Українка Христина Лесюк з Луцька переїхала в китайське місто Ліньї. Дівчина розповідає про навчання, труднощі з візами і особливості місцевого менталітету.
"Ідея поїхати в Китай виникла раптово. З'явилося бажання змінити обстановку. Крім того, в Луцьку деякий час не мала роботи. Знайшла знайому, яка на той момент близько року мешкала в Китаї. Пройшла через інтернет співбесіду у компанії, де вона працювала, - розповідає Христина Лесюк, - Спочатку працювала вчителем англійської у дитячому садку, а вже потім почали брати у школи та спеціалізовані курси".
Каже, що прижитися в країні складно, багато до чого слід звикати роками. Наприклад, до того, що китайці скрізь смітять, або можуть сходити в туалет де заманеться а маленькі діти взагалі мають виріз на штанах і можуть сходити до туалету прямо серед торгового центру. Але, іноземців приваблює тут стабільність. Ціни не змінюються роками. А мінімальну їжу й одяг можуть собі дозволити навіть найбідніші.
"Документи на перебування в Китаї зараз усе складніше отримати. У мене весь процес підготовки робочої візи тривав три місяці. Зараз терміни такі ж, але шанси отримати візу мінімальні. Китай перестає бути відкритим для іноземців. Адже навіть робочу візу зараз оформити проблематично: черги по 200 людей, співбесіда з консулом, ретельна перевірка китайських компаній щодо найму іноземців", - пояснює українка.
Зараз Христина навчається в місцевому університеті. Цього вимагає віза, яку надали дівчині.
"Зараз маю підробітки на фрілансі: уроки англійської, приватне репетиторство з російської мови. Крім того, є роботи, пов'язані з контролем якості партій товарів. Скажімо, ви покупець товарів з-за кордону, і щоб не їхати в Китай перевіряти своє замовлення, вам дешевше заплатити людині, яка прийде на певний завод, перевірить усе, що треба, і відправить вам фотозвіт. Також працюю моделлю для онлайн магазинів одягу, знімаюсь в рекламі, допомагаю людям замовляти й відправляти товари з Китаю".
Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
