В Європі підвищують пенсійний вік

У Німеччині в останнє десятиліття поетапно підвищується вік виходу на пенсію. До 2030 року він складе 67 років – і для чоловіків, і для жінок. Планка ще не досягнута – в Європі процес впровадження таких реформ традиційно тривалий – а Німецький інститут економічних досліджень в Берліні (DIW) вже активно ратує за початок широкої дискусії про підвищення пенсійного віку в країні до 70 років. Причина – підвищення тривалості життя і стрімке старіння населення.

Ще в 2016 році блок ХДС / ХСС виступав з пропозиціями привести пенсійний вік в залежність від передбачуваної тривалості життя. Відповідно до цієї ідеї, вік виходу на пенсію по старості повинен автоматично підвищуватися на півроку з кожним доданим роком передбачуваної середньої тривалості життя.

Підвищення пенсійного віку раніше анонсувала і влада Данії: в наступному десятилітті піддані королівства будуть виходити на пенсію не в 65, а в 67 років. До 2035 року пенсійний вік в Данії може досягти 72 років. Раніше вирішено було збільшити і вік для виходу датчан на дострокову пенсію – з 60 до 66 років.

У Норвегії, де чоловіки виходять на пенсію в 67 років, а жінки – в 64 роки, передбачається до 2030 року зрівняти всіх у правах і зробити єдиний пенсійний вік – 67 років.

Рішення про підвищення пенсійного віку в Європі пов’язано з двома причинами: по-перше, зі зростанням тривалості життя і демографічною тенденцією старіння населення; по-друге, з прагненням заощадити кошти пенсійної системи і тим самим оздоровити державні фінанси на тлі проблем з ростом економіки.

Поточними темпами старіння населення цілком може вийти так, що років через 30 в Європі нікому буде створювати ту додану вартість, на яку країни зараз утримують своїх пенсіонерів.

Та ж Данія за народжуваністю зараз посідає 190 місце в світі, а за смертністю – 46-е. Дефіцит народжуваності в Німеччині збільшився з 147 тисяч у 2017 році до 150-180 тисяч в 2018.

Жити до ста років

Ще в 2010 році, приймаючи рішення про підвищення пенсійної планки, політики в Європі посилалися на вельми статусну доповідь Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ). У ньому, зокрема, зазначалося, що середня тривалість життя в світі в 21 столітті буде рости в прискореному темпі: на рік кожні п'ять років. На думку авторів доповіді, діти, народжені в 2017 році, проживуть до 2117 року, тобто рівно сто років.

«Ви просто не можете створити за час роботи стільки доданої вартості, щоб забезпечувати себе 40 років на пенсії», - вважає Алан Пікерінг, колишній голова Національної асоціації пенсійних фондів Великобританії, обґрунтовуючи необхідність проведення пенсійної реформи.

Тобто, якщо тривалість життя буде неухильно зростати, то населення буде витрачати на 20% -25% часу більше на пенсії, в той час як могло б ще попрацювати.

Ще в 2010 році Єврокомісія виступила з рекомендацією країнам ЄС розглянути можливість підвищення пенсійного віку до 65 років. Мета, яка називалася в цій рекомендації - досягти такого співвідношення працюючого населення і пенсіонерів, при якому на дві третини працюючого населення припадала б всього одна третина пенсіонерів. Єврокомісія тоді навіть рекомендувала країнам Євросоюзу збільшувати пенсійний вік до 2060 року до 70 років.

Проте це були лише рекомендації, бо у ЄС немає єдиної пенсійної системи, і в кожній країні структура відрахувань на пенсію кожної працюючої людини, та й система розподілу коштів з пенсійного бюджету, побудована по-різному. Тому-то і процес планомірного підвищення пенсійного віку відданий на розсуд керівництва кожної держави.

Більшість країн прислухалися до порад Єврокомісії. Однак не скрізь тема проходила просто. Яскравим прикладом суперечливої пенсійної політики стала Франція. У 2010 році парламент країни схвалив законопроект про пенсійну реформу. Його адептом був тодішній президент країни Ніколя Саркозі. Обговорення ідеї йшло важко, по країні прокотилася ціла хвиля масових протестів. Однак це не зупинило процес. Восени 2010 року Саркозі підписав документ. Вік можливого виходу на пенсію в країні був підвищений з 60 до 62 років, і при цьому трудовий стаж встановлений на рівні не менше 42 років.

При цьому вік, з якого французи можуть отримувати повну державну пенсію, виріс з 65 до 67 років. Ця та планка, з якої трудовий стаж не впливає на розмір пенсії.

На хвилі ненависті до Саркозі і його прихильників - в тому числі через непопулярні соціальні рішення - до влади прийшов Франсуа Олланд, який обіцяв скоротити пенсійний вік. Він свою обіцянку виконав лише частково: можливість виходу на пенсію в 60 років з'явилася у тих, хто вносив відрахування в пенсійний фонд впродовж 41 року, почавши роботу в 19 років і раніше.

Однак поточна ситуація в економіці країни і демографічні тенденції диктують свої умови. За даними щорічного звіту Національного інституту статистики Франції INSEE, в 2018 році у Франції народилося на 12 тисяч дітей менше, ніж у 2017. Зараз на одну жінку в середньому припадає 1,87 дитини, а в 2016 році - 1,92 дитини.

21 березня сенатор Джеральдін Саварі виступив перед парламентом з доповіддю «15 місяців роботи Сенату по пенсійній реформі», в якій заявив, що стабілізація пенсійного віку на 62 роках суперечить природі пенсійної системи. Він запропонував вибрати: або поточний рівень життя пенсіонерів, або підвищення пенсійного віку.

У президента Еммануеля Макрона своє бачення: 25 квітня в ході прес-конференції він заявив, що поки в країні не вирішено питання безробіття, підвищення пенсійного віку було б лицемірством. І порадив просто більше працювати.

Передай кухоль сусідові

Поки деякі європейці шукають компромісний вихід з важкої ситуації, робочі місця в їхніх країнах займають мігранти.

За підсумками 2018 року чисельність населення в Німеччині зросла на 200 тис. осіб і досягла рекордного рівня за весь час після возз'єднання НДР і ФРН - майже 83 млн. осіб, зазначає Deutsche Welle.

Згідно з даними Федерального статистичного відомства країни, приріст населення Німеччини забезпечили мігранти, бо рівень смертності в країні, як і раніше, перевищує рівень народжуваності.

Саме тому мігранти прагнуть потрапити в північну Європу, не бажаючи осідати в південних країнах союзу. В Іспанії, Італії, Греції та Португалії - країнах, через борги яких зараз єврозона і відчуває фінансові труднощі, дуже велика конкуренція на ринку праці серед молоді.

Наприклад, в Італії при виході на пенсію працює умовний принцип «випив сам - передай кухоль тому, хто стоїть за тобою в черзі», тобто умовно робочі місця переходять синові або племінникові, а то і онуку. А ось в Німеччині і країнах, розташованих на географічній карті вище ФРН, виходить так, що передавати цю кружку нікому - в черзі за твоєю роботою ніхто не стоїть.

Тому ці країни беруть мігрантів, бо «треба ж, щоб хтось працював». А для того, щоб ці мігранти отримали свого часу пристойну пенсію, їм доведеться відпрацювати час до отримання громадянства, і потім працювати часто не менше 40 років. Тобто для них пенсійний вік підвищується автоматично. Що проте не зупиняє приплив до Євросоюзу робочої сили з-за кордону: в світі чимало людей, готових працювати заради виживання, в той час як європейці ведуть дискусію про свої права і рівні життя.