загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

На пів шляху до Європи: що врятує українське ЖКГ

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Уявіть собі розпал січня у місті. Сильні морози. Величезні квартали багатоквартирних будинків.

І раптом у майже 60-тисячного населення міста за одну ніч зникають гаряча вода і опалення, вода в трубах і батареях починає замерзати. Все місто опалюється "буржуйками", але цього недостатньо, і за лічені дні замерзає і каналізація, дітей масово евакуюють.

Це не сценарій фантастичного фільму, а цілком реальна ситуація. 14 років тому прорив тепломагістралі в Алчевську зупинив подачу тепла в більш ніж 350 багатоквартирних будинків, лікарні, школи і дитсадки.

На превеликий жаль, прості істини в Україні стають очевидними лише в момент катастроф. Так, нинішня епідемія змусила визнати, в якому стані перебуває українська медицина, а заразом – і освіта.

На жаль, урок Алчевська 14-річної давнини так і не був засвоєний.

Про комунальну сферу в Україні згадують лише з трьох приводів: в контексті високих тарифів, на які потрібно оформлювати субсидії, під час виборів, а також в моменти комунальних катастроф і надзвичайних ситуацій. На щастя, аварії поки не так вже й часті. Хоча за останні 14 років ситуація в українському комунальному секторі явно не покращилася.

Ані центральна влада, ані міста не вважають ЖКГ пріоритетом своєї роботи. Самі мешканці теж не приділяють своїм багатоквартирним будинкам належної уваги. Більшість українців, як і раніше, не вважають себе відповідальними за створення комфортних і безпечних умов у своїх багатоквартирних будинках, підтримку стану внутрішніх мереж. І в разі техногенних катастроф усі очікують, що ЖЕК, місто або уряд усуне наслідки аварії.

В ситуації політичної турбулентності, епідеміологічних і економічних викликів помітна відсутність лідерства в питанні практичної реалізації житлово-комунальної реформи на рівні держави і більшості міст. Законодавство в сфері ЖКГ, ухвалене в 2015-2017 роках, яке врахувало кращий європейський досвід, на жаль, не запрацювало на повну силу.

Ми можемо констатувати, що за останній рік змінилося чотири міністри, які відповідають за ЖКГ.

Читайте такожШтрафи, конфіскація і виселення: який сюрприз приготували для боржників за комуналку

За таких умов роботи уряду критична маса невирішених питань у законодавчому полі так і залишається не вирішеною. А тиск на голів правління ОСББ та управителів багатоквартирних будинків продовжує зростати через карантин, фактично мікробанкрутства домогосподарств, які не можуть оплачувати послуги, підвищення вимог до послуг, перевірки контролюючих органів, необхідність сертифікації, колізії у сфері землекористування, перекладання відповідальності за обслуговування мереж та інші проблеми.

Проблеми ЖКГ традиційно посилює пасивність співвласників багатоквартирних будинків, які не поспішають брати управління у власні руки або доручати його професіоналам. З одного боку, мешканці не проявляють ініціативи, з іншого боку, муніципалітети не поспішають віддавати відповідальність за управління житлом співвласникам.

За останніми даними Мінрегіону, кількість будинків, які самостійно обрали професійного управителя, становить лише 8% від загальної кількості багатоквартирного житлового фонду. Особливо важливо відзначити, що за останній рік частка будинків, де вибір управителя відбувся через конкурс міської адміністрації, досягла майже 30%, а частка будинків, де управителя все ще не вибрано, становить, за різними оцінками, від 30% до 40%.

30-40% будинків без належного врядування – це переважно старі, не ремонтовані, енергетично неефективні будівлі. Це критично багато для країни, де вік майже 80% житлового фонду – вже "пенсійний". Ці будівлі можуть створити ефект доміно і перевантажити систему ЖКГ, як поширення COVID-19 створило зараз перевантаження для системи охорони здоров'я.

Тільки якщо лікування інфекції займає від двох до шести тижнів, то відновлення будівлі забере набагато більше часу, зусиль і грошей.

Отже, сніговий ком проблем продовжує накопичуватися. Чи означає це, що "новий Алчевськ" неминучий?

Чи реально виправити ситуацію, не чекаючи на повторення катастрофи, може, в набагато більшому масштабі?

Це можливо, але тільки якщо послідовно продовжувати реалізацію житлово-комунальної реформи в кожному місті. Будинок за будинком, квартал за кварталом, місто за містом повинні отримати якісне управління житлом, що включає термомодернізацію.

