Нова соцвиплата для українців. Який "гарантований мінімальний дохід" можуть запровадити в уряді

Перша стаття Основного закону проголошує: "Україна - це соціальна держава". Незважаючи на те що "Зе-команда" прийшла до влади під гаслами лібералізму, в країні може запрацювати популярна в усьому світі соціальна ідея гарантованого мінімального доходу. Про це йдеться в меморандумі України з МВФ про економічну і фінансову політику, стверджує "Економічна правда".

Щоправда, планується, що отримувати гарантований мінімальний дохід будуть тільки нужденні українці. Але оскільки, за даними ООН, 60% населення країни живе за межею бідності, на новий вид допомоги теоретично зможе розраховувати ледь не кожен другий громадянин.

Передумови для впровадження такої єдиної допомоги були давно, незалежно від меморандуму з МВФ. Новий реєстр одержувачів соцдопомоги вже тестується. У теорії пенсіонери і безробітні отримуватимуть більше, ніж сьогодні. Але експерти стверджують: все може обернутися інакше, і нововведення тільки боляче вдарить по кишенях громадян.

Чи може в Україні заробити гарантований мінімальний дохід і якими будуть соціальні виплати - в матеріалі 112.ua.

Гарантований дохід по-українськи

Економісти Мілтон Фрідман і Фрідріх фон Гаєк вважали гарантований, або базовий мінімальний дохід, найкращим способом побороти бідність. Ідея передбачала нарахування державою кожному жителю країни певної суми, яка не залежить від його зайнятості. Це був спосіб захистити пересічних громадян від глобальних економічних потрясінь, а також "заготівля на майбутнє", якщо через розвиток технологій потреба в людській праці відпаде.

Першим цю концепцію ще в 1960-х роках випробував американський президент Річард Ніксон. У перерахунку на сьогодні американцям у межах експерименту платили близько 10 тис. доларів на місяць. Деякі випробовувані у вільний час почали займатися освітою і творчістю. У середньому 17% у жінок та 7% чоловіків кидали роботу, а також збільшилася кількість розлучень. Ймовірно, тому республіканці проти повномасштабного впровадження.

Ідея не припала до душі не тільки їм. У 2016 році жителі Швейцарії проголосували на референдумі проти пропозиції виплачувати кожному дорослому по 2 418 дол. на місяць. Вони побоювалися, що низькооплачуваною ручною працею займатися ніхто не захоче, крім мігрантів, яких країну заполонила би безліч. Крім того, той факт, що гроші були б у всіх, стимулювала б інфляцію.

З січня 2017 року у Фінляндії теж стартував такий експеримент. Держава щомісяця виплачує своїм громадянам по 560 євро. А всього кілька днів тому закон про базовий мінімальний дохід ухвалила Іспанія. Кожному четвертому громадянину виплачуватимуть щонайменше 461,5 євро на місяць (близько 13,5 тисяч гривень).

Певною мірою гарантованим базовим доходом можна вважати нашу допомогу з безробіття. З тією різницею, що в разі працевлаштування українця її виплату буде скасовано.

По суті, Зеленський ще як кандидат у президенти обіцяв своїм виборцям у певній формі безумовний базовий дохід. Це був економічний паспорт українця. Передбачалося, що на банківський рахунок до повноліття громадян "капатимуть" гроші від реалізації державою природних благ (надр, землі). Але Україна - не Саудівська Аравія або Іран, де були би великі поклади нафти.

Просто так платити українцям поки ніхто не збирається. Такий дохід підходить тільки успішним країнам. В Україні ж грошей на ініціативу немає. Економісти в один голос твердять: те, що вкладають у це поняття європейські країни, істотно відрізняється від того, що мається на увазі в українському випадку.

"Коли ми говоримо про мінімальний гарантований дохід, передбачається, що це базова величина, яку отримають всі громадяни країни незалежно від їхнього соціального статусу. Як правило, цей мінімальний дохід не оподатковується. Така виплата є гарантією високого споживчого рівня громадян країни. Дозволити собі це можуть країни, в яких високий профіцит держбюджету і доходи значно перевищують витрати, які вони в межах своїх зобов'язань мають. Звісно, це не про Україну. У нас хочуть всі соціальні виплати, які проводять за дуже великими програмами і часто взагалі ніяк не кореспондують, звести в один реєстр та об'єднати", - зазначає економічний експерт Олег Пендзин.

Той факт, що єдину виплату готують лише для нужденних, вже означає, що про гарантований мінімальний дохід не йдеться. Правильніше було би говорити про гарантовану мінімальну соціальну виплату.

