загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

План Б: Бізнес як орган самоврядування

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Спочатку говорили, що треба міняти систему, а не обличчя в системі. А далі забули і продовжили шукати нового Мойсея, як провідника, а більшою мірою — святого Миколая, що закидає подарунками. І будь-яка розмова про політику негайно зводиться до розмов про прізвища.

Але політика — це не персони, а ідеї про те, яким чином продукувати суспільну користь. А система — це не порядок голосування, не кількість палат у парламенті чи депутатів, або їхня (не)доторканність. Система — це, радше, розподіл повноважень на встановлення правил чи фінансування суспільних потреб.

У нас повноваження сконцентровані практично повністю на самій горі владної піраміди. І це головна вада нашої системи. Тому що різні зацікавлені суспільні страти (бізнес, наймані робітники, інваліди-пенсіонери, медики і педагоги разом з вченими тощо) мають витанцьовувати перед цією баштою повноважень, витребуючи, а насправді вимолюючи щось.

Читайте такожЕфект кризи через пандемію коронавірусу буде відчуватися до 2025 року – МВФ

А у башті сидить невелика група (посади не мають значення) і рулить розподілом. Причому ресурси для цього розподілу віднімаються у тих, хто ото пританцьовує. І віднімаються ресурси під обіцянки потрібних справ. Обіцянок же таких держава не стомлюється роздавати більше й більше: пенсії, здоров’я, всі види освіти, а ще наука, спорт і культура, дороги, екологія, надра, повітряний та ефірний (частотний) ресурс, технічна безпека, споживча безпека, громадська безпека, територіальна безпека.

Тільки от державна машина давно перестала хоч якось пристойно виконувати свої обіцянки. Ця наша машина залишається занадто централізованою з давніх давен. А нині централізовані системи не мають антикрихкості (за Нассімом Талебом), вони катастрофічно не витримують сучасних викликів.

Приклади цього дійсність підкинула нам буквально за кілька останніх років. В критичні моменти, коли саме держава мала діяти, ситуацію витягували недержавні сили: волонтери і бізнес. У 2014-2015 рр., з початком війни, і нинішнього року, під час епідемії.

Тому, якщо серйозно, то змінювати необхідно розподіл тих самих повноважень на регулювання і фінансування суспільних потреб. Треба його децентралізувати. Тільки не варто сподіватись, що таку децентралізацію можна запровадити якимось законом. Ніхто, і влада перш за все, не відмовиться від повноважень розпоряджатися такими шаленими ресурсами. А головне — ці повноваження фактично немає на кого децентралізовувати.

От спробували передати якісь функції на рівень місцевої влади, і функції відразу почали просідати. Багато місцевих рад навіть не змогли результативно розпорядитися коштами, що в них залишалися після децентралізації. Не кажучи вже про передані до місцевої влади медичні заклади та заклади професійної освіти. Все суспільство стогне про розвал і першого, і другого.

От і виникає питання про суспільні сили, або прошарки, які могли б реалізувати функції/повноваження, що треба децентралізовувати. Зрозуміло, що такою силою може бути насамперед організований соціально відповідальний бізнес. Але лише згуртованості та соціальної відповідальності замало. Зараз, як й 30 останніх років, ці згуртованість та відповідальність виливаються тільки у прагнення щось довести владі, намагання переконати її у доцільності якихось рішень або утриманні від інших рішень. Все це план А. І успіхи тут хіба що тактичні. Які влада регулярно відігрує назад на свою користь.

План А необхідний, але недостатній для викорінення кардинального недоліку нашої системи — концентрації повноважень. Часто навіть навпаки — наші сподівання на її рішення тільки підсилюють саму владу.

План Б полягає в тому, що бізнесу необхідно формувати самостійні, незалежні від держави системи, що реалізуватимуть функції, з якими влада вже принципово не може впоратись. Як-от, наприклад, під час епідемії. Треба переходити до реальної самоорганізації не заради просто гуртування, щоб нас було багато (на це все одно не зважають), а для продукування суспільної користі у спосіб, незалежний від держави.

Почати ж варто з користі хоча б самому бізнесу. Скільки вже тягнуться розмови в стилі “влада не допомагає виходу на закордонні ринки”, “нам необхідна експортна кредитна агенція”. При цьому ніхто не сумнівається, що агенція має бути державна. І що? Така агенція створена. Хтось відчув це? Ну, крім штату агенції. А в значній кількості розвинутих країн функції такої агенції виконують приватні установи.

А скільки тягнуться розмови про саморегулювання “от зараз нам держава щось делегує”. Не делегує! Не треба дитячих мрій. На фінансовому ринку давно діють саморегулівні організації. Ба більше, закон вимагає обов’язкової участі будь-якого оператора ринку в одній з таких організацій. Знаєте, що держава делегувала таким організаціям? Попереднє схвалення заявки компанії на отримання ліцензії на певний вид діяльності. Попереднє! І по факту більше нічого. В усіх питаннях регулювання діяльності компаній цього ринку відповідний державний орган діє самостійно. Ну, іноді якось, перепрошую, відгавкується, коли ця так звана саморегулівна організація вже дуже напосідає.

Отже, спущене згори саморегулювання ні до чого не призводить. Ніхто повноваженнями ділитися не буде. Слід самим організовуватись і брати на себе тягар вирішення питань, де держава вже давно неспроможна щось вчинити. Потім, показавши свою спроможність, згуртований бізнес зможе доводити, що у вирішенні якоїсь функції держава зайва навіть формально, і не варто витрачати бюджетні кошти на якийсь атрофований від бездіяльності та з’їдений гангреною корупції державний орган.

Олег Лиховид, голова Ради Фонду соціальної ринкової економіки Людвига Эрхарда

 

Джерело:
До списку новин