загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Міністерка соціальної політики Марина Лазебна: "Плануємо рестарт"

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Україна зайшла в карантин із новим урядом.

І влада, і суспільство вже пережили коронавірусний шок і злість. І схоже застрягли на стадії торгу, коли всі розгублені, але ще бадьоряться, намагаючись працювати наполегливіше — раптом все-таки вийде зберегти все "як раніше".

Не вийде. Ми чітко побачили кризу всіх державних систем. Усвідомили, що економічне болото глибоке, й намагаємося намацати в ньому купини.

Два місяці — достатній термін для того, щоб розібратися як у технології гасіння пожеж, так і в причинах їх виникнення, і одержати уявлення про те, що слід міняти системно.

Читайте такожДругий етап медреформи: МОЗ готує екстренні зміни

Мінсоц заявляє про рестарт соціальної політики.

Розмова з міністеркою соціальної політики Мариною Лазебною вийшла докладною. Тому ми даємо інтерв'ю двома частинами. У першій говоримо про бачення міністром правильної моделі соціальної політики; про те, як буде розставлено пріоритети в Мінсоці; де взяти гроші на індексацію пенсій, "пенсійну тисячу", субсидії та підтримку ФОП на час карантину, і чи достатньо цих антикризових заходів в наших умовах; про плани стосовно розвитку в об'єднаних територіальних громадах (ОТГ) соціальних послуг і долю скандального проекту Світового банку "Модернізація соціальних послуг" вартістю 300 мільйонів доларів, термін дії якого мав закінчитися у вересні 2020 року.

Пріоритети: пенсії, децентралізація, соціальні послуги

— Марино Володимирівно, якою, на ваш погляд, взагалі має бути соціальна модель держави? Якою ви її бачите й відчуваєте? Якими мають бути основні інструменти?

 Перш за все, соціальна політика не повинна породжувати зрівнялівку й утриманські настрої. Вона повинна стимулювати до праці, до трудової діяльності.

Є три аспекти. Перший — людина праці має працювати й отримувати гідну зарплату; відповідно, страхувати себе та мати належний рівень соціального забезпечення через соціальне страхування, наприклад. Така модель була побудована, вона й тепер працює, але її ефективність занизька.

Другий — тим, хто не може себе забезпечити, непрацездатним, обов'язково повинна допомагати держава. До речі, тут теж мають працювати механізми державного страхування. Є ефективний німецький досвід: людина страхує себе на час, коли постаріє або стане немічною, — страхування на соціальне обслуговування та догляд.

І третій — у соціальній політиці головним має бути принцип справедливого перерозподілу податків/внесків, і насамперед — відповідальності. Є держава, яка збирає й контролює кошти; є роботодавці, які платять; і є працівники. Відповідальність — спільна, і всі повинні брати участь у розподілі суспільних благ.

Чомусь так сталося, що соціальна політика і, взагалі, соціальна сфера розглядаються в нас як безоплатні. Це — неправильно. За все це держава платить коштами бізнесу та працюючих громадян. Але в нас немає зацікавленості платити на себе й за себе. І є велика недовіра до інститутів державної влади.

— Пріоритети зрозумілі. Як плануєте діяти і з чого починати?

— В соціальній сфері я вже понад двадцять років. Я представила свій план — що хотіла б зробити. Однозначно, я бачила перекоси в пенсійному забезпеченні — коли нові пенсії відстають від старих; коли дивишся на динаміку економічних показників, наприклад пенсійні видатки відносно ВВП. ВВП зростає вчетверо, зарплати — в шість разів, а пенсії — вдвічі. Все має бути збалансовано.

Недопустимо, коли індексація пенсій не стосується деяких категорій пенсіонерів. Може, ви пам'ятаєте, були спеціальні пенсійні програми, за які працівники платили підвищений внесок на рівні п'яти відсотків від зарплати. Люди заробили на пенсію. А потім їм сказали, що всі переходять на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Але за старою програмою в цих категорій пенсія була вища. Вони не перейшли. І тепер індексація таким пенсіонерам може здійснюватися лише за страховим законом. Я вважаю це несправедливим вибірковим підходом. Хоча б на інфляцію потрібно їхні пенсії індексувати.

Тому слід створити передумови для оздоровлення солідарної системи, — це теж одне з моїх перших завдань. Я цими питаннями займалася тривалий час.

Від початку запровадження пенсійної реформи (2003–2004 роки) коефіцієнт заміщення знизився з п'ятдесяти до двадцяти восьми відсотків. А цей показник — критерій адекватності пенсій. Він, фактично, показує, наскільки пенсійна система здатна зберегти особі попередній рівень життя, коли та переходить від роботи до виходу на пенсію. Держава дотує Пенсійний фонд більш ніж на сорок відсотків. Страхові внески не покривають вказаного показника рівня пенсії. Тобто формується закономірність, що люди після виходу на пенсію не отримують гідного забезпечення.

