Образа, маленька тваринка, на вигляд зовсім нешкідлива. При правильному поводженні жодної шкоди не завдає. Якщо не намагатися її одомашнити, образа прекрасно живе на волі й нікого не чіпає.
Але всі спроби заволодіти нею закінчуються плачевно ... Це звірятко маленьке та спритне, може випадково потрапити в тіло будь-якої людини. Людина це одразу відчуває. Їй стає прикро.
Звірятко починає кричати людині: «Я ненавмисно попався! Випусти мене! Мені тут темно і страшно! Відпусти!» Але люди давно розучилися розуміти мову тварин. Є такі, які одразу відпускають Образу, поки вона ще маленька - це найкращий спосіб розпрощатися з нею.
Але є такі, які зовсім не хочуть її відпускати. Вони одразу називають її своєю і носяться з нею, як з писаною торбою. Постійно думають про неї, дбають... А Образі все одно не подобається жити в людині.
Вона крутиться, шукає вихід, але так як у неї зір поганий, сама вихід знайти не може. Таке от недолуге звірятко…
Живе собі Образа в людині, сумно їй, зголодніла - ось і починає потихеньку їсти, що знайде. І людина відчуває це. То там заболить, то тут ... Але не випускає людина з себе Образу. Тому що звикла до неї. А вона їсть та росте ... Знаходить всередині людини щось смачненьке, присмоктується і гризе. Так і кажуть: «Образа гризе».
Так і приростає Образа до людини і проти своєї волі стає його частиною її тіла. Слабшає людина, хворіти починає, а образа всередині продовжує рости ...
А людині невтямки, що треба лише відпустити Образу! І їй без людини краще, і людині без неї легше живеться ...
Мораль: Образа - це стан душі. По суті, ми самі приймаємо рішення бути скривдженими. І коли в черговий раз ви захочете образитися, подумайте: чи так уже приємно жаліти себе? Хижак завжди відчуває слабкого і нападає саме на нього. Не дарма в народі кажуть: «На скривджених воду возять». Відпустіть образу, нехай собі біжить»
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
