Можна стати сильнішим, накачавши м’язи. Але чому в такому разі не можна «накачати» мозок і збільшити свій IQ?
Протягом всього життя ми намагаємося стати кращою версією самих себе: сильнішими, стрункішими, привабливішими.
Заповітна мрія практично кожного індивіда — стати ще розумнішим. І не дивно: в 21 столітті інтелект є найбільш конкурентною характеристикою для людини.
Закономірно, що попит на курси та вправи, здатні підвищити розумові здібності, зараз високий, як ніколи.
На жаль, наука щодо цього не може сказати нічого втішного. Про це в своєму огляді розповідає дослідник Річард Хаієр.
Найпоширенішим інструментом оцінки рівня інтелекту є показник IQ.
Треба визнати, що такий метод сам по собі викликає багато протиріч. Які, втім, часто базуються на нерозумінні його суті. Так, дійсно, ми не можемо поміряти інтелект у балах, аналогічно тому, як визначаємо відстань у сантиметрах за допомогою лінійки.
З одного боку, люди з високим IQ краще справляються з різноманітними ментальними тестами і вправами. З іншого, особа зі 130 балами не є на 30% розумнішою за когось із IQ 100. Інтервали між балами не є постійними. А сама величина IQ є ранговою (тобто показує ієрархію в популяції), а не відображає інтелект кількісно.
У цьому криється ще одна проблема: складність у порівнянні IQ у одних і тих самих людей у різні періоди часу. Оскільки більшість статистичних методів призначені для обробки величин зі сталими значеннями: літри, сантиметри, кілограми тощо.
Тепер уявіть, що група зі 100 осіб склала тест на IQ. Ми вже знаємо, що бали, які вони отримали, слугують лише для побудови ієрархії — від менш інтелектуально спроможних до більш обдарованих. Після того ми провели тренінг з покращення пам’яті, асоціативних зв’язків, чи будь-яке інше тренування з тих, які сьогодні широко представлені на ринку «розвитку інтелекту».
Учасники групи знову складають тест на інтелект, і, відповідно до балів, створюють ієрархію. Але чи стали вони розумнішими, порівняно з колишніми собою? Ми ніколи не дізнаємось, бо не маємо інструменту для оцінки абсолютних значень інтелекту.
Існує ще одне свідчення на користь того, що інтелект не можна збільшити.
Як правило, установи, які підбирають персонал, враховуючи показник IQ, дозволяють кандидатам на посаду складати цей тест кілька разів. А потім вибирають для резюме найвищу з доступних оцінок.
Чому роботодавці не бояться, що їх потенційні робітники могли якимось чином (спеціальними вправами, речовинами-стимуляторами і т.п.) збільшити свій бал IQ?
Чому низькі оцінки ігноруються?
Саме тому, що не існує жодного науково-обґрунтованого способу провернути такий трюк. А от чинників, які можуть погіршувати інтелектуальну роботу — повно: від хвороби до поганого настрою. Звідси і лояльність до тих, хто складає тести на інтелект.
Звісно, не можна зводити інтелект людини до якихось балів. Але показник IQ на рівні популяції дозволяє передбачати безліч речей: майбутнє місце роботи, рівень заробітку, тривалість життя.
Водночас, знання свого індивідуального балу IQ не має жодного практичного значення. Ці дані корисні лише для соціального планування великих груп.
Тому не треба зациклюватись на IQ. Натомість варто збільшувати свою ерудицію, професійні навички, вміння спілкування з оточуючими. Зрештою, наше місце в соціумі визначається не якимись балами, а конкретними щоденними діями.