ВС вказав, що зараховується до стажу роботи на посаді судді

Судді мають право на зарахування 3 років стажу роботи адвокатом, вимога щодо якого давала право для призначення на посаду.

Верховний Суд

Іменем України

Рішення

3 липня 2019 року м.Київ №9901/140/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої — судді МЕЛЬНИК-ТОМЕНКО Ж.М.,

суддів: ДАШУТІНА І.В., ЄРЕСЬКО Л.О., МАРТИНЮК Н.М., ШЕВЦОВОЇ Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Особи 1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

12.03.2019 Особа 1 звернулася до Касаційного адміністративного суду як до суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому, з урахуванням доповнення до позовної заяви, просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя «Про відмову у звільненні Особи 1 з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку» від 14.02.2019 №483/0/15-19;

- зобов’язати відповідача повторно розглянути її заяву про звільнення з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку з урахуванням висновків суду.

Позов мотивовано тим, що відповідно до «Про судоустрій і статус суддів» статті 137 закону від 2.06.2016 №1402-VIII із змінами, внесеними законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям закону «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 №2509-VII, вона має необхідний стаж роботи, який дає її право на відставку <…>.

Стислий виклад доводів позивача та заперечень відповідача

ОСОБА 1 в обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя вказує на те, що відповідно до частини першої статті 7 закону «Про статус суддів» від 15.12.92 №2862-XII, який діяв на час призначення її суддею, на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Вважає, що з урахуванням змін до закону №1402-VIII, внесених законом №2509-VII, вона має загального стажу на посаді судді 21 рік 9 місяців 25 днів, що дає їй право на відставку. Наголошує, що на ці обставини вказала і доповідач, член Вищої ради правосуддя Краснощокова Н.С. на засіданні при розгляді її заяви.

Відповідач, в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення від 14.02.2019 №483/0/15-19 зазначає, що вказане рішення прийняте на підставі наявних у Вищої ради правосуддя документів, матеріалів про звільнення судді та у відповідності до норм чинного законодавства.

Зокрема, відповідач, з посиланням на абзац 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII, частину четверту статті 43 закону №2862-ХІІ зі змінами, внесеними законом від 24 .02.94 №4015-XII, абзац 2 статті 1 указу Президента від 10.07.95 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», вказує, що період роботи позивача адвокатом не може бути зарахований Особі 1 до стажу, що дає їй право на відставку судді, оскільки на день обрання позивача суддею робота на зазначеній посаді не визначалася як стаж, що дає право на відставку судді.

Крім того, відповідач не заперечує, що дійсно на засіданні Вищої ради правосуддя доповідач — член Вищої ради правосуддя Особа 3 доповіла, що загальний стаж роботи судді Лисянського районного суду Черкаської області Особи 1, що дає їй право на відставку, складає 22 роки 1 місяць 6 днів. Проте зазначає, що згідно зі статтею 34 закону «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя ухвалюються більшістю членів Вищої ради правосуддя. Окрім того, відповідно до пункту 9.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, за результатами розгляду винесеного на засідання питання Вища рада правосуддя може і не погодитися з висновком доповідача. Отже, враховуючи результати голосування Вища рада правосуддя вирішила відмовити позивачу у задоволенні заяви про звільнення з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, просив справу слухати за його відсутності та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача повністю заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити Особі 1 в задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Заслухавши пояснення представника відповідача, повно і всебічно з’ясувавши обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, надавши оцінку всім аргументам учасників справи відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права Судом встановлено такі обставини.

Указом Президента «Про призначення суддів» від 11.11.2002 №1001/2002 Особу 1 призначено на посаду судді Лисянського районного суду Черкаської області строком на п’ять років.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 22.05.2008 №300-VI позивача обрано на посаду судді місцевого Лисянського районного суду Черкаської області безстроково.

14.01.2019 до Вищої ради правосуддя надійшла заява Особи 1 про звільнення з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції.

До вказаної заяви позивачем було додано копію паспорта громадянина України, копію трудової книжки, копію указу Президента «Про призначення суддів», копію наказу начальника Черкаського обласного управління юстиції «Про призначення Особи 1», копію постанови Верховної Ради «Про обрання суддів», біографічну довідку, копію диплома про вищу освіту, копію наказу про відпустку.

Згідно біографічної довідки позивача, виданої консультантом Лисянського районного суду Черкаської області, станом на 8.01.2019 загальний

стаж роботи Особи 1 становить 44 роки 3 місяці 16 днів, з яких 19 років 1 місяць 18 днів стаж роботи на посаді судді, з урахуванням трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право для призначення на посаду судді, зокрема:

 -  з 15.09.1986 по 31.05.93 — член Черкаської обласної колегії адвокатів з місцем роботи в юридичній консультації Лисянського району, смт. Лисянка Черкаської області;

 -  з 1.06.93 до 20.11.2002 — адвокат Спілки адвокатів України у Черкаській області з місцем роботи у смт. Лисянка Черкаської області.

24.01.2019 за результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів про звільнення Особи 1 з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку, членом Вищої ради правосуддя Особою 3 складено висновок, яким запропоновано прийняти рішення про її звільнення з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку, з мотивів достатнього для відставки стажу роботи на посаді судді, який складає 22 роки 1 місяць 6 днів.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали Вища рада правосуддя прийняла рішення від 14.02.2019 №483/0/15-19, яким відмовила у задоволенні заяви про звільнення Особи 1 з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку.

