День Віри, Надії, Любові відзначають сьогодні

Сьогодні, 30 вересня, православна церква вшановує пам'ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. 

День пам'яті Віри, Надії, Любові та їх матері Софії є великим християнським святом, у яке православні вшановують пам'ять святих мучениць, які не піддалися на умовляння поклонитися язичницьким ідолам перед загрозою жорстоких тортур і смерті. Іменини праведниць традиційно відзначаються в останній день першого осіннього місяця - 30 вересня. 

Мати Софія та її доньки мучениці Віра, Надія і Любов є ранньо-християнськими святими.

За правління імператора Адріана жила в Римі вдова Софія з трьома доньками.

Як свідчать церковні перекази, вдова Софія (що означає премудрість) назвала своїх дочок іменами трьох головних християнських чеснот (давньогрецькою імена звучали як Пістіс - Πίστις, Елпіс - Ἐλπὶς та Агапи - Ἀγάπη). Жінка відкрито виховувала дівчаток у християнській вірі. Коли чутка про це досягла імператора Адріана, той вирішив спочатку подарунками, потім вмовляннями, і нарешті грізними погрозами змусити їх відректися від своєї віри.

Коли у 137 році розпочалося переслідування християн, матір з доньками ув'язнили та відправили на суд до імператора. Дівчата зазнали звірячих катувань, але не зреклися Бога.Коли вимоги зректися християнської віри не допомогли, Адріан доручив родовитій жінці Палладії переконати матір та дочок повернутися до ідолопоклоніння. Проте їй теж це не вдалося. Розлючений імператор наказав замучити трьох невинних дівчат, а матір відпустити на волю. Вірі було 12 років, Надії - 10, а Любові тільки 9. За легендою, під час тортур молодшої дівчинки з неба зійшла Божа благодать і осушила росою вогонь у печі, а іскри з неї залишили опіки на тілі самого імператора. У своєму шаленстві Адріан змусив Софію дивитися на тортури і страту, і після залишив її в живих.

Жінка поховала останки дочок і залишилася сидіти біля могили, безперервно молячись. Третього дня Бог забрав її святу душу до Себе.

Церква зарахувала Софію разом із дочками до лику святих. Мощі мучениць від 777 року покояться в Ельзасі, у церкві Ешо.

Зображення святої Софії з трьома доньками в період Речі Посполитої було на гербі Київської католицької єпископії. 

У народі у свята є й інша назва - Всесвітні бабські іменини, і проводяться вони з особливими обрядами і супроводжуються деякими правилами та заборонами. 

Римські мучениці, які жили в II столітті, вважаються покровительками всіх жінок. 

Наші пращури 30 вересня на іменинах святих Віри, Надії, Любові та їх матері Софії влаштовували дружинам, матерям і дочкам святковий день і самі виконували всю роботу. Так, трудитися жінкам строго заборонялося - це вважалося гріхом і могло позбавити "трудоголіків" заступництва мучениць, обіцяло нещастя.

Жінки в цей день повинні були починати день з такого обряду - від самого ранку якомога більше виплакатися - тоді за повір'ями весь рік не буде причин лити сльози, і нинішній плач здатний залікувати рани душевні та тілесні. Крім того, ридання мали зміцнити любов і вірність чоловіків. Цей обряд вважали наймогутнішим оберегом.

Під забороною в це свято і будь-які застілля, адже привід у свята трагічний.

До речі, ще одна заборона на Всесвітні бабські іменини стосується сватання та весіль у цей день. Вірили, що на свято побудова нового союзу не принесе щастя, і вибирали для цього іншу дату.

Було також прийнято у день Віри, Надії, Любові і матері їх Софії в церкві ставити дві свічки перед образом Ісуса Христа, а третю несли додому і ставили у святковий коровай, читали над ним молитви про благополуччя в родині, а потім пригощали близьких.