Забулася на кілька місяців похмура зима, минув День Києва, прийшло літо-літечко, вода у Дніпрі вже доволі тепла – 20°С, на базарах повно свіжої городини, ціни не дуже «кусаються», курс гривні більш-менш стабільний… Все як завжди – крім одного: ніколи ще не було в Україні влітку парламентських виборів. І хоча вони тільки-но стартували, їхній відбиток лежить на всьому, що діється в політичному й економічному житті. Він уже лежить, наче тінь, – а невдовзі стане куди потужнішим і відчутним.
Найперше слід зауважити, що дострокові парламентські вибори самим фактом свого проведення, за оцінками низки експертів, уже витягли з кишень українців десь так $300-400 млн – адже транш МВФ, який мав би надійти у травні-червні, тепер не надійде, навряд чи матиме Україна і наступний транш, який планувався під кінець року, але ще під цей парламент й уряд. У цій ситуації гроші позичати все одно доведеться, але під відчутно більші відсотки, щоб забезпечити фінансову стабільність і виплати зовнішнього боргу. Так, ці борги – справа погана, так, варто вести переговори про їхнє часткове списання та реструктуризацію – проте це не звільняє від обов’язку платити та виконувати взяті на себе зобов’язання, бо, на жаль, українська політика в минулі роки у відносинах з МВФ й іншими міжнародними фінансовими інституціями недостатньою мірою ґрунтувалася на обстоюванні національних інтересів. Але ще менше ґрунтуються на цих інтересах заяви олігарха К. у The Wall Street Journal (яку читають фінансисти й урядовці всього світу) про доцільність оголошення Україною дефолту. Наразі самі розмови про дефолт мають наслідком те, що з України почали йти деякі західні інвестори – поки що без гучних декларацій, просто виводять кошти…
Це лише один із моментів, пов’язаних з виборами. А скільки їх іще! Скажімо, Дмитро Разумков очолив майбутню «партію влади», яка зветься «Слуга народу». Навряд чи щось зупинить переможний марш цієї неіснуючої фантомної партії, цього, як говорять філософи, політичного симулякра до домінування у новій Раді. Під це оголошувалися дострокові вибори, за це кожен пересічний українець уже заплатив кількасот гривень, навіть не помітивши того (бо спровоковане, як уже зазначалося, запозичення коштів під високі проценти). І ще заплатить – бо саме під час виборів, очевидно, відбудеться масштабне шоу з переїздом Адміністрації президента у нове приміщення, на Парковій дорозі. Аргументи на користь такого переїзду? У мас-медіа наводяться такі: по-перше, це «енергетично сильне місце», бо воно, мовляв, уже принесло Зеленському перемогу; по-друге, у цього місця гарне розташування, бо воно неподалік від урядового кварталу, швидкісної автотраси, яка веде до аеропорту, «але, головне, у двох хвилинах ходьби від дому Зеленського».
А що, після Зеленського президентів України не передбачено? Чи кожний наступний переноситиме будинок Адміністрації поближче до своєї квартири? І, головне: хтось уже обрахував, скільки це коштуватиме бюджету – системи захисту, скільки їх є, засоби урядового зв’язку тощо? Знову доведеться брати гроші з кишень «маленьких українців», чи не так? Утім, можливе й інше – знайдеться багатий спонсор. Але якщо хтось із олігархів спонсоруватиме такий переїзд, він на Заході вважатиметься господарем і президента, і всієї країни, а сам акт переїзду – актом відвертої корупції. Тобто «благодійність» у цьому плані в кінцевому підсумку коштуватиме Україні й українцям куди дорожче, ніж просте обчищення їхніх кишень…
Нарешті, статус Ради у ближчі місяці. Дивіться: повноваження ВР припинені указом глави держави («Припинити достроково повноваження Верховної Ради України восьмого скликання… Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування»), проте водночас той самий глава держави надсилає до начебто розпущеного парламенту один законопроект за іншим. Мовляв, повноваження Ради припиняться, коли новообраний парламент збереться на перше засідання, розказує очільник АП. То припинені вони чи ні? Візьмімо Конституцію України, статтю 90: «Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання. Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України…» Як на мене, все чітко: якщо вибори чергові, то повноваження ВР припиняються, так би мовити, еволюційно, після цих виборів, коли новообрані парламентарії зберуться докупи; натомість коли президент революційно, своїм указом припиняє повноваження Ради, то з цього моменту депутати – не більше, ніж приватні особи, і навіть зарплата, за великим рахунком, їм не належить. І закони вони ухвалювати не можуть. Але кого нині в Україні цікавить логіка права і право логіки? Хіба що тих, кого цькують у мас-медіа та соціальних мережах, як «нікчемних елітаріїв», які, мовляв, лише заважають поступу країни до висот.
«Тарганячі перегони» – так лаконічно охарактеризував парламентські вибори-2019 міський голова Дніпра Борис Філатов. І що сумно, є скільки охочих брати участь у цих перегонах, які вже завдали удар по Україні – і ще завдадуть, коли знову будуть штучно розпалені суспільні пристрасті, коли промосковська агентура цькуватиме все живе, що є в країні, коли агітація за «компроміс і мир за будь-яку ціну» здійснюватиметься легально на ледь не всіх телеканалах. І тоді (чом би й ні?) можна буде одразу ж оголосити всенародний референдум щодо схвалення цих «компромісів».
Як на мене, якщо і варто брати участь у виборах, то лише для того, щоб відкрито опонувати не владі, а всій олігархічній системі, не пропонувати абстрактні «прогресивні реформи», а піднімати активні верстви суспільства на дії з демонтажу цієї системи, причому активно поєднуючи парламентську та позапарламентську діяльність у всіх її доцільних з погляду національних інтересів формах. А ще – слід викривати реваншистів, називаючи речі своїми іменами. Завдання дуже складне, але ж хтось із політиків має «перти свого плуга», - чи й політики в Україні перевелися, залишилися лише політикани?
Сергій Грабовський, Політичний аналітик
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
