За чий рахунок обід?

Кілька думок із приводу законопроекту про протидію коронавірусу.

17 березня Верховна Рада прийняла законопроект №3219 про протидію коронавірусу. Прокоментувати, наскільки ефективними є рішення, ми попросили експертів.

Олег Петренко, колишній глава Національної служби здоров'я України:

— Як лікар, більшість заходів я можу лише вітати. А як громадянин маю забагато сумнівів, чи будуть запропоновані інструменти використані чесно.

Готовність загалом низька, особливо у закладах охорони здоров'я (алгоритмів дій та засобів індивідуального захисту медпрацівників — дуже обмаль, поряд з технічним забезпеченням та доступом до апаратів штучної вентиляції легень).

Читайте також: Коронавірус: чому люди розкуповують туалетний папір під час карантину

Найбільше лякає інституційна неспроможність "влади" в центрі та на місцях забезпечити виконання алгоритмів соціального дистанціювання та уникнення перевантаження недосконалої системи охорони здоров'я. Плюс людська дурість (наприклад, йти до церкви замість того, щоб самоізолюватись вдома при наявності факту повернення з-за кордону — це про самодисципліну), яка виходить на передній план поруч з тим, що найбільш вразливі категорії населення (люди похилого віку) є найбільш економічно незахищеними і можуть не витримати режим самоізоляції без зовнішньої підтримки.

І ще — є відчуття, що зараз відбувається "використання" патової ситуації для вирішення тактичних завдань влади ціною стратегічних. На пандемію "спишуть" і економічну кризу, і капітуляцію, і відсутність структурних реформ, і політичну кризу разом із "закручуванням гайок". Але не розуміють, що це "обнулить" і всю владу загалом. Нас чекають складні часи, і все за кілька місяців буде новим. Проте невідомо поки якою ціною.

Андрій Рева, ексміністр соціальної політики:

— Виникла форс-мажорна ситуація, що відображається на всьому суспільстві. Однак є люди, які перебувають у найтяжчому становищі. Найбільш уразлива для коронавірусної інфекції та при цьому найбідніша частина населення — пенсіонери.

Кого в першу чергу має рятувати держава — підприємців, бізнес чи все ж думати про людей?

В ідеалі, звичайно, усе має відбуватися паралельно. Але якщо говорити про уразливість, то більшої підтримки вимагають ті, хто сам не спроможний протистояти форс-мажорним обставинам. Однак серед прийнятих законів немає жодного згадування про пенсіонерів. Якщо не враховувати декларації про видачу 1000 гривень тим, у кого пенсія менша за п'ять тисяч гривень.

Підприємців звільнили від сплати ЄСВ на два місяці. Не від сплати єдиного податку, який іде в місцевий бюджет, тому що це викликало б невдоволення мерів, а від ЄСВ. У такий спосіб вдарили по пенсіонерах (оскільки виникають серйозні проблеми з виплатою пенсій — недонадходження до Пенсійного фонду. Коли приймається таке рішення, що матиме серйозні соціальні наслідки, то потрібно відразу придумати компенсатор — де взяти гроші (можна подивитися, скільки платять підприємці та які втрати будуть для Пенсійного фонду, за моїми підрахунками – 4 млрд грн). Але це навіть на думку нікому не спало.

Тепер із приводу змін у ст.84 КЗпП про те, що у випадку встановлення Кабміном карантину "тривалість перебування у відпустці без збереження зарплати не включається до загального строку, установленого нині діючими частинами цих самих статей, — 15 днів", і про те, що "на період установлення карантину або обмежувальних заходів роботодавець може доручити співробітнику… виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику… за його згодою, відпустку".

Узагалі, ситуація, коли я приходжу на роботу, а мені кажуть: "Вибач. Зараз працювати ми не можемо", — називається "простій". "Простій" регулюється ст.113 КЗпП. Згідно з нею, людині мають виплачувати в цей період 2/3 заробітку. Іде зарплата (щоправда, у меншому обсязі), виплачується ЄСВ, тобто зберігається соціальний захист, передбачений Конституцією. Цю статтю вирішили обійти в такий спосіб: ви маєте право брати відпустку за свій рахунок необмежено, оскільки час карантину в ці 15 днів не входить. Чи потрібно пояснювати, наскільки добровільно це буде? 15-денне обмеження вводилося свого часу саме для того, щоб уникнути зловживань роботодавцем. Це пряме порушення прав людей.

Крім того, коли роботодавець доручає співробітникам роботу вдома, це означає, що вони виконують свої трудові обов'язки, і, виходячи з трудового договору, їм мають виплачувати 100% зарплати. Я бачу в цьому тільки порушення трудових прав громадян в інтересах бізнесу — підприємців, роботодавців. Уся державна влада працює не на соціальний захист, не на тих, кого треба підтримувати, а, власне кажучи, на тих, хто в нас і так економічно сильний.\

Читайте також: У Мінсоцполітики закликають сплачувати комуналку без відвідування банків та Укрпошти

Тим часом, перше, що потрібно було зробити, — це індексувати пенсії та підвищити мінімальну зарплату, як це передбачено законом.