Друге моє завдання — децентралізація повноважень у соціальній сфері. Я є великою прибічницею децентралізації. Вважаю, що децентралізація — це модернізація економіки з фундаменту, адже на місцях краще видно, кому і яка потрібна допомога. Люди обирають владу на місцях, і влада опікується людьми. Треба чітко сформулювати повноваження місцевої влади та напрями використання фінансового ресурсу. Але розподілу повноважень у соціальному захисті не було. Я це бачу сьогодні на прикладі наших дитячих програм і послуг для сімей у складних життєвих обставинах (СЖО). Сорок дві тисячі дітей повернулися додому з інтернатів. Ми хочемо їх усіх обійти й подивитися, чи дитина в безпеці/в небезпеці, але нам ні на кого спиратися.

Тим часом сьогодні в ОТГ спрямовується багато технічної допомоги, щоб навчити їх формувати "соціальні паспорти" і бюджети. Ми вчимо працювати з соціально вразливими категоріями, пояснюємо зміст соціальних послуг, які вони можуть надавати.

Третє завдання — реформа соціальних послуг. Однозначно, це сьогодні потрібно віддавати на аутсорс недержавним громадським організаціям. З 1 січня став чинним Закон про соціальні послуги. Та насправді зміст соціальних послуг досі не донесено до місцевих органів влади. А якщо не знаєш змісту, то не можеш його й імплементувати, зашити у правильну політику.

Антикризові заходи: пенсійна тисяча, субсидії, підтримка ФОП

— Є відчуття, що в період пандемії найбільше дебатувалися медична та економічна теми. Соціальна залишилася майже поза увагою. Антикризові заходи уряду, спрямовані на соціальну підтримку, по суті обмежуються "пенсійною тисячею", субсидіями з відстрочкою документів для соціальних виплат;грошовою підтримкою ФОПам IIIгруп, які мають дітей віком до десяти років і сплачували ЄСВ упродовж року.

— Підтримка доходів у тих, у кого вони падають, матеріальне забезпечення людей; зняття бар'єрів та розширення доступу до соціальних програм і пільг — це дві головні речі, які сьогодні в соціальному захисті роблять усі країни.

Уряд України теж робить аналогічні кроки, щоб захистити людей. Наприклад, для пенсіонерів впроваджено три програми. Пенсіонерам віком за вісімдесят років — додаткову щомісячну виплату по п'ятсот гривень.

З ініціативи президента України, уряд прийняв рішення про виплату одноразової грошової допомоги на суму тисяча гривень окремим категоріям населення. Крім пенсіонерів, розмір пенсійних виплат яких становив до п'яти тисяч гривень, таку допомогу отримали ще й шістсот тисяч осіб з інвалідністю, а також ті, хто отримує пенсії із втрати годувальника. Всього в цю програму потрапило 10,6 мільйона осіб.

У травні вже проводиться індексація пенсії на 11% для 6,9 мільйона пенсіонерів.

Далі ми розширили і посилили програму субсидій. Для 3,2 мільйона допомогосподарств встановлено додаткову компенсацію витрат на оплату окремих комунальних послуг на період карантину. Субсидії та допомоги було автоматично перепризначено.

Крім того, для посилення соціального захисту українців, які в період карантину втратили роботу, було надано можливість скористатися у спрощеному порядку програмами субсидій на оплату житлово-комунальних послуг та допомоги малозабезпеченим сім'ям.

— На вашу думку, цього достатньо?

— Я вважаю ці заходи достатніми в тих умовах, у яких ми є. Однак сьогодні треба дивитися, які категорії випадають із системи підтримки, але потребують додаткового захисту з боку держави в умовах карантинних обмежень.

Однією з таких категорій, наприклад, є фізичні особи-підприємці, що працюють на спрощеній системі оподаткування. Адже здебільшого вони трудилися у сфері надання послуг і на даний момент, фактично, позбавлені можливості отримувати дохід.

Оскільки серед зазначеної категорії найбільш уразливі сім'ї з дітьми, міністерство вийшло з ініціативою запровадити (на період дії карантину) виплату додаткової фінансової допомоги на кожну дитину до досягнення нею десятирічного віку ФОПам, які належать до IIIгруп платників єдиного податку і сплачували в повному обсязі ЄСВ у 2019 році. Виплату такої допомоги запроваджено на період карантину й на один місяць після дати його скасування.

— Чому до десяти років?

— Так, це викликає багато запитань. Але треба зважати на фінансовий ресурс, який у нас є.

За нашими підрахунками, право на допомогу матимуть понад триста тисяч сімей, у яких виховується майже півмільйона дітей. Розмір допомоги становитиме: на дітей віком до шести років — 1779 гривень; на дітей віком від шести до десяти років — 2218 гривень. Тобто сім'я з двома дітей, залежно від їхнього віку, отримає додатково від держави від 3500 до 4500 гривень щомісячно.

Крім того, паралельно уряд впровадив програму допомоги з часткового безробіття для малого та середнього бізнесу.

