Бізнес-тренер і лектор Наталія Грейс в своїй книзі «Закони Грейс» дуже точно виділила одну річ, яка з самого дитинства програмує нас на бідність. І назвала її «Закон генетичних злиднів».
Варто прочитати кожному!
У дитинстві, в домі однокласниці ми часто стрибали на дивані, поки це не бачили дорослі. Нас дуже радували пружини, які місцями зовсім близько підходили до поверхні; піднімалася пилюка, яка клубами летіла з дивана від наших стрибків.
Коли через двадцять років я зайшла до своєї подруги дитинства, то з жахом побачила в кутку все той же диван, на якому ми колись стрибали. Він не сильно змінився, наскільки я могла пам’ятати, але тепер я була вражена бідністю і жалюгідністю обстановки.
Я подумки підраховувала, скільки могла коштувати купівля нового дивана, заміна засмальцьованих стільців, дзеркала, розбитого і заклеєного обгорткою від шоколаду. Поки ми говорили, в уяві я білила стелю і змінювала шпалери. Мені хотілося вимити вікна, обсиджені мухами, повикидати палиці і картонки, що стирчали з-під дивана, розбитий квітковий горщик, обв’язаний панчохою.
«А що, якщо скрутно з грошима?» – Подумала я… Але мозок пручався і пропонував мені купити хоча б недорогу клейку плівку під колір дерева й обклеїти нею стіл. Куди б я не подивилася, мій погляд завжди зупинявся на зламаних речах, бруді, плямі та смітті. Мозок раптом сказав мені: «Як ти думаєш, чому поруч з бідністю завжди бруд?»
Я вам тепер таке ж питання ставлю. Навіть, якщо замінити слово «завжди» на «практично завжди» або «часто», то легше від цього не робиться. Бруд – це прояв НЕ безгрошів’я, а менталітету. Вдумайтеся: бруд – це прояв відповідного менталітету. А оскільки бруд і злидні – сусіди, то і злидні – це своєрідний менталітет. Так, злидні знаходяться в немитій голові.
У школі у мене була приголомшлива вчителька з літератури – Тамара Григорівна, неабиякого розуму, дуже мудра жінка. Вона якось сказала фразу, яку я запам’ятала на все життя. Хтось запитав її: що означає міщанство? Вона відповіла:
«Міщанство означає пити зі старої облізлої чашки, коли нова в серванті стоїть».
Так заведено в багатьох сім’ях: на чорний день гроші відкладені, на білий день чашка нова в серванті стоїть, тільки білий день настає рідко, а чорними заповнюється все життя. Хто живе очікуванням майбутнього, для того воно ніколи не настає. І тоді я зрозуміла це: соромно бути бідним, соромно бути брудним. Соромно мати в голові розруху, яка неминуче відбивається і на житлі, і на менталітеті дітей.
Знаю одну жінку, яка понад двадцять років збирала гроші, щоб купити дачу. Вона одна виховувала двох доньок. Дівчата жили надголодь, на одних кашах, і старша з них розповідала мені, як їй було соромно виходити на подвір’я в старих вельветових штанах із залатаними колінами.
Дівчинка росла і з кожним роком чарівним чином росли її штани. Сантиметр за сантиметром розгорталася підвернута знизу тканина. Вона була не такою вилинялою, як вся інша штанина і це видавало жебрацькі хитрості. Мабуть, звідси пішов вислів: «Голота на вигадки хитра». Не варто розповідати, що система в державі не дозволяє досить заробляти. Я не систему критикую, а гниль в мізках. На одні і ті ж гроші можна виглядати гідно або по-жебрацькому.
Коли мати, нарешті, купила дачу, обидві дорослі доньки не мали до цієї дачі ні найменшого інтересу, але нескінченно дорікали матері тим, що вона не навчила їх, що означає бути жінкою. У дівчат сформувався комплекс попелюшки. Вони звикли бачити протерті крісла і старий посуд, облізлі рушники і пальто семирічної давності, згодом, ставши дорослими, боялися витрачати на себе гроші.
Кожного разу, коли вони щось купували, то у них псувався настрій: вони ніби відчували себе негідними нових хороших речей. Це, друзі мої, називається двома словами: генетичні злидні. Вони вже в свідомості, в клітинах, в крові, в кістках.
Діти, які бачать облізлі кути, підсвідомо програмуються на злидні. Уже в підлітковому віці вони починають усвідомлювати їх важкість. Ще Антон Павлович Чехов відзначав, що облізлі стіни і брудні коридори погано впливають на здатність студента до навчання.
Бруд і злидні пригнічують людину, звичний вид убогої обстановки програмує бути невдахою. Ви могли б заперечити мені, що ненависть до злиднів стимулює деяких людей розвиватися і заробляти гроші, але я вам відповім, що куди більша кількість людей ламається під непосильним тягарем бідності. У слів «біда» і «бідність» один корінь. Женіть геть від себе біду. Женіть геть бідність.
Як же мені подобається фраза: «Багатство – це стан розуму». Так ось, злидні – це теж стан розуму.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
