Моя сім’я: Як створити родовідне дерево

Кожна людина цікавиться історією своєї родини.

Розповіді про старших родичів і їхнє життя формують сімейні зв’язки, створюють відчуття єдності в дітей, вчать їх розуміти й пишатися власною сім’єю. Або ж можна вивчати історію роду для визначення закономірностей, що повторюються від покоління до покоління. Навіть тим, хто ще мало замислюється про своє походження, ця інформація буде корисна хоча б на рівні визначення генетичних схильностей до захворювань.

Збирати старі фотографії й пожовклі листи в шухлядах і на антресолях — не найкращий варіант: через пару поколінь ваші нащадки навряд чи здогадаються, хто ці усміхнені люди на чорно-білих світлинах. Краще дізнатися більше інформації про власні предків і оформити її належним чином.

Родовідне древо — умовна схема, що описує родинні зв’язки в межах однієї сім’ї.

Схему, яка показує сімейні зв’язки в рамках одного роду називають генеалогічне або родовідне дерево завдяки тому, що зв’язок між членами сім’ї зображений у вигляді гілок дерева. В основі розташовується основоположник роду або ж предок, а на «гілках» розташовуються різні сім’ї, що утворилися з його дітей і онуків.

Процес збору даних і оформлення подібної схеми непростий, він вимагає спеціальних навичок і дотримання інструкцій.

У сучасному світі інформація про родовід корисна як самій людині, так і сім’ї загалом. Сам процес збору відомостей і оформлення їх у генеалогічне дерево буде сприяти налагодженню контакту між родичами.

Що необхідно для самостійного створення схеми

Для початку потрібно вивчити сімейний архів. Постарайтеся знайти всі збережені фотографії, документи, листи та щоденники, що свідчать про кровні зв’язки. У свідоцтвах про народження, шлюб і смерть, паспортах, трудових книжках і дипломах ви знайдете відповіді на ключові питання, важливі для родоводу. Ці записи допоможуть відновити інформацію, яку не змогли згадати близькі.

Документи послужать початком для подальших пошуків, збору інформації для родинного дерева. Усі знайдені папери і фотографії бажано відсканувати і зберігати не тільки на комп’ютері, але й на зовнішньому носії, наприклад, флешці. Це допоможе захистити матеріали від випадкового видалення.

Наступний етап — найбільш важлива частина процесу. Це звернення до вашим рідних і близьких. Ця стадія залишається однією з найважливіших, оскільки дає змогу дізнатися інформацію з перших вуст. Перед візитом радимо визначитися з переліком питань і записати їх, щоби нічого не упустити. Для створення проекту родовідної схеми можуть стати в нагоді такі дані:

•   Дата народження того чи іншого предка.

•   Місце й час їхньої роботи.

•   Чи вчилися вони. Якщо так, то де і в який час.

•   З ким вони були одружені або за кого вийшли заміж.

•   Кількість дітей, їхні ПІБ та дати народження, хоча б приблизно.

•   Віросповідання.

Якщо нащадка більше немає в живих, необхідно дізнатися, у якому році він пішов із життя, де він / вона поховані.

З цього випливає, що найкорисніша інформація — дата й місце тієї чи іншої події. Саме ці дані допоможуть вам надалі звернутися в архів за подробицями.

Окрім цього треба приділити належну увагу розповідями самих родичів. Це дасть змогу дізнатися корисну інформацію про своїх предків, їхні досягнення, перекази, що передаються з покоління в покоління.

При зборі усних відомостей варто користуватися диктофоном, щоби не упустити подробиць.

Далі отримані відомості необхідно структурувати й записати в зошит або на електронний носій.

Третій етап — звернення до обласних і державних архівів, де людина може здобути дані про себе і своїх найближчих родичів. Один запит в архів може оброблятися в межах 2–3 місяців, але зовсім відмовити вам не мають права. Щоби розуміти, в архів якої області звертатися за пошуком інформації, необхідно знати населений пункт, де жив ваш предок. Також необхідно вказати певні хронологічні рамки запитуваної інформації, оскільки вимагати знайти всіх носіїв вашого прізвища в архіві недоцільно.

Якщо ваші родичі піддавалися репресіям, а ви нічого не знаєте про їхню долю, то варто написати запит до архіву СБУ, де зберігається приблизно 30 тис. справ.

Крім особистої історії людини офіційні архіви містять відомості, які допоможуть краще пізнати історію краю, де жили ваші предки. Також в архівних фондах можна виявити й рідкісні фотографії, документальні зйомки, аудіозаписи, які можуть доповнити ваше генеалогічне дослідження.

Збір даних про предків — справа, що вимагає великої праці й часу. Для поглибленого й детального пошуку відомостей, які допоможуть вам відтворити повну картину родинних зв’язків, можуть знадобитися місяці, а іноді й кілька років кропіткої роботи.