— Проблеми з наповненням держбюджету виникли ще до епідемії. Карантин їх тільки посилив. Загалом видатки Мінсоцполітики скоротили на 9,8 мільярда гривень (8,3%), а видатки Пенсійного фонду збільшили на 29,7 мільярда гривень (17,2%). Від чого доведеться відмовлятися, і як?

— Ні від чого. Жодного соціальної програми скорочено не буде.

— Але, за розрахунками ЮНІСЕФ, за найоптимістичнішим сценарієм кількість українців за межею бідності збільшиться на шість мільйонів осіб (з них 1,4 мільйона — діти).

— Я бачила ці прогнози. Але це — прогнози. Ми з вами чудово знаємо, як рахується межа бідності. Тут я найбільше довіряю Еллі Лібановій та її інституту.

— Проте кількість тих, хто потребує субсидій, однозначно збільшиться.

— Ми готові до цього. Ще 25 березня уряд затвердив постанову "Про особливості надання житлових субсидій", якою, відповідно до Закону України від 17.03.2020 року (щодо запобігання поширенню коронавірусу), підвищено соціальну захищеність отримувачів субсидій. Зокрема постановою встановлено особливості для призначення субсидій громадянам, звільненим з роботи в період карантину; збільшено соціальні нормативи споживання житлово-комунальних послуг на 50%, а також передбачено випадки, коли заборонено припиняти надавати житлові субсидії. І навіть із цими заходами ми входимо в нормальний режим фінансування.

Поки що ці рішення щодо посилення соціального захисту діятимуть упродовж карантину плюс тридцять днів. А далі будемо дивитись. Якщо після цього піде якийсь негативний тренд, то робитимемо додаткові кроки.

— Наразі у бюджеті є дефіцит. І розрахунок, наскільки я розумію, тільки на МВФ?

— Ну чому на МВФ? У Фонді боротьби з COVID — шістдесят чотири мільярди гривень. Один із напрямів використання цих коштів — надання грошової допомоги громадянам, зокрема особам похилого віку.

На попередньому засіданні уряду з цього Фонду виділено 1,6 мільярда гривень для допомоги ФОПам. Зараз опрацьовується питання збільшення трансферту для Фонду соціального страхування. Крім того, ми не все просимо на безповоротній основі. Карантин буде поступово послаблюватися, і економіка почне відновлюватися, зокрема через малий та середній бізнес. І якщо наповнюватиметься Фонд, ми відмовимося від бюджетних коштів.

— У Фонді соціального страхування — постійні затримки.

— Так, близько десяти-тринадцяти днів з лікарняних. Вони бували й раніше. Зараз заборгованість зменшується. Але лікарняні, до речі, що теж дуже важливо, залежать від роботодавця — як він їх оформив, подав звітність і таке інше.

— Вже ж має бути електронна система?

— Вона мала б запрацювати 1 квітня. Але МОЗ поки що відтерміновує цю систему до 1 липня. Буду говорити з МОЗ, щоб не відтягувати і зробити це якомога швидше. (МОЗ не розробив і не затвердив форму електронного лікарняного. — А.К.)

— За рахунок чого виплачуватимуться пенсії до кінця року? І чи буде проведено три обіцяні раніше індексації?

 Мається на увазі підвищення пенсії у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму? Є такі категорії пенсіонерів, які не підпадають під індексацію в травні. Їм буде підвищено пенсії з 1 липня та з 1 грудня. Все це робитиметься за кошти Пенсійного фонду. Ми також вносимо зміни до бюджету Пенсійного фонду, тому що зараз упали надходження. Зменшився фонд оплати праці. Нам доведені показники, і всі фонди формують зміни до бюджету.

Чесно скажу, я не вважаю, що коли ми сьогодні підтримуємо людей і надаємо матеріальну допомогу, це погано. Це — стимулювання попиту, це — споживання.

— Я не кажу, що це погано. Просто не розумію, як усе це покриватимуть. І що буде потім? Поки що не видно, з чого наповнюватиметься бюджет.

— Було б неправильно, якби ми кинули мільйони людей напризволяще і сказали їм, що нічого не будемо підвищувати, бо в країні — криза і бюджет не наповнюється. Це не державницький підхід.

Ми говоримо про те, що в бюджеті сьогодні сформовано резервний фонд, призначений на покриття всіх необхідних видатків, у тому числі на програми людей. Але паралельно, однозначно, має йти план відновлення економіки.

Децентралізація і соцпослуги: позики, додаткові позики та рестарти

— У 2020 році уряд планував підтримати ОТГ у розвитку соціальних послуг 100 мільйонами гривень, з яких зараз залишилося лише 10 мільйонів гривень. Тобто ми фактично пригальмували розвиток соціальних послуг, як, власне, й інші програми соціального захисту населення (фронт- і бек-офіси, наближення послуг до людей). На це із запланованих раніше 150 мільйонів залишилося тільки 10 мільйонів гривень. Тим часом надання соціальних послуг спрямоване на профілактику, подолання або мінімізацію негативних наслідків складних життєвих обставин (СЖО) для осіб/сімей, які в них перебувають, — зменшення кількості дітей, котрі опиняються в інтернатах, випадків домашнього насильства тощо. В результаті і видатки на соцвиплати зменшуються.

