Луцька підприємиця Наталія Шафета, яка разом із чоловіком з січня 2017 року купує і роздає щотижня по 60 буханок хліба нужденним на Центральному ринку Луцька, описала споживацьке ставлення окремих людей до її благодійності.
Історію, яка трапилася в суботу, 28 вересня, вона розповіла у блозі .
Пані Людмила, яка допомагає подружжю роздавати хліб, зателефонувала підприємиці вранці, що цієї суботи постачальники не привезли випічку.
Наталія Шафета заспішила на ринок.
«Вірите, давно вже не було такого поспіху – розуміла, що там люди, які чекають мене з хлібом, якого нема. По дорозі я дзвонила на пекарню в Тернопіль, звідки нам привозять хлібчик. Але ніхто не відповідав. Ми кинулися по ринку шукати хліб. В кіоску ледве впросили, щоб продали 22 хлібини (більше такого виду не було). А в іншому місці нам по закупці продали ще трохи випічки. Власник однієї з яток пан Олександр люб‘язно запропонував хліб за закупівельною ціною. Дякуємо, що прийшли на виручку!» – розповідає підприємиця.
Вона зазначає: «Знаєте, напевно, недарма хліб в цю суботу привезли з великим запізненням, я побачила справжню натуру тих людей, що прийшли по безоплатний хліб».
Окремі старші люди поводили себе так, ніби пані Наталія зобов’язана забезпечити їх безплатною їжею.
«Перш ніж бігти шукати хліб, я підійшла до людей, привіталася, перепросила, що вони змушені будуть трішки зачекати, хлібчик зараз закупимо і роздамо. У відповідь почула обурення, що я така-сяка, не продумала, що хліб можуть не привезти, дехто почав «клясти» мені вслід, бо я вже відбігала по хліб», – пише Наталія Шафета.
«Хотіла зупинитися, сказати, що все – не буде більше хліба, набридли постійні незадоволення, звинувачення. Але переборола себе, подумала, цих буркунів десь до десятка, а інші люди не винні, що так сталося», – веде далі розповідь підприємиця.
Благодійниця зізнається: «Роздавати хліб цього разу було, як ніколи, важко. Більшість брали хліб з ображеним виразом обличчя, навіть слово «Дякую!», звучало рідко».
Проте знайшлася одна з жінок, яка розрадила.
«Настрій трішки підняла жіночка, яка підійшла останньою, – пише Наталія Шафета. – Вона сказала, що дякує за те, що, незважаючи на образи в мій бік, я роздала сьогодні хліб, щоб я не зважала на старих людей, які чомусь почали вважати, що ми їм зобов‘язані давати хліб».
Підприємиця резюмує: «Ми просто хотіли поділитися з людьми хлібом, у відповідь – чорна невдячність. Вже почали задумуватися, можливо, варто допомагати комусь окремо, де справді того потребують, а не чекати, коли наступного разу комусь щось не сподобається, і він буде звинувачувати у цьому цілий світ, але злість свою вимістить на нас?»
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
