Чоловіки та жінки. Чому ми говоримо «різними мовами»?

Всім відомі розхожі фрази про те, що чоловіки і жінки говорять різними мовами, не розуміють один одного і взагалі ніби живуть на різних планетах. Чи відповідає це дійсності чи є просто стереотипом?

Мову чоловіків і жінок вивчали багато дослідників. Ще сто років тому в роботі датського лінгвіста Отто Есперсона, присвяченій вивченню і порівнянню мови чоловіків і жінок, наводилися причини різної вербальної поведінки обох статей. Один із висновків лінгвіста — дівчатка починають говорити раніше хлопчиків і, як правило, висловлюють себе більш ввічливо. Есперсон відзначав, що жінки використовують у своїй мові більше прикметників, а чоловіки — дієслів.

Есперсон пояснював, що жінки не настільки вербально винахідливі, як чоловіки, і якби чоловіків раптом «переключили» в жіночий режим, їх мова швидко стала б дуже нудною. Така точка зору відображала погляди тодішнього суспільства на жінку і її пасивну роль. Жінки вважалися лінгвістично недосконалими у порівнянні з чоловіками.

Однак пізніше, протягом XX століття, уявлення про відмінності в мові чоловіків і жінок стали змінюватися. Перші серйозні дослідження в гендерної лінгвістики з’явилися вже після сексуальної революції, в 1970-і роки.

У 1975 році була опублікована робота дослідниці Робін Лакофф під назвою Мова і місце жінки. Вона зв’язала різницю в чоловічій і жіночій манері мови з розподілом соціальних ролей і проявами сексизму. Простіше кажучи, багаторічна відсутність базових прав і пасивне положення позначилося на тому, як жінки говорять.

Лакофф прийшла до висновку, що жінки частіше використовують ввічливі звороти, перепитують «чи не так?», вибачення, а також підсилювальні слова, такі як «настільки» і «дуже». Крім того, стверджує дослідниця, мова жінок, як правило, більш граматично правильна. Це теж пов’язано з проявами сексизму — жінки як би намагаються звучати краще.

Ці висновки пізніше підтвердила інша дослідниця Дебора Таннен.

Вона ж відзначила, що жінки часто використовують конструкції, які виражають невпевненість: «я вважаю», «мені здається», «я можу помилятися, але …». Вона ж науково спростувала відомий стереотип про те, що чоловіки мовчазні і говорять лише по справі, а жінки — базікають без угаву.

Всі дослідники, які вивчали різницю в мові чоловіків і жінок, відзначають, що чоловіки набагато частіше перебивають. Лінгвісти Кендес Уест і Дон Зіммерман порівнювали діалог чоловіка і жінки з діалогом батька з дитиною або лікаря з пацієнтом, тобто з розмовою того, хто має владу з тим, хто знаходиться в залежній позиції. Вони провели експеримент: записали розмови 11 різностатевих пар і підрахували, що чоловіки перебивали жінок 55 раз, а інших чоловіків — всього пару раз.

Російський лінгвіст, японіст Володимир Алпатов відзначає: є мови, в яких відмінність між чоловічим і жіночим мовленням не треба шукати — вона лежить на поверхні. Іноді різниться навіть система звуків: якісь звуки вимовляють тільки чоловіки, а якісь — тільки жінки. Яскравий приклад мовної нерівності — японське суспільство. До XIX воно було, безумовно, чоловічим: вважалося, що жінка повинна якомога менше говорити. Були навіть спеціальні списки слів, які жінки не могли вживати. Потім ситуація почала згладжуватися, проте ознаки нерівності в мові збереглися.

Ще один лінгвіст, Олександр Піперскі, каже, що відрізнити чоловічий стиль від жіночого можна не тільки в усній мові, а й на письмі. За його словами, завдання автоматичного визначення статі — одне з центральних в комп’ютерній лінгвістиці. Але досягти 100%-ої точності поки не вдалося. Відомо, зокрема, що для чоловічих текстів характерні іменники, прикметники і прийменники, а для жіночих — займенники, дієслова, прислівники і вигуки.

Кілька років тому «Яндекс» опублікував дослідження про те, як розрізняються чоловічі і жіночі пошукові запити. З’ясувалося, що чоловічі в середньому коротше жіночих, чоловіки частіше роблять помилки, а також частіше використовують числа і латиницю. Жінки частіше задають питання і майже вдвічі частіше використовують назви кольорів.

Втім, звичайно, є і жінки з чоловічим стилем мови, і чоловіки — з жіночим. Крім того, ці стилі можуть чергуватися в залежності від ситуації. Роль жінки в суспільстві давно змінилася і продовжує змінюватися, але мова — матерія консервативна, і ми досі можемо почути в чиїйсь манері говорити відгомони часів, коли все було геть по-іншому.

Колонка опублікована в блогах на сайті Української служби Голосу Америки. Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки»

Опубліковано з дозволу автора та видання