 Ну це не розвиток соціальних послуг гальмується. Це був один із пілотних проєктів. Моя позиція однозначна: на базовому рівні нам потрібно розвивати соціальні послуги. Особливо для того, щоб підтримати сім'ї з дітьми і людей, які потребують допомоги. Коли відбулася децентралізація, громади не хотіли створювати соціальні відділи — посадити у себе в селищній раді працівника, який опікувався би соціальними питаннями.

— Їх ніхто не зобов'язував це робити.

 Але ти працюєш заради людей, тому маєш створювати у себе в громаді правильний соціальний простір і соціальну інфраструктуру. Ми багато їздили по громадах і розповідали, чому це важливо. На це були донорські кошти і великі групи експертів. Що ми бачимо, зрештою? Двадцять відсотків громад взагалі не мають жодного спеціаліста соціального захисту. Сорок три відсотки ОТГ не мають жодного фахівця соціальної роботи для надання соціальних послуг. Шістдесят один відсоток не має комунального закладу або іншого суб'єкта соціальних послуг.

Ви кажете, що їх ніхто не зобов'язував це робити. Але в них є кошти, і вони самі визначають пріоритети розвитку своєї громади. І якщо в громаді є багато людей, котрі потребують соціальної підтримки, голова повинен про це думати. Не обов'язково створювати якийсь власний заклад. Цю послугу, образно кажучи, можна купити. Ми їх цього вчили.

Там, де у громадах створено фронт-офіси, все просто, — у людей приймають пакети документів на місцях, вивчаються їх потреби, ситуація зрозуміла і контрольована. Це дуже добре, що людині не потрібно кудись їхати. Але про що йшлося в "пілоті", про який ви запитуєте? Там проходила думка, що, аби стимулювати громади допомагати людям оформлювати документи на отримання соцпідтримки, їм треба платити за це кошти. Я не впевнена, що це правильно. Думаю, треба дати громадам субвенцію і допомогти їм узяти фахівців соціальної роботи (ФСР), яких сьогодні в країні недостатньо. Так, їх треба навчати, давати їм інструменти. Казати, що слід робити і до кого заходити насамперед. Як працювати з цими сім'ями, особливо з тими, які перебувають у СЖО. У цьому я впевнена. І я це вже зробила — звернулася до уряду, до прем'єра, до Мінфіну (й Асоціація міст України мене підтримала), щоб надати громадам субвенцію для залучення фахівців соціальної роботи.

— Тобто ви хочете повернути дванадцять тисяч ФСР?

— Так, ми хочемо їх повернути, бо сьогодні маємо велику проблему з оцінкою потреб дітей з сімей у СЖО, з соціальною профілактикою таких сімей.

Я вважаю, правильно подавати це як частину програми щодо створення робочих місць у соціальній сфері. Думаю, такий посил може бути підтриманий. До того ж у нас є статистика, і є критичний аналіз ситуації про те, чому це потрібно робити.

— Є великий, скандальний, проєкт Світового банку "Модернізація соціальних послуг" на 300 мільйонів доларів. Не будемо забувати, що це — позика, надана ще у 2014 році. Термін проєкту спливає у вересні. Що з ним зараз?

— Я працювала в цьому проєкті консультантом. Вела програму активізації малозабезпечених людей до працевлаштування. Проєкт "Рука допомоги", започаткований мною, визнаний одним із найкращих, він має дуже позитивні результати. Кредитні кошти пішли на навчання, консультативні послуги для фахівців місцевого самоврядування, для центрів зайнятості. Але проєкт мав додатково і державну підтримку, адже стимулював самозайнятість, створення нових робочих місць. Мені вдалося тоді довести, що тільки через роботу ми можемо дати людині вудку, а не рибу. За результатами цього проекту в трьох пілотних регіонах (Харківська, Полтавська і Львівська області) тридцять відсотків сімей ми вивели з бідності: з когось зробили підприємців, комусь сприяли у працевлаштуванні. Ми давали гроші на власну справу. Допомагали робити бізнес-план. Спектр був широкий — і виробництво, і сфера послуг.

Був великий резонанс у тому плані, щоб поширити й реплікувати його на всю країну. Власне, на завершення моєї роботи в цьому проєкті був підготовлений законопроєкт про доповнення Закону "Про допомогу малозабезпеченим сім'ям" нормою щодо надання малозабезпеченим працездатним особам допомоги для виходу сім'ї в економічну самостійність. Після цього я пішла з проєкту, бо, власне, завдання було виконано.

Що я можу сказати про проєкт Світового банку? Він дуже правильний. Там передбачено побудову інформаційно-аналітичної системи управління соціальною сферою, якої, на жаль, досі не побудували й не створили. Є певні проблеми і в графіку впровадження системи. Чесно скажу, це — мій великий головний біль, якщо не найбільший. Я зараз розбираюся в цьому. Команда провела аудит. Там усе не так добре. Це — перша частина проєкту.