Навіщо знадобилася нова пільга

Сам факт надання численних пільг часто є несправедливим. Дитині війни може не вистачати грошей на життя, але при цьому вона не зможе розраховувати на ряд пільг, позаяк, приміром, не є афганцем. Фінансовий аналітик, експерт Growford Institute Олексій Кущ переконаний: необхідно докорінно змінити принцип нарахування пільг.

"Я вважаю помилкою те, що при соцдотаціях застосовують цільовий принцип, а не принцип фокус-груп. У нас є багато пільговиків, які отримують виплати за чітко визначеними критеріями. А на Заході головний критерій - це соціальна незахищеність. Недостатньо просто належати до пільговиків. Потрібно ще довести, що ці виплати тобі дійсно потрібні й ти перебуваєш за межею прожиткового мінімуму. У нас є багато власників "корочок" Героїв України, які користуються пільгами, хоча насправді є багатіями. Водночас ті, хто дійсно потребують пільг, їх не мають", - каже фінансовий аналітик.

Механізм нарахування окремих виплат сумнівний ще й тому, що вони стали методом "політичної монетизації", "скупки голосів" людей перед виборами. Після того як виборці віддадуть голоси, деякі нарахування часто скасовують. Багато хто звинувачував у такій практиці Петра Порошенка з його індексацією пенсій. Вже у 2020 році індексацію довелося відтермінувати, натомість новообраним президентом було тимчасово нараховано додаткову тисячу гривень для окремих категорій пенсіонерів.

Нині в країні немає чіткого розуміння, скільки людей потребують допомоги. Нова ж система об'єднаних пільг, якщо вона запрацює, буде прозорою.

Поки деталізації переліку виплат, які увійдуть до "мінімального доходу", немає. Олексій Кущ припускає, що деякі пільги все ж можна було би залишити в нинішньому вигляді та не впроваджувати в загальний реєстр: наприклад, лікування, безкоштовні путівки. А ось пільговий проїзд можна було би зробити адресним та внести в цей дохід, чи, точніше, базову пільгу.

У такому випадку люди змогли би вибирати: проїхатися в громадському транспорті або посидіти вдома і заощадити гроші. Крім того, це мінімізувало би корупційні ризики. Комунальний транспорт зацікавлений у збереженні нинішньої  пільгової системи, коли дотація виплачується перевізникам наприкінці року одним платежем. Позаяк навіть із наявністю електронного квитка не можна чітко підрахувати, скільки людей насправді скористалися послугами транспорту, неясно, як вона витрачається. Можна "малювати" будь-які цифри.

І, мабуть, головна причина соціальних новацій - економія. Нужденних у країні багато, а виплат на всіх не вистачає. Влада хоче насамперед допомагати найбільш незахищеним, а потім вже тим, хто потребує підтримки менше. У принципі, такою є політика вже не першого українського уряду. Щороку кількість субсидіантів скорочується за рахунок запровадження різних обмежень на надання допомоги.

Якщо людина отримує допомогу за 17 програмами, її обмежать, щоб на руки їй  діставалося не більш ніж, наприклад, середня зарплата. Питання тільки в тому, яким може бути такий ліміт. По суті, в уряді діють за принципом: щоб олії вистачило, потрібно скоротити площу хліба.

Справді, скорочення виплат на соцдопомогу необхідно скарбниці, оскільки фінансування на виплату допомоги з безробіття вже не вистачає. Загалом у 2020 році, за різними програмами, на допомогу незаможним українцям піде близько 300 млрд грн.

Однак скарбниця скарбницею, а своя сорочка ближче до тіла. Для українців головне - щоб новий підхід до нарахування соцвиплат принаймні не зменшив їхніх доходів. Економічний експерт Олег Пендзин впевнений: для громадян погані новини. Тим паче що найчастіше з верифікацією позбавляють виплат і тих, хто в реальності заслуговує на них.

"Потрібно розуміти, що мета таких новацій - не зробити соціально незахищеним людям краще, а оптимізувати виплати з держбюджету. У нас же синонім оптимізації - зменшення навантаження на бюджет. Справжня мета є зрозумілою: систематизувати пільги, запровадивши нову соціальну виплату, і докорінно переглянути критерії отримання виплати. У процесі перегляду часто ці критерії посилюються, а одержувачі різних виплат зрештою мають менше грошей на руках. Приміром, одержувач одночасно субсидії і допомоги з безробіття, а також, наприклад, якоїсь третини виплати, залишаться в програші", - вважає Пендзин.

