Картопля у селян пропадає, а ми закуповуємо єгипетську

Картопля вродила, але через карантин селяни не можуть продати надлишок.

Ми з чоловіком орієнтували своє підсобне господарство і невеличкий земельний наділ на те, щоб себе забезпечити харчами, а надлишок продавати на ринку і мати якусь копійку. Щоб було чим розраховуватися за газ, електроенергію. Адже наших пенсій не вистачило б після сплати комунальних навіть на кілька походів у супермаркет.

Торік насадили картоплі, довго біля неї ходили, щоб і колорадський жук не з’їв, щоб бур’яни не заглушили... Працювали з чоловіком до сьомого поту — і картопля вродила. Вистачило і нам, і худобі. Ще й на продаж є.

Але грянув карантин. Ринки закрили. Люди скуповуються тепер у супермаркетах. Купують дорогу картоплю, навіть єгипетську, яка не така смачна, як наша. Хтось таки підтримує єгипетського виробника, деручи з обіднілих наших земляків за неї втридорога — людям нікуди діватися у містах, їсти щось мусять. А картопля в багатьох українців — основний продукт на столі.

Мене з чоловіком (і моїх земляків теж) до глибини душі обурює, що наших українських селян влада геть має ні за що — не поважає їхню працю. Інакше б продумала механізм оптової закупівлі для тих же супермаркетів. Ми могли б продати оптом чимало картоплі по 6 гривень за кілограм. А так багато хто згодовує якісну картоплю свиням, худобі, а частину, яка проросте, закопаємо у землю.

Так само і з молоком. Його заготівля від населення не проводиться. Люди виливають його свиням, бо не можуть у селі все спожити. Тим часом у супермаркетах продається молоко сумнівної якості, як ми кажемо, порошкове, що геть не на користь здоров’ю людей.

Але хіба про нас хтось думає? Коли нарешті у нашій країні з’явиться Господар, який підтримуватиме українське селянство, фермерство, а не просуватиме на наш ринок іноземних товаровиробників?

Серед людей зріє невдоволення. І на те є вагомі підстави. Селянам не дають можливості продати вирощене і заробити копійку. Городянам, які мають дачі під містами, цього року не дали можливості засадити і засіяти городи, бо не було чим до них дістатися — транспортне сполучення між населеними пунктами скасували.

І в селах, і в містах люди журяться, щоб на додачу до епідемії не мати ще й голоду. Бо гроші у багатьох уже закінчуються. Тож волаю до влади: будьте реалістами, а не літайте у хмарах, в Інтернеті — допоможіть наповнити супермаркети нашою вітчизняною дешевою картоплею від українських селян, щоб люди відчули турботу про них, а не лише одні заборони і поради сидіти вдома.

Світлана Пінчук

Дубенський район Рівненської області