Друга — децентралізація, соціальні послуги, розвиток соціального інспекторату ("Рука допомоги" також була тут).

І великий третій компонент — деінституалізація (ДІ) — теж не дав результатів, яких можна було досягти. Плануємо рестарт. Не можна виконувати технічне завдання, написане у 2015 році. Ми можемо його переформатувати й залишити консультанта, але адаптувати і актуалізувати до нинішніх реалій.

— Тобто за пів року до закінчення проєкту ви хочете робити рестарт?

— Ще до мого приходу на посаду міністра відбулися переговори про подовження проекту до 2023 року. Це буде інша угода про позику, але вливається це в один проект. Індикатори досягнення цілей проекту будуть доповнені новими, за виконання яких державний бюджет буде поповнений на 150 мільйонів доларів.

— Що за нові індикатори передбачаються?

—Загалом три нові індикатори, пов'язані із підвищенням адресності систем соціальної підтримки та розвитку послуг для бідних сімей.

Коли готувалася угода про додаткове фінансування, передбачалося тільки 100 мільйонів доларів. Але ми провели перемовини зі Світовим банком, і було прийнято рішення про виділення додаткового фінансування у розмірі 50 мільйонів доларів на заходи боротьби з поширенням пандемії COVID-19. Ці кошти підуть на підтримку держбюджету та фінансування вжитих урядом заходів із соціальної підтримки українців в період пандемії.

— Що все-таки з єдиною інформаційною аналітичною системою?

— Якщо чесно, я не можу одразу однозначно відповісти на це запитання. На жаль, нинішня реальна ситуація з цією системою не дає мені оптимізму сказати, що все запрацює з 1 січня 2021 року.

Зараз до процесу оцінки стану впровадження системи долучено Міністерство цифрової трансформації. За результатами прийматимемо рішення.

— Щодо частини ДІ. Я знаю, що початкові 40 мільйонів доларів на цей проєкт на момент мого інтерв'ю вже з колишнім заступником міністра соцполітики восени минулого року було зменшено до 17,6 мільйона доларів.

— Я не володію цією інформацією. Наскільки знаю, під кінець пан Коваль написав листи в регіони, що договори з консультантами, які впроваджують ДІ в цих регіонах, припиняються. Прийшовши на посаду міністра, знаючи всю ситуацію, я звернулася до губернаторів пілотних областей, у яких мала відбутися реформа ДІ, попросила оцінити результати і сказати, чи готові вони продовжувати. Тільки Тернопільська і Київська області відповіли, що так.

— Хто ще, крім цих двох областей? І як ви будете обирати?

— Моя ідея — максимально реплікувати успішний досвід Тернопільської області, яка впровадила плани трансформації інтернатних закладів і на двадцять п'ять відсотків зменшила кількість дітей у них. Ми готові доповнити проєкт чотирма- п'ятьма областями, що готові впроваджувати практичний досвід Тернопільської області. Наприклад, у цій області зроблено хорошу модель, як трансформувати будинок дитини. І я готова стати поряд із губернатором, щоб знайти кошти на це.

Наразі ми обмежені карантинними заходами і не можемо їздити країною і перевіряти ситуацію. Ми робимо моніторинг, що відбувається з тими дітьми, які повернулись у сім'ї з інтернатних закладів, які їх потреби, і які послуги потрібно розвивати. Такі проєкти робляться для апробації, щоб створити кращу практику, а потім її поширити.

Говорити про свою команду міністр не захотіла.

Володіючи особистою експертизою в низці питань, наприклад пенсій і зайнятості, міністерка, безумовно, не може однаково добре розбиратися в усіх сферах діяльності довіреного їй міністерства. Наприклад, Марина Лазебна чесно зізнається, що сфера захисту прав дитини — не її коник, хоча нині вона й намагається в цій темі розібратися. Тому дуже важлива міцна експертна команда, адже, як кажуть, короля робить почет.

Призначення, на жаль, викликають чимало запитань. Керівні посади часто обіймають люди, які або ніколи не мали стосунку до соціальної політики взагалі, або безпосередньо до сфери, керівництво якою їм тепер доручено. Це стосується як заступників (перший заступник міністра соціальної політики Євген Котик, відповідальний за питання соціального страхування, у минулому — податківець; Борис Лебедцов не з команди Марини Лазебної, він призначений Кабміном — виходець із Партії регіонів і колишній перший заступник голови Черкаської облдержадміністрації, відає зараз у міністерстві соціальними послугами й дітьми; Тетяна Сальникова, яка раніше була головою "Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів", відповідає за другий рівень накопичувальної системи та… євроінтеграцію), так і директорів деяких директоратів. Наприклад, Руслан Колбаса, котрий багато років очолював департамент із захисту прав дітей, не проявив себе як людина, що володіє стратегічним мисленням, — усі показники захисту прав дитини за час його роботи погіршилися. Але тепер він очолює профільний директорат, покликаний займатися розробкою політики в сфері. Виглядає трохи дивно.