Наприкінці грудня президент підписав закон "Про верифікацію", в межах якого електронна платформа братиме інформацію про одержувача соціальних виплат із різних баз даних, а також отримає доступ до банківських рахунків і даних Державної прикордонної служби про перетин кордону. Тож перший крок до впровадження ймовірного вимоги МВФ вже зроблено. Сам же по собі Фонд вже давно виступає за скорочення соцдопомоги населенню і зростання тарифів на послуги ЖКГ.

Втім, Олексій Кущ вважає, що цю програму в період посткарантинної кризи впроваджувати не можна. Він не згоден із тим, що на першому етапі з її допомогою можна буде скорочувати витрати бюджету.

"Це скорочує витрати в довгостроковій перспективі, але позбавляє бюджет "ручного маневру". Дотації виділяються в кінці року, коли вже несила й нема чим платити людям зарплату. А якщо це пряма виплата, то потрібно платити кожен місяць, щоб пенсіонер, приміром, разом зі своєю виплатою отримував і гроші за проїзд у громадському транспорті. Ці гроші затримати вже не можна", - наголошує експерт.

Новий реєстр від Кабміну

Багатьом планам Кабміну поки не судилося збутися. Невідомо, чи дійсно ініціатива дійде до реалізації. Але про те, що Мінсоцполітики почало розробляти єдину базу українців, які отримують соцдопомогу з бюджету, заявляли ще у 2017 році. До неї хотіли внести інформацію про одержувачів субсидії, допомогу при народженні дитини, безробітним, переселенцям, чорнобильцям, інвалідам, дітям-сиротам. Тоді прямо заявлялося, що це робиться заради економії державних коштів.

Потім до теми повернулися 2019 році. Тоді говорили про "єдиної інформаційно-аналітичної системи управління соцподдержкой населення" та про Єдиному державному реєстрі соціальної сфери.

Згідно з постановою КМУ № 676, ухваленої рік тому, Мінсоцполітики до кінця вересня має наповнити нову базу "E-Social" інформацією і запустити її вже з 1 жовтня 2020 року. Тобто громадяни зможуть швидше подавати заяви на соцвиплати. А ось кінцевих термінів впровадження Єдиного реєстру соціальної галузі поки не називали.

Без реєстру соцдопомоги, в якому буде зібрано всю інформацію про доходи та витрати українців, нова система заробити не зможе. Економіст Тарас Козак переконаний, що необхідність у цьому резерві давно назріла.

"В Україні необхідна державна стратегія допомоги громадянам, зокрема створення єдиного реєстру. У цьому напрямі влада вже рухається. Крім того, той же Пенсійний фонд хочуть зробити частиною Міністерства соцполітики, скорочують кількість чиновників. Планують із центрами надання адміністративної допомоги об'єднати офіси звернення громадян, щоб їм не доводилося ходити по декількох кабінетах. Хоча проект про єдину соцдопомогу ще не підготовлено, добре, якщо його буде запущено. Тоді в майбутньому матимемо економію за витратами, за змістом різних органів, скорочення реєстрів, зменшення помилок в оплатах", - зазначає він.

Однією з перших таку ідею впровадила Бельгія ще в дев'яностих роках. У Бразилії ж подібний реєстр спеціально створювали під окрему програму, але зрештою його почали використовувати й для сімейних посібників, шкільних субсидій, медичних трансфертів та виплат на харчування, а також для допомоги малозабезпеченим сім'ям. Нині в цій базі даних є інформація про більш ніж третину бразильських сімей. Єдина база даних Індонезії і зовсім об'єднує цілих 5 програм: субсидії, виплати на харчування, виплати домогосподарствам, які постраждали від зростання цін на нафту та інше.

Щоправда, в країні вдалося внести в систему дані лише 75% тих, що потребують. А передача даних між центральною базою та іншими реєстрами відбувається вручну, що дуже затягує процес. Президент Володимир Зеленський багато говорить про діджиталізацію. Він навіть шукав "технічного директора країни з цифровізації". Проте, чи вистачить цього настрою на ефективний запуск подібної системи в Україні?

Систематизація інформації з різних відомств - болюче місце українського документообігу. Екс-міністр Кабінету міністрів Дмитро Дубілет у січні говорив і про створення Єдиного реєстру українців за 1-2 роки, але поки ніяких зрушень немає. У країни великі труднощі навіть із переписом населення і створенням Геокадастру. Також залишається відкритим і питання безпеки. У 2017 році Конституційний суд заблокував аналогічний проект, позаяк чиновники через такий реєстр фактично отримували необмежений доступ до персональної інформації.

