загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

73-річний українець дістався велосипедом до Африки, бо скучив за донькою й онуками

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Микола Цяпкало проїхав тисячі кілометрів, щоб побачити свою дочку, яка тепер живе в Африці.

Микола Цяпкало, 73-річний лебединець (Черкащина), а нині житель Ірпеня, проїхався велосипедом з Київщини до Марокко, аби відвідати доньку та її сім’ю.

Микола не займався професійно спортом, пропрацював все життя лікарем. За останні кілька років він здійснив дві великі велоподорожі. 

Майже два роки тому Микола Цяпкало вирушив велосипедом до Парижа, де жив і навчався внук Миколи Юхимовича Нізар, який з радістю зустрів дідуся – мандрівника. Та пройшов час, і Микола Юхимович знову зібрався в дорогу. Цього разу 73-річний українець вирішив завітати в гості до доньки та її сім’ї, які проживають в Африці – в Марокко. Їхав він в містечко Марракеш, і подолати дідусеві довелося 3400 кілометрів через всю Європу до Африки.

Велосипеди для подорожей мандрівник складав собі на замовлення. «Ідея поїхати в подорож Європою в мене була давно. Навіть автомобіль собі придбав, аби показати дітям світ. Але на той час можливості такої не було, все робота-турботи. А потім дочки мені сказали, що така мандрівка буде дуже дорогóю. Тож уже через багато років я повернувся до цієї ідеї, але вже не за допомогою автомобіля, а з велосипедом», - розповів Микола Цяпкало.

Професіоналом у спорті він не був, тільки в дитинстві, як і всі хлопчаки, любив покататися на велосипеді. А це вже в останні роки захотілося спробувати, а чи зможе знову проїхатися на двох колесах? Сів та й поїхав, правду кажуть, що розучитися їздити на велосипеді не можна.

Спершу, щоб перевірити сили, Микола Юхимович накатав певний кілометраж, проїхавшись у сусідній населений пункт. «Кілометрів 20 наїздив і навіть не стомився. Підрахував подумки: якщо долати в день до 100 км, то можна пробувати. Тоді вже відважився у свою першу велику подорож. Відстань від Ірпеня до Парижа – замалим не 2400 км. Микола Цяпкало вирушив 31 серпня, прибув у кінці вересня. Велосипеда залишив Нізару, а назад полетів уже літаком. Онук почастував діда борщем, зводив у Реймський собор, де брала шлюб із французьким королем наша київська Анна Ярославна, та звозив у Париж – до Ейфелевої вежі та Лувру.

 
Зустріч в Марокко

Подорож в гості до дочки Марини в Марокко Микола Цяпкало планував ще на 2018 рік. Встиг відкрити візу, придбати страховку, але так трапилося, що зламав вдома руку.

Цього року вже підготувався більш серйозно, склав маршрут і подався у світи. За сорок днів Микола Юхимович добрався з Ірпеня до Барселони. Дорогу свою легкою не називає: дається взнаки й вік, і незнання англійської мови. Скажімо, в Хорватії, де довелося спілкуватися з місцевими, говорив українською і здогадувався, що кажуть його співрозмовники – мова наша дещо схожа.

Подорожував півднем, їхав здебільшого берегами морів. Перетнув Угорщину, Хорватію, Словенію, Італію та Іспанію, аж доки не вирушив з Барселони літаком і на поромі до Марокко.

«І хоч стояла спекотна погода, та це все ж краще, ніж дощі, бо ночувати доводилося в наметі, а то й під відкритим небом», -  зізнається велосипедист - мандрівник. Ціни на житло на півдні Європи «кусаються»: аби переночувати одну ніч у готелі, потрібно викласти 100-150 євро, каже Микола Цяпкало. Та й харчування, за його словами, дороге, тому він ще в Україні накупив каш у пакетиках, сухих сніданків. Це й виручало в дорозі: власної їжі вистачило аж до Іспанії.

Довелося Миколі Юхимовичу поспілкуватися і з іноземними поліцейськими. Він до цих пір згадує, як в Барселоні не міг втрапити до аеропорту, бо велосипедом туди їхати було заборонено. Зважившись, все-таки поїхав на ньому, та вже за мить мандрівника зупинили поліцейські. Але стражі порядку не лише не покарали туриста, а й викликали йому таксі, щоб довезло до аеропорту.

Приємною несподіванкою став для мандрівника й прийом у столиці Марокко Маракеші. Донька перед приїздом батька поділилася гарною новиною зі своїми українськими друзями з діаспори, а ті, в свою чергу, запросили консула на зустріч з мандрівником. «Я відчув себе щонайменше президентом. Грав оркестр, були квіти й коровай, український прапор. Дуже приємно, повірте» — посміхаючись, розповідає Микола Цяпкало.

 

Чоловік шкодує, що дуже мало побув у Марокко, – закінчувалася марокканська віза. Але втішається тим, що побачив рідних, подихав свіжим морським повітрям та на собі відчув, що таке жити в Європі. «Я був щасливий, подорожуючи над самим морем. У цій подорожі відпочив душею й відкрив для себе багато нового», - поділився Микола Юхимович.

Хто знає, куди наступного разу подасться Микола Цяпкало? До речі, його внук Нізар перевівся на навчання до Канади, у Монреаль. Можливо, наступна подорож лебединця – мандрівника буде саме туди.

 

Джерело:
До списку новин