Однак говорити про команду міністерка не захотіла...

Про втрачене і відкладене: зайнятість і Держсоцслужба

— Чи має намір Мінсоцполітики повернути собі функціонал у сфері зайнятості, оплати і охорони праці, переділений за попереднього міністра?

— Мене всі про це запитують. Зайнятість — економічна категорія, це факт. Створити робочі місця можна лише за умови створення певних стимулів в економіці та сприятливого інвестиційного клімату.

Але є й інший бік. Ось, наприклад, зараз у нас карантин. Коли він скінчиться, люди, привчені працювати, виходитимуть на ринок праці максимально самі. Але є ті, кому зробити це дуже важко.

У нас є вісім категорій, які ми називаємо неконкурентними на ринку праці. Серед них — ті, хто в нас у програмах допомоги самотнім мамам, багатодітні батьки, особи з інвалідністю, малозабезпечені, молодь. З погляду виходу на ринок праці цих категорій, я вважаю, що зайнятість має бути поєднана з соціальною політикою, і тут функція Держслужби зайнятості — більше соціальна. Оскільки ми краще, ніж економічний блок уряду, розуміємо менталітет цих людей, чого вони потребують, яких послуг, що це за сім'ї.

Я розумію, в чому була логіка. Дивилися з погляду роботодавців, і це правильно. Але топ-менеджмент ніколи не стоїть на обліку в Центрі зайнятості. Центр зайнятості — це допомога людям, яким найважче, яких треба адаптувати на ринку праці, навчити, перенавчити.

Тож, думаю, потрібно буде про це говорити після того, як закінчиться карантин і коли це можливо буде зробити.

— У 2020 році мала запрацювати Державна соціальна служба. Чи змінилися плани? Навіщо вона взагалі, на вашу думку, і яким має бути її функціонал?

— Коли службу було створено, я пішла на конкурс, стала переможцем, і ще за уряду Гройсмана мене призначили її керівником. Почитавши положення, я для себе зрозуміла: метою була реформа держслужби загалом — відділити політику від реалізації в будь-якому міністерстві. В Мінсоцполітики це особливо треба було зробити, бо воно не має територіальних органів. Департаменти соцзахисту більше підпорядковані губернатору області. Ми їм тільки надаємо методичну допомогу. Тобто повноцінно реалізовувати свою політику міністерство не може, і допомогти в її реалізації мала Державна соціальна служба.

Я планувала, що зі створенням такого центрального органу виконавчої влади (ЦОВВ), в якому тоді передбачалося 120 осіб, буде створено й територіальні органи. І це було правильно в умовах проведення децентралізації. Свою місію я вбачала в тому, щоб зробити повноцінну вертикаль соціальної служби донизу, щоб у нас були "руки-ноги", щоб у політики, яка формується в міністерстві, на місцях були правильні реалізатори. Мене призначили наприкінці серпня, але коли за два місяці я зрозуміла, що мені це не вдасться, звільнилася за власним бажанням. Я не можу бути неефективною й ніколи не трималася за посади.

У грудні минулого року в служби забрали функцію реалізації, вдвічі зменшили штатну чисельність. Мені дісталася служба тільки з контрольними функціями. Це не те, що я бачу. Тому сьогодні при міністерстві створено робочу групу експертів, яка працює над переформатуванням Державної соціальної служби. Бачу її як національну соціальну сервісну службу. Однозначно будуть територіальний і субрегіональний рівні. Я хочу прописати навіть концепцію розвитку служби в контексті децентралізації.

Думаю, до кінця року ми зможемо пройти всі процедури. Потрібно створити ЦОВВ, прописати територіальні органи — сказати, чим вони займаються і як це робиться. Потім, після побудови чіткої моделі адміністративної реформи, потрібно показати, що буде на субрегіональному рівні, як трансформується система органів соціального захисту населення на місцях.

Головне — започаткувати. Дай боже, щоб хоч двом міністрам вдалося побудувати цю вертикаль. Але вона однозначно має бути. Не може адміністративна реформа йти окремо, не можна виписувати повноваження місцевих органів влади, і щоб при цьому про них не знали. Якщо нам усе вдасться, ви дуже скоро побачите концепцію розвитку і положення про нову службу. Якщо ми запустимо центральний апарат, і нашу концепцію підтримають, треба виписати функції для громади. Не постановою, а законом. Має бути зафіксована матриця всіх повноважень і функцій у соціальній сфері.

— Верифікацію всіх виплат, статусів і так далі теж буде покладено на Держсоцслужбу?

— Тільки в контексті звірки. Верифікацію робить Мінфін. Ми — тільки через управління соцзахисту. Нам недавно поставили у ВР запитання: а чи є ефект від верифікації? Певною мірою є. Але є й дуже багато вад. Скажімо, верифікація виявила недосконалість усіх баз даних.

