Право на заповіт здійснюється особисто

Поясніть, будь ласка, як можу оформити заповіт і чи можна скласти його через свого представника.

Геворкян А. М., м. Чернівці

На запитання відповідає адвокат, керуючий партнер АО «Ліга Права» Богдан ІЛЬЯШОВ.

Відповідно до ст. 1233 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 за №435-IV (із змінами та доповнен­нями, ЦКУ), заповіт — особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1234 ЦКУ, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Читайте також:  Що таке спадщина та як її отримати

Ст. 1235 ЦКУ передбачено право заповідача на призначення спадкоємців, а саме:

1) заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин;

2) заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування;

3) заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини;

4) у разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.

У ст. 1247 ЦКУ зазначено загальні вимоги до форми заповіту, а саме:

1) заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення;

2) заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦКУ.

3) заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. 1251—1252 ЦКУ.

4) заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Підкажіть, що таке обов’язкова частка у спадщині і хто має на неї право.

Бабенюк І. К.,
м. Київ

Складаючи заповіт, слід пам’ятати про право на обов’язкову частку у спадщині для певної категорії осіб.

Відповідно до ст. 1241 ЦКУ, право на обов’язкову частку у спадщині мають:

1) малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині суд може зменшити з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення;

2) до обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідальної відмови, встановленої на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця;

3) будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.

Маю на меті оформити заповіт. Підкажіть, які бувають заповіти й де їх можна посвідчити.

Олешко Т. М.,
м. Тернопіль

Відповідно до ст. 1236 ЦКУ, зазначено право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, а саме:

1) заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому;

2) заповідач має право скласти заповіт щодо всієї спадщини або її частини;

3) якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов’язків, що є пропорційною до одержаних ними прав;

4) чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини, проте ЦКУ передбачено такі варіанти заповітів:

а) згідно зі ст. 1242 ЦКУ (заповіт з умовою), заповідач може обумовити виникнення права на спадкування в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання в певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.

Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.

Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало;

б) згідно зі ст. 1243 ЦКУ (заповіт подружжя), подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.

в) згідно зі ст. 1244 ЦКУ (підпризначення спадкоємця), заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті (ст. 1242 ЦКУ). Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа, визначена у ст. 1222 ЦКУ.

г) згідно зі ст. 1249 ЦКУ (посвідчення нотаріусом секретних заповітів), секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача.

Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.

Відповідно до ст. 1250 ЦКУ, одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації. У присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі записується весь зміст заповіту.

Щодо посвідчення заповіту, то найпоширеніший спосіб посвідчення заповіту — нотаріальний.

Відповідно до ст. 1248 ЦКУ, нотаріус посвідчує заповіт, написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 ЦКУ).

Згідно зі ст. 1251 ЦКУ, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1252 ЦКУ, заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю.

Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.

Заповіт особи, яка перебуває в пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції. Заповіт військово­службовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу.

Заповіт особи, яку тримають в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи. Заповіт особи, яку тримають у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора. Заповіти осіб, зазначених у частинах першій — шостій цієї статті, посвідчуються при свідках. До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення ст. 1247 ЦКУ.

Заповіти, посвідчені посадовими, службовими особами, визначеними у частинах першій — шостій цієї статті, прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.

Ст. 1253 ЦКУ передбачає посвідчення заповіту при свідках у таких випадках, а саме:

1) на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках;

2) у випадках, встановлених абзацом третім частини другої ст. 1248 і ст. 1252 ЦКУ, присутність не менш як двох свідків під час посвідчення заповіту є обов’язковою;

3) свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути:

1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

2) спадкоємці за заповітом;

3) члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос і ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особи свідків.

Поясніть, які документи мені необхідно надати для посвідчення заповіту, скільки можу укладати заповітів на майно й чи можу скасувати у разі необхідності заповіт.

Казимір Т. О.,
м. Київ

Оскільки заповіт є правочином, приватному та/або державному нотаріусу необхідно установити факти, що є передумовою і для вчинення будь-якої нотаріальної дії взагалі, і для посвідчення заповіту зокрема.

Отже, необхідно встановити особу громадянина, що звернувся до нотаріуса по посвідчення заповіту, і перевірити його дієздатність.

Згідно із главою 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 за №282/20595, під час вчинення нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулася по вчинення нотаріальної дії.

Встановлення особи здійснює нотаріус за документами, передбаченими Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993 за №3425-XII (із змінами та доповненнями, закон).

Відповідно до статті 43 закону, під час вчинення нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися по вчинення нотаріальної дії.

Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся по вчинення нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, громадянин України не може використати для встановлення своєї особи під час укладення правочинів.

Згідно зі ст. 44 закону, визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими ст. 43 цього закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася по вчинення нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

П. 1 глави 4 розділу 1 порядку зазначено, що дієздатність громадянина, який звернувся по вчинення нотаріальної дії, перевіряє нотаріус на підставі наданих документів, передбачених ст. 43 закону, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз’яснення наслідків вчинення нотаріальної дії в здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз’яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.

Під час посвідчення заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається, однак звертаємо увагу на обов’язкове встановлення місцезнаходження майна, оскільки під час подальшого оформлення спадщини за заповітом виникають проблеми щодо встановлення спадкової маси.

Чинне законодавство не передбачає обмежень кількості заповітів, які заповідач може укладати за життя.

Проте після смерті заповідача юридичну силу матиме заповіт, складений останнім. Оскільки вважається, що саме в останньому заповіті виражена остаточна воля людини з розпоряджання її майном. Тому складаючи новий заповіт, варто пам’ятати, що заповіт, складений пізніше, скасовує попередній повністю або в тій частині, в якій він йому суперечить.

Щодо практики скасування заповітів, то для нотаріусів більш прийнятний спосіб скасування шляхом складання нового заповіту. За життя людина може неодноразово складати і скасовувати власні заповіти. Для скасування достатньо написати заяву про скасування заповіту в будь-якого приватного та/або державного нотаріуса. Або в разі посвідчення нового заповіту можна висловити бажання і скасувати чи змінити попередній.

Запитання можете надсилати на електронну адресу: expert@ukcc.com.ua