Уряд озвучив варіанти вирішення поточної кризи "оплати комуналки", які залишаються в типово популістському форматі. Зокрема, однією з антикризових пропозицій уряду є мораторій на стягнення пені з прострочених комунальних послуг. Цілком можливо, що такий крок міг би полегшити життя тим, хто втратив дохід через карантин, але підкине дров у багаття соціальної несправедливості тим, хто за "комуналку" платить вчасно.

Такі заходи швидше наближують системну катастрофу українського ЖКГ, аніж допомагають подолати можливу кризу. Затримки оплати сьогодні – це заморожені поточні й капітальні ремонти завтра, це неминучі надзвичайні ситуації, на вирішення яких уряд і муніципалітети екстрено виділятимуть мізерні кошти, економлячи на чомусь іншому.

Що ж робити? Для початку, ми можемо оцінити, які ресурси маємо, а також подивитися, як справлялися наші найближчі сусіди.

Вирішення питання має бути реалізоване на всіх рівнях, усі гравці повинні бути задіяні. На рівні держави – забезпечити впровадження ухваленого законодавства про житлово-комунальну реформу. На рівні власників – провести об'єднання і термомодернізацію своїх будинків.

На рівні міст – полегшити фінансовий тягар для власників через програми співфінансування енергоефективності.

Досвід східноєвропейських країн показує, що системний підхід до управління житлово-комунальним господарством вирішує подібні проблеми.

Виходячи із прикладів сусідів, ми можемо стверджувати, що якісне управління житлом дозволяє вирішити аналогічні проблеми багатоквартирного житла в Україні. Результатом буде зниження комунальних платежів і, таким чином, вирішення проблеми з нездатністю людей оплачувати житлові та комунальні послуги.

Як наслідок, співвласники багатоквартирних будинків перестають бути заручниками політичної та економічної ситуації.

Ми неодноразово писали про досвід Польщі, де була проведена найбільш успішна реформа термомодернізації житлових будинків. У Польщі вдалося створити ринок послуг з управління житлом, а також провести масову термомодернізацію житла.

Це вдалося, насамперед, завдяки доступності кредитів на енергоефективні проєкти для житлових будинків.

Однозначно можна стверджувати, що подальше якісне управління житлом більше неможливе без проєктів термомодернізації. Вона дозволяє знизити платежі за тепло в багатоквартирних будинках майже вдвічі.

Подібні проєкти вже успішно реалізуються в Україні за допомогою грантів Фонду енергоефективності, що відшкодовує левову частку витрат на енергомодернізацію багатоквартирних будинків. Наведу приклад нещодавно реалізованого проєкту ОСББ "Нові Липи-2" з Новояворівська Львівської області: після завершення робіт будинок отримав до 70% економії теплоносія і зменшення тарифу на тепло до 30%.

Така модернізація дозволяє істотно знизити витрати на комуналку, позбавивши її статусу заручника політичних битв.

Поки ж уряд секвеструє бюджету і шукає способи подолати економічний спад після карантину.

Тим часом рішення давно є і готове до впровадження. Ми кажемо, що активна термомодернізація багатоквартирних будинків – це частина комплексного вирішення проблем у житлово-комунальному секторі.

Вона могла б стати однією з "чарівних пігулок" для вирішення проблем і для ЖКГ, і для бюджетів міст, і для центрального бюджету, і для гаманців людей.

Активна термомодернізація може сприяти швидкому відновленню української економіки. Вона здатна створити цілу галузь економіки – ринок послуг з управління та підвищення енергоефективності житла, створити робочі місця для людей по всій країні, розвинути малий і середній бізнес, наповнити податками місцеві бюджети, зменшити обсяги субсидій і тощо.

Треба поспішати, тому що стан української комунальної системи такий, що ще один опалювальний сезон і, тим більше, політичний цикл вона може і не витримати.

Карантин створив проблему, він же створив і можливість її вирішення.

Якщо ви чекали найкращого часу для того, щоб створити ОСББ і почати модернізацію будинку, то вікно можливостей все ще відкрито. У той час, коли літній відпочинок поки недоступний, мешканцям найлегше зібратися усім разом, обговорити і прийняти всі необхідні рішення про вибір професійного управителя і реалізацію проєкту термомодернізації будинку.

А інвестиції в енергоефективність почнуть окупатися вже за пів року, коли за літом прийде осінь, а далі – зима і новий опалювальний сезон.

Джерело:
До списку новин