— Думаю, для вас не секрет, що цей уряд сприймають як дуже тимчасовий.

— Я абсолютно спокійно до цього ставлюся. Навіть не хочу про це думати. Кожен день працюю як останній, тож хочу зробити максимум корисного. Треба думати не про посади, а про результат і свою ефективність. Гадаю, в нас із вами є чимало спільних знайомих, і впевнена, що мою працьовитість ніхто не поставить під сумнів.

— Про це я чула. Як і про те, що у вас складний характер.

— Якщо складним характером називати мою принциповість, то це справді так. Я дуже не люблю брехні й нещирості. Пропрацювавши 20 років у цій сфері (а починала я звичайним спеціалістом), багато речей розумію й відчуваю вже на інтуїтивному рівні. Коли бачу нещирість, у мене відразу йде відторгнення.

Діти: фокус на сім'ю

— Поговорімо про 42 тисячі дітей, яких на час карантину було повернуто інтернатними закладами МОН до сімей без будь-якої перевірки їхньої спроможності. Я дивилася вебінар з вашою участю. Точніше, намагалася його подивитись, але здалася вже на третьому промовцеві. Було враження, що запитань ставиться набагато більше, ніж дається відповідей.

— Скажу чесно, це одна з тем, яку я вважаю найменш дотичною до мого попереднього досвіду і яку надзвичайно ретельно зараз вивчаю. В це треба зануритися повністю, зрозуміти, проаналізувати. Чесно скажу, коли в мене буває якась хвилина, я сідаю й пишу свої пропозиції. Потім відсилаю експертам, щоб вони подивилися, чи правильно я викладаю своє бачення, свої враження від цієї системи. Я читаю Людмилу Волинець. Я написала Юрію Павленку. Я хочу всіх почути. Тому що ця сфера дуже чутлива і трохи зарегульована. Мені тут ще треба багато чого зрозуміти.

Що я думаю про 42 тисячі дітей, яких інтернатні заклади повернули в сім'ї? Тут зараз потрібні дуже швидкі кроки. Про ДІ я знаю ще з проєкту Світового банку: "Зберегти сім'ю для дитини, потреби, послуги". Але, виходить, треба було, щоб у країні розпочався карантин, усіх дітей вивезли з інтернатів, і регіони зрозуміли, що це за діти, які в них потреби та що відбувається в цій системі? А відбувається те, що інтернати, створені для дітей з освітніми потребами, приймають також і дітей, чиїм батькам просто не вистачає коштів на їх утримання. Кажуть, що створені для дітей з освітніми потребами, а насправді відчиняють свої двері й запрошують: заходьте всі. Але краще сказати правду — туди потрапляють і діти із сімей у складних життєвих обставинах. То чи потрібно в таких випадках забирати дитину в інтернат? Чи краще подумати, чому ми недопрацьовуємо з цією сім'єю?

Заява батьків, до речі, — предмет нашої сьогоднішньої дискусії з МОН. Я вважаю, що ця заява має проходити через комісію із захисту прав дитини, яка об'єктивно прийматиме рішення, чи справді цю дитину треба віддати в інтернат. Можливо, поруч є школа з інклюзивним класом? І це краще для дитини, для збереження її в сім'ї.

Сьогодні нам потрібно швидко змінювати порядок влаштування дітей до інтернатів. Бо настане 1 вересня, і все буде, як раніше. Необхідно збільшувати кількість фахівців соціальної роботи, щоб показати, як повинна працювати система оцінки потреб такої сім'ї. Дитина не має повернутися 1 вересня в інтернат. У нас дуже мало часу на всі ці речі. І з одного боку, вебінар — добре, а з іншого — є ризик просто забалакати цю тему. Тому, на мою думку, необхідно паралельно починати прописувати відповідні документи — порядок влаштування дитини тощо. Давайте паралельно це робити.

Добре, що ми зробили цей моніторинг.

— Ви перевірили всі 42 тисячі?

— На жаль, ні. Лише 40%. Хоча після "селектора" з регіонами робота в цьому напрямі активізувалася. Ми проаналізували причини потрапляння дітей до інтернатних закладів. Третина цих дітей уже перебувала у СЖО. Для прикладу, з цього аналізу видно, що діти з 200 сімей перебувають у СЖО, а на обліку в службах у справах дітей і соціальних службах — тільки 50. Про 150 дітей, які потребують допомоги, нашим структурам нічого не відомо, і це — системна проблема, яку потрібно вирішувати.

Крім того, коли система освіти повертала дітей, не були повідомлені служби у справах дітей. В деяких областях просто взяли автобуси й розвезли дітей по домівках. В окремих випадках цього просто не можна було робити. Якщо в будинку не створено умов для дітей, немає електро- і газопостачання, антисанітарія, і при цьому батьки перебувають у стані алкогольного сп'яніння. Все це зараз потрібно виправляти.

— Як проходив моніторинг?

