Кредитна програма Міжнародного валютного фонду stand-by закінчилася 18 лютого 2020 року, але Україна не припинила співпрацювати з МВФ. Наразі уряд домовляється про новий кредит — на 3 роки та обсягом фінансування у 5,5 мільярда доларів. Переговори про нову програму тривають вже понад пів року, а її відсутність у майбутньому може спричинити економічні проблеми в Україні.
Президент Володимир Зеленський вважає, що продовження співпраці України з МВФ є важливим як для отримання чергового траншу, так і для підтримки довіри міжнародних інвесторів. Необхідні для цього законопроєкти зараз, за його словами, доопрацьовують.
Читайте також: Уряд доплатить 1000 гривень пенсіонерам із низьким доходом, - Зеленський
Пояснюємо, чому кредит МВФ такий важливий для України, для чого державі позичати гроші та які ризики несе співпраця з фондом.
Для чого державі позичати гроші?
Коли державні видатки (на освіту, дороги, пенсії тощо) перевищують доходи від податків, то виникає дефіцит бюджету. В Україні розмір дефіциту складає близько 2% ВВП, або 96,27 мільярда гривень (у бюджеті на 2020 рік). Цієї суми державі не буде вистачати для того, аби профінансувати всі заплановані видатки.
Перекрити дефіцит можна кількома способами:
· зменшити державі видатки або збільшити податки;
· взяти гроші в борг;
· продати якесь державне майно (здійснити приватизацію).
Для політиків урізати державні видатки — вкрай непопулярне рішення. Це ж стосується й підвищення податків. Плани з приватизації протягом декількох останніх років виконуються менш ніж на 5%. Таким чином, дефіцит держава покриває переважно кредитами.
На що витрачають гроші МВФ?
Кредит від МВФ, на відміну від інших державних запозичень, не йде на покриття дефіциту бюджету, тобто на фінансування тих видатків, на які не вистачає зібраних державою податків.
Кредит МВФ зараховується до золотовалютних резервів, якими керує Національний банк України (лише 2 рази МВФ перерахував кредит безпосередньо в бюджет України. Це сталося у розпал криз 2008 та 2014 років). Кошти з резервів держава не може витрачати на бюджетні цілі. Ці гроші — фінансова "подушка безпеки".
З резервів Нацбанк витрачає валюту для того, аби стримувати різкі коливання курсу гривні. Також держава може купити цю валюту у Нацбанку для того, щоб виплатити валютні борги (витративши на це гривні з бюджету).
Як працює МВФ?
Коли МВФ починає співпрацювати з країною, то висуває уряду певні вимоги. Ці вимоги стосуються державних фінансів (зменшення дефіциту, щоб у держави виникало менше потреб для того, щоб брати кредити), створення ринкової економіки (щоб економічна ситуація могла вирівнюватися ринковим шляхом, а не штучно, коштом державного бюджету) тощо. Тобто, МВФ приходить до країни з певною програмою «оздоровлення»: за виконання вимог фонд видає гроші.
Це важливо для інвесторів — міжнародних фінансових організацій, інвестиційних банків, фінансових корпорацій тощо. Для них перебування держави у програмі МВФ — це ознака того, що у країні проводитимуться реформи, створюватимуться ринки і загалом уряд не буде робити необдуманих кроків проти бізнесу та інвесторів, а отже ризики вкладання коштів у країну зменшуються.
Наразі від нової програми МВФ (5,5 мільярда доларів на 3 роки) залежить отримання Україною траншу кредиту від Євросоюзу на 500 мільйонів євро та кредиту від Світового банку на 1 мільярд доларів. На відміну від грошей МВФ, ці кошти держава залучить до бюджету для того, щоб профінансувати дефіцит.
Крім цього, на МВФ орієнтуються приватні інвестори, які позичають державі гроші, купуючи її боргові облігації. Програма МВФ зменшує ризики для таких інвесторів, а отже дозволяє державі позичати під менші відсотки та, як наслідок, витрачати менше грошей з бюджету на обслуговування боргів.
Як Україна співпрацювала з МВФ
Україна є членом МВФ з 1992 року. У 1995-1996 роках вона взяла у фонду перші кредити.
Загалом за роки незалежності Україна уклала з МВФ 10 кредитних програм співпраці. Однак через те, що уряди не виконували вимог фонду до кінця, МВФ перерахував державі менше половини коштів, передбачених кредитними програмами (близько 31,5 мільярда доларів з понад 74 мільярдів доларів, передбачених програмами співпраці).
Остання програма МВФ з Україною — stand-by — була розрахована на 3,9 мільярда доларів, які фонд мав перерахувати трьома траншами протягом 14 місяців. Програму підписали наприкінці 2018 року та виділили перший транш на 1,4 мільярда доларів. Решту траншів Україна так і не отримала, зокрема через вибори у 2019 році та невиконання вимог фонду.
Україна зверталася до МВФ переважно у часи економічних криз (кінець 1990-х, 2004-2005 роки, 2008 рік, 2014-2015 роки), але майже ніколи не виконувала програму до кінця.
Серед вимог фонду було створення незалежного Національного банку, створення ринків в окремих галузях (запровадження ринкових цін на газ, очищення банківського ринку, створення ринку землі). Через те, що ці вимоги не виконувалися, їх переносили у наступні програми МВФ з Україною.
Чому МВФ не затверджує нової програми з Україною?
