На карті Європи, Україна позначена як маловодна країна, маючи величезні запаси прісної води, що в наслідок нашої недбалої діяльності стали не придатними до водозабору питної води. На замовлення Світового фінансового банку були проведені дослідження, які поставили Україну за кількістю питної води на душу населення на 125 місце зі 180 країн. unn.com.ua
На сьогодні, 80% водопостачання в країні забезпечується за рахунок поверхневих вод, а в окремих регіонах цей показник доходить до 100% (річка Дніпро забезпечує 70% господарських потреб населення). За відсутністю інвестицій держави в розвиток систем водопостачання, відбулося технічне старіння застосованих технологій, устаткування, матеріалів, реагентів та ін. Практика будівництва типових споруд водоочищення без урахування якості води в районі конкретного водозабору, призвела до не спроможності забезпечити необхідний рівень очищення води до встановлених нормативів.
На жаль, існуючі в Україні технології експлуатації водопровідних споруд не розраховані на досягнення якості води згідно європейських вимог та ДСанПіН. Системи транспортування води (магістральні водоводи, розподільні внутрішньо квартальні та вуличні мережі) технічно сильно застарілі та мають високу аварійність, що зумовлює надзвичайно високий рівень втрат питної води при її транспортуванні, в середньому до 15%, а в житлово-комунальному секторі до 60%.
Аналіз програми діяльності Кабміну прем’єра Д. Шмигаля, свідчить що проблема питної води та водопостачання опрацьована без підходу до її вирішення. У цілі 8.4. «Житлова політика та благоустрій» зазначено мету: «Забезпечення якості питної води відповідно до нормативних вимог», та в нашій країні досі існують два стандарти якості для води водопровідної, яка йде з централізованого та децентралізованого (води в криницях) водопостачання. Водночас, існують населені пункти, в основному сільські, у яких водопостачання забезпечується за рахунок привізної питної води, а це щонайменше 9 регіонів країни, 268 тисяч населення, що мешкає у 824 населених пунктах.
Фінансування галузі у 2019 році склало 1960,2 млн. грн., із яких лише 7,7 млн. грн. на обслуговування та утримання 127 тисяч об’єктів інфраструктури.
Українська держава повинна взяти на себе зобов'язання з модернізації та реформування водної інфраструктури, створити умови для фінансування проєктів з будівництва та реконструкції водозабірних споруд, водопровідних та каналізаційних очисних споруд із застосуванням новітніх технологій та обладнання, довгострокових кредитів на модернізацію водозабірних та очисних систем підприємств.
Необхідно якомога швидше розробити дієву стратегію щодо забезпечення населення якісною питною водою, яка дозволить за 5-10 років покращити якість води в річках і кранах.
Адже, європейські країни продовжують впроваджувати інтегроване управління водними ресурсами: повернення природі забрану воду в задовільному стані, не порушуючи екологічного стану водних ресурсів: від очищення води, подачі в крані, й до потрапляння в каналізацію.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