А нещодавно стався витік персональних даних мільйонів українців, які було поширено в одному з анонімних Telegram-каналів. Експерти підозрюють, що її причиною могло стати розпіарений урядом додаток "Дія". Є ризик, що до нової бази можуть потрапити сфальсифіковані документи.

Якщо реєстру все ж буде запроваджено, а соціальні виплати - об'єднано, на яку суму варто орієнтуватися їх одержувачам?

Прожитковий мінімум замість пенсії

Поки про розмір "єдиної соціальної виплати" відомо тільки те, що вона буде більше мінімальних виплат пенсіонерам і безробітним. Нагадаємо: мінімальна пенсія з 1 червня становить 1 712 грн. Мінімальна допомога з безробіття без урахування зарплати та трудового стажу - і зовсім лише 650 грн. На період карантину її збільшили до 1 000 грн, але із завершенням обмежень, ймовірно, закінчиться й "аукціон щедрості".

Пендзин припускає, що "стелею" для єдиної виплати стане прожитковий мінімум, про необхідність зведення до якого соціальних пільг заявляли й раніше. З 1 липня він становитиме 2 118 грн.

Сама по собі така сума, звісно, не врятує українців від бідності. За вирахуванням проїзду в транспорті та оплати тієї частини комунальних послуг, які не покриє субсидія, на продукти, одяг та медикаменти на місяць залишиться менш ніж 1 000 грн. Український прожитковий мінімум враховує лише 23 продукти харчування, а не 200, як у східноєвропейській моделі.

Так і до законності обчислення українського прожиткового мінімуму є питання. Ще наприкінці минулого року столичний Окружний адміністративний суд закликав владу провести якісну експертизу продуктів і послуг, які входять до споживчого кошика, позаяк моніторинг цін для неї не проводили вже кілька років.

Якщо припущення економіста є правильним, пощастить лише тим, хто отримує найменші виплати: пенсіонерам із мінімальною пенсією і деяким безробітним. Вигідна буде соцвиплата для тих, хто за рік офіційно працював менш ніж 6 місяців, кого звільнили за прогул, тим, хто тільки шукає перше у своєму житті трудове місце, переселенцям, які не можуть документально підтвердити свою зайнятість. Але судити про це складно, поки чітких цифр урядом не надано.

Звісно, було б актуально прив'язати гарантований дохід не до мінімальних, як анонсують у Кабміні, а хоча би до середніх пенсій. Наприклад, станом на 1 квітня середня пенсія в Україні становить 3 170 грн. Це все ще нижче необхідних меж, але вже, щонайменше, більш реалістично.

Втім, не зовсім зрозуміло, чому взагалі звучить прив'язка до мінімальної пенсії, якщо пенсія - це взагалі не соціальна допомога. Відраховуючи державі єдиний соціальний внесок зі своїх зарплат, українці збирають на свою старість. Тож їх не можуть бути обмежено в правах на гідний заслужений відпочинок. Та й у більшості країн пенсія до формату єдиної соціальної допомоги не входить.

Якщо ж говорити про реально обґрунтовані суми, то є показник фактичного прожиткового мінімуму. За останніми підрахунками уряду, він становить 4 300 грн. Різні міжнародні організації також говорять про поріг виживання в Україні в 4 тис. грн. А Федерація профспілок вважає, що необхідна для життя сума повинна стартувати хоча би від 5 500 грн.

Досить цікавий той факт, що про необхідність впровадження "мінімального базового доходу" на період дії карантину писав на своїй сторінці в соцмережі екс-міністр економіки Тимофій Милованов. Він пропонував виплачувати половину середньої зарплати пенсіонерам і тим, хто втратив роботу або бізнес. Тобто йдеться про ті самі 5 тис. грн. Невже до тренера "Слуги народу" вирішили знову прислухатися?

А от економічний експерт Тарас Козак впевнений, що окремою цифрою за типом прожиткового мінімуму обмежити виплати не підійде: має бути напрацьована спеціальна формула.

"Не можна такою маленькою сумою обмежувати виплати. Є також виплата з інвалідності, субсидія, якщо, наприклад, жінка виховує дітей без чоловіка. Це може бути велика сума. Має бути вироблено якісну формулу та обговорено на громадських слуханнях", - говорить він.

Сама по собі ініціатива позитивна, але є висока ймовірність того, що її справжня мета - скорочення соціальних виплат. Тому ми ще маємо дочекатися тексту меморандуму з МВФ, а потім - презентації новації з усіма її наслідками.

Ганна Пєшкова