— Моніторинг сімей, у які повернулися діти із закладів освіти, здійснюється нашими спеціалістами на місцях, про що ми щотижня отримуємо відповідні звіти. Але перш за все ми запровадили щоденний моніторинг закладів соціальної сфери. Спочатку ми впровадили всі карантинні заходи — дали рекомендації, що і як потрібно робити, яка дезінфекція, які ізоляційні кімнати, заборонили відвідування, впровадили вахтовий метод для працівників. Це був перший крок.

А потім, коли стали повертатися діти, ми написали в регіони лист за моїм підписом про те, що починаємо проводити докладний моніторинг. Подали відповідні таблиці. Зробили рекомендації та дорожню карту — як працювати з родиною в умовах карантину. Ніхто не був готовий до всієї цієї ситуації. Я називаю це коронавірусним шоком.

— Так, я розумію. І сподіваюся, що це всіх чогось навчить.

— Навчити можна, якщо є фахівці з соціальної роботи і створено служби у справах дітей. На жаль, не у всіх ОТГ вони є. Це все комплексні проблеми.

— Я це й маю на увазі. Всі ці проблеми були й раніше. Зараз вони просто загострилися. Все ж таки, що показав моніторинг?

— Що ми не володіємо інформацією про те, які саме діти перебувають у закладах освіти, чи не перебувають вони і в СЖО. Що чинна процедура влаштування дітей до таких закладів не передбачає оцінки потреб сім'ї та розгляду на відповідній комісії. І це свідчить про те, що нам однозначно треба змінювати підходи щодо того, яких дітей можна влаштовувати в інтернати і як сьогодні потрібно вибудовувати модель роботи з сім'ями у СЖО, в яких є діти. Фокус — на сім'ю.

— Порядок влаштування — це добре. Але куди подіти дітей, якщо вони не можуть бути в сім'ї?

— Для держави пріоритет влаштування дитини, яку вилучили з небезпечного середовища, — безперечно, патронатна сім'я. На жаль, на сьогодні таких сімей недостатньо. Тому діє система притулків і центрів соціально-психологічної реабілітації дітей.

— Зараз є чимало інформації про те, що працівники ювенальної превенції, знайшовши дитину на вулиці або вилучивши її з сім'ї, не знають, куди її дівати далі. Притулки і ЦСПРД не приймають, бо переповнені, або роблять це без обстеження на коронавірус. Лікарні теж відмовляються приймати. Коли з'явиться процедура обсервації дітей при переміщенні?

— Така процедура чітко виписана в листі-інструкції, який ми скерували на регіони. Кожен притулок і ЦСПРД має ізолятор, у якому дитина має пройти обсервацію.

Крім того, зараз збільшується кількість повідомлень про факти домашнього насильства та жорстокого поводження з дітьми. З цього приводу ми проводили спільні наради з представниками МВС. За результатами спілкування на місця має надійти спільний план заходів, як діяти.

— Це має бути виписана процедура.

— Так. Але щоб керувати ситуацією на місцях і щоб не перекладалася відповідальність, ми пишемо рекомендації, як діяти в тій чи інший ситуації.

— Так само неясною є процедура встановлення контакту і влаштування дитини в сім'ю в умовах карантину.

— Ви маєте на увазі, як зараз відбувається процедура усиновлення?

— І опіки також.

— Це теж чутлива тема. Чесно вам скажу, на мій погляд, ті рекомендації, які ми подали, адекватні тим заходам, які є сьогодні, в період карантину. Ми не можемо ризикувати. Ми подали в регіони роз'яснення, як сьогодні відбувається процедура усиновлення. Саму процедуру ми не призупинили. Є обмеження тільки стосовно контактів із дітьми.

— Але без цього усиновлення не відбудеться.

— В наших рекомендаціях ми надали чіткий алгоритм дій від початку спілкування з дитиною онлайн до продовження контакту з нею на подвір'ї закладу з дотриманням усіх заходів безпеки. Звичайно, перш за все майбутні батьки мають пройти тест на коронавірус.

— Скоро літо, час оздоровчих кампаній. Чого чекати батькам у найкращому і найгіршому варіантах розвитку подій?

— Від 12 березня ми зупинили оздоровлення в наших державних закладах "Молода гвардія" та "Артек". Подальші наші дії залежатимуть від рішення уряду про зняття карантину та дозволу наших медиків. Тендери на закупівлю путівок для оздоровлення дітей не призупиняються. У разі зняття карантинних заходів регіони мають бути готовими до оздоровчого сезону. Але песимізму додає той факт, що транспортне сполучення між регіонами поновлять в останню чергу, тому частину оздоровчого сезону буде втрачено. Тож, за нашими прогнозами, частина закладів не розпочне свою роботу.

Але чесно скажу: я не знаю, чи дозволить Держпродспоживслужба роботу таких оздоровчих закладів. Будемо працювати в цьому напрямі, шукати компроміс і швидке вирішення цього питання.

Алла Котляр

Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими.

До списку новин