Відповідач у своєму рішенні зазначив, що загальний стаж роботи позивача, що дає право на відставку, з урахуванням половини строку навчання у вищому навчальному закладі (2 роки 6 місяців 22 дні), становить 18 років 9 місяців 25 днів.

Між сторонами у справі виник спір стосовно не зарахування Вищою радою правосуддя до стажу роботи позивача, що дає останньому право на відставку судді, саме 3 років стажу роботи, вимога щодо якого надавала право для призначення на посаду судді. Щодо зарахування інших періодів роботи позивача для визначення стажу, що дає право на відставку судді, між сторонами спору немає.

Джерела права та акти їх застосування

<…>

Оцінка Верховного Суду

Розглядаючи дану справу, суд оцінює оскаржуване рішення відповідача на відповідність статті 19 Конституції, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства.

Суть позову полягає у протиправності, на думку позивача, рішення відповідача про відмову у задоволенні заяви про звільнення з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку.

Частиною другою статті 2 КАС передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо

(неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак суть спору полягає у з’ясуванні правомірності оскаржуваного рішення відповідача.

У даній справі, судовий контроль за реалізацією повноважень Вищої ради правосуддя полягає у перевірці наявності законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Статтею 126 Конституції  встановлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції однією з підстав звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

У рішенні від 19.11.2013 №10-рп/2013 Конституційний Суд, серед іншого, зазначив, що «[…] відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання».

Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому законом «Про Вищу раду правосуддя».

За правилами частини першої статті 116 закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього закону, має право подати у відставку.

Відповідно до абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII за суддями, призначеними чи обраними на посаду до набрання чинності цим законом, зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Судом встановлено, що на час призначення Особи 1 суддею питання визначення стажу, який дає право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 закону №2862-ХІІ та указом №584/95, які встановлювали виключний перелік посад, робота на яких підлягала зарахуванню до стажу, що дає право на відставку судді.

Як свідчать матеріали справи, на час розгляду заяви судді Особи 1 про відставку, остання мала 18 років 9 місяців 25 днів стажу роботи на посаді судді Лисянського районного суду Черкаської області, з урахуванням половини строку навчання у вищому навчальному закладі (2 роки 6 місяців 22 дні).

Водночас, позивач просив Вищу раду правосуддя зарахувати до стажу, що дає право на відставку судді, 3 роки стажу роботи, вимога щодо якого надавала право для призначення на посаду судді.

Однак, оскільки робота на посаді адвоката, на день обрання Особи 1 суддею, не визначалася як стаж, що дає право на відставку, Вища рада правосуддя дійшла висновку про відсутність у неї стажу, необхідного для звільнення судді у відставку.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 137 закону №1402-VIII (в редакції, чинній з 5.08.2018) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена закономта надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми у її взаємозв’язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв’язку з набранням чинності законом від 7.06.2018 №2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 закону №1402-VIII, суддям додатково до

стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Водночас, частиною першою статті 7 закону №2862-ХІІ, яка була чинною на час обрання позивача на посаду судді, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки.

З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими законом №2862-XII на день їх обрання.

З цього питання також висловлювалася Велика палата ВС, яка зазначила, що внесенні до статті 137 закону №1402-VIII зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді (постанова від 30 травня 2019 року у справі №11-1481заі18).

Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку додатково трьох років роботи в галузі права.

Аналогічний висновок зазначено у спільному листі «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» від 5.11.2018 голови Вищої ради правосуддя І.Бенедисюка, в.о. голови Верховного Суду Б.Львова, голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів С.Козьякова, в.о. голови Ради суддів А.Жука, голови Державної судової адміністрації З.Холоднюка, ректора Національної школи суддів М.Оніщука, адресованого апеляційним та місцевим судам.

Водночас, незарахування відповідачем зазначеного періоду не спростовує висновку ВРП про відсутність у Особи 1 необхідного стажу роботи, що дає право на відставку судді. Аналіз наведених норм права дають підстави вважати, що Вища рада правосуддя безпідставно відмовила Особі 1 у задоволенні заяви про звільнення її з посади судді у відставку.

Згідно з частиною першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що Вища рада правосуддя, приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви Особи 1 про звільнення з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку у зв’язку із тим, що остання не набула достатнього стажу роботи, діяла необґрунтовано, тобто без врахування тих обставин, на обов’язковість урахування яких прямо вказує закон.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя є протиправним та підлягає скасуванню.

Приписами частини четвертої статті 245 КАС передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Особи 1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя.

Керуючись статтями 139, 241, 244, 245, 246, 250, 255, 257, 262, 266, 295, 297 КАС, ВС

ВИРІШИВ:

Позов Особи 1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення «Про відмову у звільненні Особи 1 з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку» від 14.02.2019 №483/0/15-19 та зобов’язання повторно розглянути заяву про звільнення у відставку — задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя «Про відмову у звільненні Особи 1 з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку» від 14.02.2019 №483/0/15-19.

Зобов’язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути заяву Особи 1 про звільнення у відставку з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (код ЄДРПОУ 00013698, 04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 12-а) на користь Особи 1 (Адреса 1 , код РКПП №2 ) сплачений судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням ВП ВС за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до ВП ВС протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.