Шановний пане Президент!
Верніть той добрий документ,
Де жінка жінкою була,
Не бомжувала, а жила.
У 55 вона ж цвіла,
А не обузою була.
Та скільки ж можна нам терпіти?
І скільки ж можна вам нагліти?
Ви ж жінку – Берегиню роду –
Запрягли, мов коня, в підводу,
Добавили пенсійний вік,
Це жінка-мати, а не бик!
Колись ішли в 55,
Робочий стаж був – 25,
Тоді ж була у всіх робота,
Була належная турбота,
А в 56- куди їй йти?
Роботу гарну де знайти?
Заводи всі попросирали,
Жінок усіх повиганяли!
2 роки стажу не хватає –
І все, і пенсії немає.
У місті ще куди б не йшло,
А у селі – одне село...
Ще б очі й руки все б робили,
А ноги – вже немає сили...
Йдуть балачки про 63.
Вже зовсім з розуму зійшли!
Рівняються на заграниці.
Так там жінки, як ті жар-птиці!
Якби вони, як ми, пахали,
Давно б уже в гробу лежали!
Шановний пане президент!
Верніть жінкам отой момент,
Де в 55 вона цвіла,
Не бомжувала, а жила!