1 травня — наймістичніший день, свято чи «червона» дата?

День міжнародної солідарності трудящих навряд чи став би всепланетним, якби його не відзначали з 1889 року 1 травня.

130-річна традиція

30 квітня 2010-го в київському часописі «День» опублікували нагадування філософа Сергія Грабовського: «120 років тому робітники-українці вийшли на першу свою першотравневу маніфестацію. Сталася ця подія у Львові — синхронно з першими в історії солідарними першотравневими святковими (а водночас і бойовими, у сенсі класових боїв) заходами пролетарів майже всіх європейських країн, США та Канади».

«1889 року установчий конґрес Другого інтернаціоналу ухвалив рішення про відзначення Першотравня як дня міжнародної пролетарської солідарності. А 1890-го робітники передових країн солідарно вийшли на вулиці», — нагадав також Грабовський.

Однак у СРСР відзначали «Пєрвоє мая», яке нічого спільного з Міжнародним днем солідарності трудящих не мало. Бо 1 травня в СРСР говорили про що завгодно, але тільки не про підвищення заробітної праці винуватців торжества — трудящих.

Читайте також: Знахідки археологів, які спростовують офіційну науку - скло, що гнеться і тисячолітній комп’ютер

Адже в Москві мінімальну зарплату вперше зафіксували 1922 року. Вдруге — 1956-го. Втретє й востаннє — 1971-го (коли нарешті з’явився Кодекс законів про працю). Тобто СРСР не став раєм для власних «гегемонів». А ось у нереволюційний Австралії державний закон про мінімальну заробітну плату прийняли ще 1894 року. В Новій Зеландії — 1896-го.

Верховна Рада України, аби відхреститися від «Пєрвого мая», внесла 2017 року зміни до ст. 73 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких «День міжнародної солідарності трудящих» перейменували на «День праці». Але вітають українців із ним лише державні службовці та центристські партії.

Передусім — вихідні

Коли його знову проігнорують прАві, то вони навряд чи будуть правІ. Адже їхні закордонні колеги використовують першотравневі свята весни та праці для нагоди відродити давні гуманістичні традиції. Бо Міжнародний день солідарності трудящих не став би всенародним святом, якби американські профспілки призначили 1886 року найперший першотравневий мітинґ на будь-який інший день.

Соціологи з’ясували, що зазвичай День міжнародної солідарності трудящих відзначають троє з чотирьох українців. Навіть трохи менше половини західних, для яких воно асоціюється з ненависною «комуною» (але не настільки, як 7 листопада та 17 вересня).

Але які б ідеологічні ярлики не чіпляли на 1 травня й щоб не виголошували цього дня політики, для більшості українців цей і наступний після нього дні — передусім вихідні. Тим паче, що саме на початку травня, зазвичай, починається справжня, а не календарна весна й усі розкріпачуються разом із природою.

Власники городів традиційно користаються цим вихідним, аби подбати про запаси на зиму. А решта — як пристойним приводом для застілля, прогулянок на природі, відпочинку в барах, на дискотеках чи біля телевізорів. Адже українці, як докоряла їх Оксана Забужко, — «святкуючий народ», котрий за кількістю вихідних дасть фору будь-якому іншому. А на початку травня — шляхетний, «освячений» традицією привід погуляти чи не для всіх. У жодного іншого свята немає стількох личин, скільки 1 травня.

Дотик до вічного

Але в справжньому святі має бути, принаймні, тінь дотику до вічного. Приміром, глянувши на годинник, який відраховує останні секунди старого року та перші нового, простежуємо Плин Часу. Коли ж вічного в святі немає, то його — теж. «Це не свято, коли в ньому нічого не святиться; це дійсно, як слушно мовить київська людність, «празнік» — від старослов’янської «празности»: нізчимності, пустоти, нічим не заповненого зяючого отвору», — стверджувала письменниця.

Тож коли американські профспілки приурочували 1889 року День міжнародної солідарності трудящих, яке відзначають на державному рівні в Україні й ще 65 країнах світу, до розстрілу 1 травня в 1886-го поліцією мітинґу робітників Чикаґо, то врахували тоді, що цього дня в католицьких і протестантських країнах здавна поминають святого Йосифа-трударя. Відтак Папа Римський Іван Павло II наголошував, що день праці перебуває під покровительством цього святого й що саме в праці людина реалізує себе як особистість та стає більш людяною.

