Музей соцреалізму вже два роки діє на Чернігівщині. Занурити здебільшого молоду людину в ту атмосферу, про яку лише читали в книжках або яку бачили у фільмах, – головна мета цього музею-лабораторії. Лабораторії – тому що ще однією його метою, першочерговою, є навчання.
Музей діє при Ніжинському державному університеті імені М. Гоголя. Розповідає директорка музейного комплексу університету Анна Парубець.
«Відкриттю передував більш ніж п’ятирічний шлях музейно-архівної практики. У нас є дисципліни, на яких студенти вивчають історію, культуру тих часів. Так от, наші викладачі постали перед проблемою, що студенти мають досить опосередковане розуміння, що таке Радянський Союз. Здебільшого вони є заручниками двох протилежних думок: це або суцільна ностальгія, або суцільне заперечення. І от щоб допомогти нашим студентам об’єктивно поглянути на попередню добу, ми в принципі і задумали цей музей. Там ми намагаємося нічого не нав’язувати, а лише показувати, як було. Цей музей саме через предмети побуту і розповідає, що таке людина радянська. Назва, пов’язана ще з терміном, який в обіг ввів російський філософ Олександр Зінов’єв «Homo soveticus», але в нього цей термін звучить у сатиричному ключі, ми ж позбавлені будь-якого емоційного забарвлення. «Homo soveticus» як науковий термін, тобто «людина радянська».
Першочергово це був не музей, а місце для навчання.
«Ми спочатку його задумували як навчальну лабораторію, але з часом побачили, що він вийшов за рамки навчальної лабораторії, тож ми вирішили створити музей. Він інтерактивний. Усі відвідувачі можуть експериментувати з речами тощо. Простір у музеї розподілений на 4 локації. Це селянська світлиця радянських років, кімната інтелігента 50-х, кімната гуртожитку 70-х і вітальня робітника 80-х років. Плюс до нас потрапила колекція робіт художника Анатолія Шмикова, який якраз і презентує цю Добу соцреалізму», – говорить директорка музею.
Поповнюється музей за допомогою небайдужих людей, котрі приносять власні речі, але левову частку становлять речі від студентства, їх молодь приносить під час своєї музейно-архівної практики. За словами Анни Парубець, музей-лабораторія такого зразка, як у них, єдиний в Україні.
«В Україні такого повноцінного музею більше немає, але є раніше відкрита в Запорізькому університеті аудиторія на кшталт вінтажної крамниці. І ще щось схоже є в одному з обласних центрів західної України».
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