Що стосується заяв із приводу допомоги самотнім літнім людям, наприклад, доставки продуктів і медикаментів додому, то в мене одне запитання: хто та яким чином це робитиме?

Те саме і відносно заяв про скасування ідентифікації для виплати пенсій пенсіонерам із окупованих територій. У мене просте запитання: а якщо пенсіонер помер у цей період? Фізична ідентифікація особистості потрібна для того, щоб переконатися, — людина жива та здорова. Якщо пан Резніков вважає, що це зайвий захід у період карантину, — не питання, нехай платить зі своєї кишені. Епоха популістів. Усі добрі та хороші, тільки ніхто не сказав, за чий рахунок обід.

Андрій Черноусов, провідний експерт Харківського інституту соціальних досліджень:

— Ми чомусь завжди намагаємося придумати якийсь власний шлях. У нас є чудові законопроєкти про запровадження надзвичайного стану. Запровадьте надзвичайний стан у країні, там є всі заходи. Натомість ми починаємо "дошльопувати" до якихось законів якісь поправки, зміни тощо. А далі що? Через місяць-два все це закінчиться, а зміни залишаться, у тому числі додаткові механізми контролю.

Є звичайний механізм надзвичайного стану. У ньому нічого не треба боятися. Там хоча б написано, як діяти під час таких заходів. Це те саме, що було 2014 року, коли не оголосили воєнного стану, а потім протягом п'яти-шести років, коли в нас фактично триває війна, ми мали винаходити якісь моделі та придумувати способи, щоб діяти ніби під час війни.

Нині точно так само. Ми придумуємо якісь способи, як обмежити пересування і таке інше, а деякі мери не хочуть, наприклад, закривати метрополітен. Ну тому що, а які законні підстави? Президент сказав?

Є прописані механізми, якими потрібно користуватися. Так, вони не ідеальні. Але це краще, ніж доліплювати якісь норми до нескінченних наказів, які поширюватимуться просто на незліченну кількість нормативних актів.

І це означатиме, що повноваження контролюючих органів (оскільки СЕС у нас, по суті, немає), найшвидше, будуть делеговані "спасителю світу" пану Авакову, у якого багато стволів і голів — Нацполіція, Нацгвардія. Вони й виконуватимуть функції з карантинних заходів. З примусової госпіталізації, якої ніде не прописано.

Чим це продиктовано, мені складно сказати. Може, ми хочемо отримати транш від МВФ. Але, з огляду на гру курсу, навряд чи МВФ зараз усе кине та видасть нам чергові мільярди. Потрібно показати свою готовність, але ми цього зробити поки що не можемо. Натомість ми робимо якісь конвульсивні рухи, які ще більше розладнують і розгойдують усю систему. Тому, як на мене, є якесь менеджерське відставання.

Подивімося на ту саму Польщу. Усе закрито на карантин, до церкви не пускають, магазини контролюються, скрізь розвішується інформація. Запускаються роз'яснювальні рейди. Перший раз порушника попередили, другий — оштрафували, третій — узяли під варту і таке інше. Але ми знову придумуємо щось своє. Як показує практика, нічого хорошого з цього не виходить, оскільки потім ми однаково повертаємося до якихось жорсткіших заходів, які могли застосувати від самого початку, і це було б правильно.

Щодо роботи Верховної Ради за таких умов. Тут як в екзистенціалістів. Президент поставив депутатів у граничний стан і вважає, що вони приймуть правильні рішення, у них відкриється якийсь ресурс. Але, на мою думку, навпаки. Нині всім управляє якийсь страх. Якийсь — тому що його не можна пояснити. Страх занедужати, страх економічної кризи, втрати влади тощо. Ключових для країни законів так не приймають.

Президент же нині не хоче закривати ВР для того, щоб депутати прийняли закон про продаж землі. Але, мені здається, це не та ситуація, в якій ми зараз мусимо ухвалювати земельний закон. Це дуже складний, багатогранний законопроєкт, що стосується багатьох аспектів життя та життєдіяльності всієї країни. Треба сказати, що одна з поки що "ходячих" сфер нашої економіки — це сільське господарство. Воно нас поки що тягне. Якщо зараз ми прийматимемо якісь необдумані рішення під тиском карантину, і це негативно позначиться на сільському господарстві, то нічого хорошого з цього не буде.

Крім того, закон — один для всіх. Якщо прийнято рішення не збиратися більш як 10 людей, то нічого щодня збирати разом 450. Так не можна робити. Це наш традиційний спосіб — скрізь робити якісь винятки з правил. Тому правила в нас не працюють, оскільки в нас країна посвідчень, пільг і спеціальних дозволів. У законі написано "ні", але я отримав індульгенцію. Відповідно, я можу, а ти не можеш.

Якщо ми запроваджуємо карантинні заходи, то ВР, навпаки, повинна першою продемонструвати, що всі пішли на карантин. Тільки так можна показати приклад усій країні. А так… Усі увімкнули телевізор — ВР працює, тож і я піду. Це навіть має для дисципліни негативний ефект. Не кажучи вже про те, що вони там наприймають у турборежимі-2.

Алла Котляр