Своєю чергою, більшість християнських свят замінили колишні язичницькі, пов’язані зі землеробством, садівництвом, квітникарством тощо. Тобто звичка відзначати цього різноманітні свята весни та праці була закладена у генах землян задовго до 1889 року, коли 1 травня спробували монополізувати соціалісти.

Зокрема, в Стародавньому Римі, де започаткували безліч різноманітних всепланетних традицій, 1 травня відзначали свято «богині» квітів Флори. Про це не забули у своїй підсвідомості нідерландці, котрі починають цього дня двотижневий фестиваль тюльпанів.

Та й англійці, де 1 травня діти збирають квіти та розносять їх по оселях, отримуючи за це в їхніх господарів дрібні монети. А у Франції цього дня — свято конвалії. Французи ж дарують їх один одному й зберігають увесь рік, бо вірять, що вони приносять щастя. У Греції, аби подбати про нього, діти розшукують перших ластівок.

1 травня тамтешні парубки кладуть біля входу в будинки своїх коханих зелені гілки, пропонуючи їм таким чином вийти за них заміж. Коли дівчина погодиться — забере гілку, ні — викине на дорогу. Італійці ж вважають 1 травня найщасливішим днем. Тому співають 1 травня серенади під вікнами дівчат і кладуть під їхніми вікнами гілки, пропонуючи виходити заміж.

У Німеччині з тією ж метою саджають кущі або молоді берізки (іншими деревами наврочують добробут і щастя), висотою яких натякають на відповідні розміри своїх… гаманців. У Чехії, Словаччині, Угорщині, Швейцарії цю роль виконують будь-які дерева.

1 травня у Нідерландах не лише святкують День королеви, а й розпочинають двотижневий Фестиваль тюльпанів. В Англії діти збирають цього дня квіти, розносять по будинках і роздають їхнім господарям, отримуючи за це дрібні монетки. Потім біжать до найближчої водойми, аби, загадавши бажання, кинути монетки у воду.

І свічка, й кочерга

Утім, 1 травня — ще й перевірка людей «на паршивість». Адже свою справжню суть виявляють цього дня не лише добрі люди. Приміром, ті, хто переймаються всілякою чортівнею, відзначають Вальпургієву ніч. Але при цьому безпідставно приписують святій Вальпургії ініціативу скликання відьомських шабашів.

Не оминула ця феєрія й Україну — поет Ігнацій Максимович в «Оді на перший день травня 1761 року» описав традицію спудеїв (тобто студентів) і викладачів Києво-Могилянської академії ставити цього дня спектаклі, співати та веселитися.

Натомість антиглобалісти ламають 1 травня все на своєму шляху. Тобто цього дня у нас воістину ставлять «і Богу свічку, й чорту кочергу». Цей день справді чи не наймістичніший, бо започаткував багато чого такого, що триває досі.

Приміром, 1 травня 1954 року «преподобний Мун» заснував свою «Церкву об’єднання»(«Асоціація Святого Духа за об’єднання всесвітнього християнства»), яка охопила мільйони послідовників у 150 країнах світу. До слова, цього дня в Кореї святкують день народження Будди.

1 травня з’явилися на світ держава Велика Британія (1707 року де-юре об’єдналися Англія, Шотландія та Вельс) і засновник англійської журналістики Джозеф Аддісон та «батько» сучасної реклами Альберт Ласкер і вкоротив 1945-го собі віку гітлерівський міністр пропаганди Йозеф Гебельс. А 305 року римський імператор Діоклетіан зрікся влади, аби вирощувати капусту.

1 травня 1800-го російський імператор Павло I заборонив ввозити з-за кордону книги. Натомість 1951-го розпочало «мовлення на країни Східної Європи радіо «Вільна Європа». 1 травня 1961 року Фідель Кастро проголосив, що на Кубі ніколи більше не буде виборів, а 1884-го в Чикаґо розпочали будівництво найпершого — тоді ще десятиповерхового — хмарочоса. А 1931-го в цьому ж місті — найвищого аж до 1972 року 102-поверхового хмарочосу в світі «Емпайр Стейт Білдінг». Нарешті, 1 травня 1994 року під час «Гран-прі» Сан-Марино» загинув бразилець Айртон Сенна, триразовий чемпіон світу в перегонах «Формули-1».

Ігор Голод

Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими.