7 листопада – Дідівські плачі: історія та традиції свята

День 7 листопада вважався на Русі важливою датою, коли було заведено згадувати померлих родичів. У народі його назвали Дідівські плачі.

Чому так важливий ритуал поминання?

Обряди поминання померлих предків є в багатьох народів світу, але у слов'ян це роблять з особливим шануванням. Душі наших рідних, які залишили землю і знаходяться в іншому світі, навіть звідти оберігають нас і надають підтримку.

Ми, що залишилися поки на землі, повинні завжди згадувати померлих з любов'ю і вдячністю, а також дотримуватися складених століттями традицій поминання предків.

Не забувайте народну приказку: «Коли батьки живі — шануй їх, а коли померли, то поминай».

Що означає Дідівський плач?

Слов'яни вірили, що в цей осінній день сама природа дощем або снігом оплакує тих, хто пішов з землі в світ духів. А разом з нею ритуальний плач, який отримав народну назву Дідівський, влаштовують і люди.

Плакали всі, в цей день не вважалися ганебними навіть чоловічі сльози. Вірили, якщо комусь із мертвих сльозинки не пролити, то він розсердиться і перестане оберігати. 

Кожна жінка вважала своїм обов'язком 7 листопада поплакати про нещастя і покаятися у скоєних гріхах. Саме це, за народними віруваннями, дозволяло зустріти зиму з чистими помислами.

Жінкам заборонено було плакати в подушку, оскільки перо всі сльози пам'ятає, а значить, неприємності збережуться на тривалий термін. Тим більше, якщо інша людина ляже на цю подушку, то всі біди перейдуть до неї.

Першими починали плакати молоді дівчата, згадуючи добрим словом померлих родичів, яких знали особисто. Потім продовжували жінки, хлопчики і завершували Дідівські плачі чоловіки.

Так люди виплакували всю накопичений біль від розставання з тими рідними, хто відійшов в інший світ.

Відвідування кладовища

Обов'язковим 7 листопада вважається відвідування могилок на кладовищі.

Не дотримати цей звичай люди боялися, бо вірили: «Якщо сьогодні на могилки до предків не сходити, вони самі в будинок прийдуть».

А такі «гості» не дуже віталися, бо з душею в оселю могла проникнути і енергія смерті. Відомі випадки, коли в день Дідівських плачів сім'ї не відвідували на кладовищі могилки рідних, і в той же вечір у них хтось помирав.

Тобто душі покійних самі прийшли в гості з потойбічного світу, а йдучи, за допомогою енергії смерті прихопили когось з собою.

З порожніми руками на кладовище сьогодні не ходять, а беруть з собою інструмент, щоб навести порядок на могилах (ножівки, граблі, віники, сапи). Як тільки прийдете на могилку, запаліть свічку або лампадку, нехай вона горить до закінчення робіт з прибирання.

Якщо в одній огорожці поховано кілька осіб, то потрібно саме стільки і запалити свічок. За допомогою вогню ми показуємо покійним, що хоч вони і відсутні на землі, але пам'ять про них жива.

Поминальний стіл

Раніше на Русі ніколи не їли їжу і вже тим більше не вживали алкоголь на могилах. І продукти не прийнято було залишати, їх роздавали бідним і тим, хто просить у церкві або на цвинтарі. Необхідно було допомагати сиротам і знедоленим людям. Про дітей, які залишилися без батьків, дбали всім селом. Не можна було обманювати сироту або щось красти у такої дитини - це вважали одним з найстрашніших гріхів.

А поминали покійних вдома за щедро накритим столом. За традицією до поминальної трапези готували ті страви, які найбільше любили померлі за життя.

Обов'язкова страва, з якої завжди починається поминальний обід — кутя, яка символізує безсмертя і вічне життя. Варять кутю з цільнозернової пшениці, рису або гречки, потім розводять її у медовій воді, посипають маком і отримують кутю.

З неї і починається трапеза. Першу ложку куті відкладають у Дідівську тарілку (це чистий посуд, встановлений на поминальному столі для померлих). Після цього кожен присутній за столом з'їдає по три ложки куті і приймається за обід.

В цей день за столом не заведено вести сторонніх розмов. Потрібно говорити про покійних родичів, згадувати їх настанови і характер, мудрі поради і добрі вчинки, випадки з життя і добрі справи.

Важливо знати! Хлібні крихти і скибочки, що залишилися після поминальної трапези, не струшуйте на підлогу, а зберіть і віддайте пташкам.

Кого сьогодні поминають?

1. У наших предків вважалося, що в день Дідівських плачів не варто даремно турбувати чужий рід, тобто сусідів і знайомих не згадують, тільки родичів. Зрідка допускалося відступ від цього правила, якщо дружній зв'язок між людьми був міцніший спорідненого.

2. Категорично в православ'ї забороняється поминати самогубців, братовбивць і вбивць дітей; тих, хто проклинав свій рід, і заложних небіжчиків (спілкувалися з нечистю, зниклі безвісти, замерзлі, п'яниці, потопельники, згорілі). Не можна навіть прибирати на їх могилах.