Попередньої домовленості щодо нової програми розширеного фінансування досягли 7 грудня 2019 року. Для того, щоб програма запрацювала, необхідно, щоб її погодила Рада директорів МВФ. Однак цього не відбувається попри те, що левову частину вимог фонду Україна виконала: з 1 травня 2020 року ціни на газ для населення будуть повністю ринковими, Верховна Рада розглядає законопроєкт про ринок сільськогосподарських земель, який, найімовірніше, ухвалять.
Всі пів року свого перебування у владі уряд Олексія Гончарук вів переговори з МВФ. Україну декілька разів відвідували місії фонду, українські урядовці їздили до Вашингтона на переговори. Також голова МВФ Кристаліна Георгієва зустрічалася з президентом Володимиром Зеленським. Попри це, новий кредит досі не погодили.
Причиною цього є законопроєкт №2571, який ЗМІ прозвали «антиколомойським». МВФ вимагає, щоб Україна ухвалила цей законопроєкт, однак у парламенті виступають проти цього.
Законопроєкт №2571 вирішує проблему неплатоспроможних банків, власники яких через суди домагаються повернення цих банків на ринок. Це явище назвали «банки-зомбі», адже такі установи не мають ніяких активів та не можуть займатися банківською діяльністю.
Проте чи не найважливішими нормами законопроєкту є питання, пов’язані з націоналізацією банків. Так, законопроєктом пропонується остаточно заборонити повернення націоналізованих банків колишнім власникам. Натомість, якщо суд визнає націоналізацію неправомірною, то ексвласники зможуть отримати компенсацію. Розглядати всі справи щодо націоналізації пропонують в одному суді — Верховному.
Ця норма прямо стосується націоналізованого ПриватБанку, процедуру передачі якого державі колишні власники оскаржують у сотнях судових проваджень. У разі ухвалення законопроєкту 2571 всі ці процеси обєднають в одну справу у Верховному суді, водночас ПриватБанк у будь-якому разі залишиться у державній власності.
Наразі Рада зайнята розглядом правок до закону про землю, тому не може розглянути «антиколомойський» законопроєкт та виконати цю вимогу МВФ.
Чому Україні потрібен МВФ саме зараз?
У 2019 році, коли тривала програма stand-by, Україна мала отримати 2 транші МВФ. Однак навіть без них держава не відчувала ніяких економічних негараздів. Причиною цього була сприятлива ситуація на світових ринках.
Низькі ціни на енергоресурси та товари українського імпорту зробили витрати економіки на імпорт меншими, аніж зазвичай. При цьому завдяки рекордному врожаю зернових Україна збільшила доходи від експорту. Відтік валюти від зовнішньої торгівлі зменшився.
Сприятливою була і ситуація на світових фінансових ринках: іноземні інвестори почали активно скуповувати українські облігації (позичати державі гроші). Це дозволило Мінфіну знизити відсотки, під які позичаються гроші, з 20% річних до 9-10% річних. На початку 2020 року Мінфін випустив євробонди під найнижчий за всю історію України відсоток — 4,375% річних (однак все рівно вище, ніж відсоток за кредитами МВФ).
Наразі ситуація на світових ринках кардинально змінилася: країни, що розвиваються, стали непривабливими для інвесторів, тому останні виводять звідти гроші. На ринках панує паніка, яку спровокував коронавірус.
Україні все важче позичати гроші для фінансування дефіциту бюджету. Водночас сам дефіцит зростає, оскільки держава не отримує навіть ті доходи, які були заплановані у бюджеті.
Відсутність програми МВФ ще більше погіршує ситуацію, а через зміну уряду американський банк Morgan Stanley рекомендував своїм клієнтам розпродавати активи України. Відновлення співпраці з фондом заспокоїло б інвесторів та дозволило б Україні отримати від міжнародних організацій майже всі гроші, які уряд потребуватиме протягом року.
За що критикують МВФ?
Попри багато переваг, які МВФ надає державі, його політику часто критикують. В Україні побутує думка про те, що фонд втручається у внутрішні справи держави нібито задля того, аби скупити українські активи за безцінь. Ця позиція не відповідає дійсності, оскільки МВФ не може купувати ані землю, ані державні підприємства.
Водночас існує більш обґрунтована критика політики МВФ, яку висловив норвезький економіст Ерік Райнерт у своїй книзі «Як багаті країни розбагатіли… та чому бідні країни залишаються бідними». Він вказує на те, що вимоги, які МВФ застосовує до країн, яким видає кредити, не призводять до реального підвищення благополуччя цих держав. Зокрема, вимоги щодо відкриття ринків цих країн для імпорту з розвинених держав світу.
Райнерт зазначає, що розвинені країни світу дійшли економічного успіху завдяки політиці протекціонізму, яку застосовували у різні періоди своєї історії. Тобто ті ж Велика Британія, США, Німеччина у минулому обмежували імпорт товарів з інших держав (за виключенням імпорту сировини) та стимулювали експорт своєї продукції за кордон для завоювання нових ринків. Водночас МВФ вимагає від своїх «клієнтів» протилежного — повністю відкрити свої ринки для імпорту готової продукції. На думку Райнерта, такий крок призводить до занепаду промисловості цих країн, адже всі промислові товари завозяться з-за кордону, а національні виробники з ними конкурувати не можуть.
Наразі найпродуктивнішими секторами економіки України є сільське господарство та сектор послуг, а промисловість останні декілька місяців перебуває у стані падіння. Переважно це спричинили умови на світових ринках, а не вимоги МВФ: ціни на експорт української промисловості (зокрема металургії) різко впали через уповільнення економіки Китаю.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
