домовитися, але тільки тоді, коли він буде боятися сили України. Саме міцна армія дає будь-якій державі необхідний захист і незалежність. Можливо, якби Петлюру підтримали і на дипломатичному полі, то історія України пішла би зовсім іншим шляхом.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
